🕯 Цієї осені не стало двох братів-захисників з Сєвєродонецька – Дениса та Артема Горінових. Денис загинув на фронті, а Артем помер від хвороби
У Радивилівській громаді, що на Рівненщині, 5 листопада попрощалися з воїном-захисником, оператором БПЛА Денисом Горіновим.
Денис Володимирович Горінов (02.11.1981 – 27.10.2024) – родом з Сєвєродонецька. Навчався у 5 школі. Під час повномасштабного вторгнення росіян чоловік евакуювався в місто Рівне. Нині Денис похований поряд з братом Артемом, який також служив в українському війську, але помер через гостру серцеву недостатність.
Денис долучився до ЗСУ в березні 2024 року, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф. У Збройних Силах був оператором дронів. Загинув на Покровському напрямку фронту 27 жовтня від множинних осколкових уражень.
А 2 листопада йому мало б виповнитися 43 роки. У Радивилові військовослужбовець встигнув побувати наприкінці вересня цьогоріч. Із фронтових позицій на Донецькому напрямку його привела у місто сумна подія: передчасна і раптова смерть молодшого брата Артема, також бійця ЗСУ.
Артем прибув у Радивилівську громаду навідати бойового побратима та пройти реабілітацію, але серце воїна не витримало. Помер. Оскільки рідне місто захисника під російською окупацією, дім знищений, батьки – померли, а в Рівному, де вони з братом були зареєстровані, як ВПО, не було жодної близької їм людини, поховання Горінова-молодшого вирішили організувати в Радивилові. Єдиний з родичів за домовиною Артема йшов його старший брат Денис.
Не минуло й 40 днів, як у Радивилівській громаді Дениса Горінова зустріли «На Щиті».
На похорон того дня зуміла прибути однокласниця Дениса та близька знайома сім’ї Горінових Олена. Вона теж жителька Сєверодонецька, нині у статусі ВПО мешкає в м. Рівне:
«Коли щільні обстріли перетворювали Сєверодонецьк на руїну, більшість місцевих жителів в намаганні врятуватись евакуйовувались на безпечні українські території. Ми прийняли вирішальне рішення для себе тоді, як через жахи бойових дій моя 10-річна донька отримала тяжкий нервовий зрив, перестала навіть приймати воду та їжу по кілька днів. В квітні 2022 нас евакуювали на Рівненщину. Зв’язок із рідним містом слабко, але підтримувався. Ми додзвонювались до Дениса, люди тоді переховувались від щоденних вибухів у підвалах… Як могли, переконували братів виїжджати – сидіти там не було сенсу: їх дім вщент зруйнований. Батьки у хлопців померли, мама ще у 2014-му, вона хворіла. Тож брати Горінови таки евакуювались на Рівненщину, їх поселили в місцевому гуртожитку. Першим одягнув солдатську форму та став на захист країни Артем Горінов, а Денис був призваний до Збройних Сил в березні цьогоріч. Артем був молодшим, Денис – старшим братом. Жаль, адже він не дожив кілька днів до свого 43-річчя… Це мало бути 2 листопада. Я привітала його напередодні, надіслала повідомлення. Але… було вже пізно. Прочитаним воно ніколи так і не буде» – розповіла однокласниця полеглого.
Молодший з братів, Артем, за словами їх землячки, не встиг до війни створити сім’ю, не встиг стати батьком. А ось старший, Денис, раніше був одружений, але сімейне життя не склалось, розлучився. Є у нього діти – доросла донька, місяць чи трохи більше тому вийшла заміж, є син, ще неповнолітній. Є також у Горінових ще і рідний, третій брат. Але з початком повномасштабного вторгнення прийняв сторону держави-агресора і обрав дорогу до рф.
Знайомі зазначають, що Денис був дуже добрим хлопцем, був хорошим фахівцем у зварювальних роботах, в мирний час їздив на заробітки, добре розумівся у будівельній справі.
Тепер обидва брати, Артем і Денис Горінови, спочивають поруч на тихому кладовищі в Радивилові, який став їхньою вічною домівкою.
Вічна пам'ять Героям! 🇺🇦
(Перше фото – Денис, друге – Артем)
У Радивилівській громаді, що на Рівненщині, 5 листопада попрощалися з воїном-захисником, оператором БПЛА Денисом Горіновим.
Денис Володимирович Горінов (02.11.1981 – 27.10.2024) – родом з Сєвєродонецька. Навчався у 5 школі. Під час повномасштабного вторгнення росіян чоловік евакуювався в місто Рівне. Нині Денис похований поряд з братом Артемом, який також служив в українському війську, але помер через гостру серцеву недостатність.
Денис долучився до ЗСУ в березні 2024 року, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф. У Збройних Силах був оператором дронів. Загинув на Покровському напрямку фронту 27 жовтня від множинних осколкових уражень.
А 2 листопада йому мало б виповнитися 43 роки. У Радивилові військовослужбовець встигнув побувати наприкінці вересня цьогоріч. Із фронтових позицій на Донецькому напрямку його привела у місто сумна подія: передчасна і раптова смерть молодшого брата Артема, також бійця ЗСУ.
Артем прибув у Радивилівську громаду навідати бойового побратима та пройти реабілітацію, але серце воїна не витримало. Помер. Оскільки рідне місто захисника під російською окупацією, дім знищений, батьки – померли, а в Рівному, де вони з братом були зареєстровані, як ВПО, не було жодної близької їм людини, поховання Горінова-молодшого вирішили організувати в Радивилові. Єдиний з родичів за домовиною Артема йшов його старший брат Денис.
Не минуло й 40 днів, як у Радивилівській громаді Дениса Горінова зустріли «На Щиті».
На похорон того дня зуміла прибути однокласниця Дениса та близька знайома сім’ї Горінових Олена. Вона теж жителька Сєверодонецька, нині у статусі ВПО мешкає в м. Рівне:
«Коли щільні обстріли перетворювали Сєверодонецьк на руїну, більшість місцевих жителів в намаганні врятуватись евакуйовувались на безпечні українські території. Ми прийняли вирішальне рішення для себе тоді, як через жахи бойових дій моя 10-річна донька отримала тяжкий нервовий зрив, перестала навіть приймати воду та їжу по кілька днів. В квітні 2022 нас евакуювали на Рівненщину. Зв’язок із рідним містом слабко, але підтримувався. Ми додзвонювались до Дениса, люди тоді переховувались від щоденних вибухів у підвалах… Як могли, переконували братів виїжджати – сидіти там не було сенсу: їх дім вщент зруйнований. Батьки у хлопців померли, мама ще у 2014-му, вона хворіла. Тож брати Горінови таки евакуювались на Рівненщину, їх поселили в місцевому гуртожитку. Першим одягнув солдатську форму та став на захист країни Артем Горінов, а Денис був призваний до Збройних Сил в березні цьогоріч. Артем був молодшим, Денис – старшим братом. Жаль, адже він не дожив кілька днів до свого 43-річчя… Це мало бути 2 листопада. Я привітала його напередодні, надіслала повідомлення. Але… було вже пізно. Прочитаним воно ніколи так і не буде» – розповіла однокласниця полеглого.
Молодший з братів, Артем, за словами їх землячки, не встиг до війни створити сім’ю, не встиг стати батьком. А ось старший, Денис, раніше був одружений, але сімейне життя не склалось, розлучився. Є у нього діти – доросла донька, місяць чи трохи більше тому вийшла заміж, є син, ще неповнолітній. Є також у Горінових ще і рідний, третій брат. Але з початком повномасштабного вторгнення прийняв сторону держави-агресора і обрав дорогу до рф.
Знайомі зазначають, що Денис був дуже добрим хлопцем, був хорошим фахівцем у зварювальних роботах, в мирний час їздив на заробітки, добре розумівся у будівельній справі.
Тепер обидва брати, Артем і Денис Горінови, спочивають поруч на тихому кладовищі в Радивилові, який став їхньою вічною домівкою.
Вічна пам'ять Героям! 🇺🇦
(Перше фото – Денис, друге – Артем)