Різні школи (ч. 3)

Без спілкування з іншими дітьми сину було нудно, молодша якраз пішла в садочок, тож і його теж у вересні 2023-го відправили до школи ходити ногами.

Основний критерій вибору був — щоб було адекватно і близько. Я за своє життя наїздився досхочу, ще з першого класу, і возити дітей по 40-60 хвилин в одну сторону категорично не хочу.

Як ми і сподівались, в школі знайшлись друзі, якась групова динаміка. Є приводи для обговорення, чому з кимось хочеться дружити, з кимось не дуже, з кимось взагалі ніхто не дружить.

Наприклад, чому один хлопець постійно намагається всіх образити і якусь невеличку подлянку зробити, і каже, що він жартує? Бо його тато так постійно робить.

По урокам виявилось все плюс-мінус очікувано:

Елементарні задачі з математики. Через пару місяців після початку року мені син сказав, що стало цікавіше, бо приклади складніші і йому тепер треба три секунди на розвʼязок замість однієї. Намагався кілька разів поговорити із його вчителькою про те, щоб вона Борису давала завдання складніші, щоб йому було більш цікаво — розуміння не зустрів.

На українській мові довелось значно більше писати, ніж до того, і почерк став покращуватись.

На англійській мові зʼясувалось, що там та сама програма і ті самі зошити, по яким він займався приватно. Тільки особисті уроки — це мінімум рік за три, і все що було на уроках, син вже знав. В перший же місяць приніс в школу свої зошити, які на рік далі, і почав на уроках самостійно займатись по ним. Вчителька англійської саботувати це не стала, при потребі перевіряє і відповідає на його питання.

На фізкультурі… звичайна фізкультура. Порухались трохи і досить. Навчити когось краще бігати, плавати, стрибати, грати в теніс, підтягуватись, розуміти як тіло працює — це все не до шкільної фізкультури.

В теорії на «Я досліджую світ» можуть розповідати щось цікаве. Можуть, і навіть намагаються. В нашому випадку результат, цитую: «я це все знаю, і зазвичай доповнюю те, що вчителька розповідає».

І за фінансову грамотність я навіть окремий пост писав.

В кінці навчального року мені син пожалівся, що йому не подобається відсутність хоч якоїсь конкуренції. По всім пунктам, які йому важливі — все дуже просто, і він завжди перший.

Щоб була якась конкуренція — це треба йти не в будь-яку близьку школу, а в дійсно сфокусовану. Мені кілька людей порекомендували одну і ту саму школу — туди в час пік на авто їхати більше години. Громадським транспортом навіть мені мінімум півтори (я поки що ходжу швидше за дітей).

Можна жити поруч, щоб діти могли ходити пішки. Але! На додачу до школи отримаємо «чудове» повітря київського центру, і регулярно літаючі над головою шахеди. У мене вдома зазвичай дуже тихо, діти жодного разу не прокинулись вночі від вибухів. Якось не тягне переїжджати в більш гучне місце і платити за це гроші.

Так що зараз четвертий клас продовжуємо, як було, і в роздумах щодо наступного навчального року.