Щось на літературному


Kanal geosi va tili: Ukraina, Ukraincha
Toifa: Kitoblar


Літературний блог☕😘
Tik Tok: rhae.tae

Связанные каналы

Kanal geosi va tili
Ukraina, Ukraincha
Statistika
Postlar filtri


Марія Галич про знайомство з Валер'яном Підмогильним:

«З Підмогильним я познайомилася на одному з літературних вечорів, він виступав там у якійсь дискусії – розумно говорив. Правду сказати, Підмогильний цікавив мене. Ще на консультації в «ГАРТі» Майк Йогансен сказав мені, що Валер’ян Підмогильний – найсерйозніший прозаїк у Києві. Отож на тому вечорі, під час перерви, я підійшла до нього й запитала: «Ви Валер’ян Підмогильний?». Він простягнув руку і теж запитав: «А ви Марія Галич?». І щось таке вразило мене в його очах, що я повернулася й пішла. Так познайомилася з Підмогильним».


Павло Тичина та Галина Орлівна


Прекрасна Галина Орлівна - українська письменниця та акторка Вінницького театру імені Івана Франка під керівництвом Гната Юри. Входила до літературної організації "Плуг". Одна з перших кого арештували в будинку "Слово".


Перше фото Валер'ян Підмогильний, друге його син Роман Підмогильний. Мене вбиває їх схожість 🤧


Йдеться про роман "Недуга"


Агентурний запис розмови між Плужником та Фальківським від 9 листопада 1928 року. У цій розмові Плужник заявив, що чудово розуміє всю слабкість свого роману і малу його обробку, але що все це сталося тому, що він весь роман написав за півтора місяця. Квапливість же писання роману Плужник пояснив тим, що йому край потрібні були гроші і йому треба було терміново написати щось більш-менш нормальне для радянського ринку, щоб свої гроші отримати.


Здала екзамен і пішла в книгарню за книжкою Плужника. Насправді після прочитання Ґео Шкурупія "Жанна батальйонерка" дуже цікаво прочитати, у час виходу критики ці два тексти дуже порівнювали між собою.


Зустріч письменників з читачами, Коростень 1928 рік. Зліва направо сидять у першому ряду Микола Терещенко (другий), Яків Савченко (четвертий), Дмитро Фальківський (шостий); стоять у середньому ряду Борис Антоненко-Давидович (третій), Микола Бажан (четвертий), Яків Качура (шостий).


Валер'ян Підмогильний за роботою 🤩


Юрій Яновський в Одесі, 1927 рік


Сиджу на парі і замість того щоб писати лекцію дивлюсь на фотки Яновського😂


Це що Яновський з дружиною😯


Мені життєво необхідний Плужник "Недуга" у моїй бібліотеці 😅 Після прочитання "Жанни батальйонерки" Шкурупія я захотіла її ще більше


Це справжнє знущання ставити 3 пари а потім ще й екзамен. В мене таке враження, що ні до чого нормально не готова, хоча всі вихідні просиділа над цим. Єдине, що радує це те, що після цього всього піду в книгарню і куплю книжечку 🤧


Вірш Максима Рильського присвячений Олександру Довженку


Хоронили його за кошт держави бо в нього не було грошей, на рахунку в банку було 32 рублі. На його похороні його друг Іван Козловський співав вірш Шевченка "Мені однаково чи буду я жить в Україні, чи ні...", а потім він взяв маленький пакунок з українською землею і висипав на домовину із словами:
"Земля, по якій твої ноги ходили, нині теплом тебе приймає"💔


І саме головне вони не віддають нам прах Олександра Довженка, на всі запити вони відповідали і відповідають відмовою. Востаннє це питання порушувалося у 2023 році, тоді хотіли обміняти прах їхнього ватутіна на прах нашого Довженка.


І після цього його досі називають зрадником ігноруючи той факт, що він мав заборону приїжати в Україну.
до смерті Довженко написав листа у президію Ради письменників України:

"Вже не треба нічого – ні кіностудії, ні роботи, допоможіть тільки переїхати в Україну. Велика квартира мені не потрібна. Тільки треба, щоб з одного хоча би вікна можна було дивитися вдалину. Щоб було видно Дніпро, і Десну десь під обрієм, і рідні чернігівські землі, що так наполегливо почали з'являтися мені уві сні".

Відповіді йому ніхто не дав.
Потрібно розуміти, що у ті часи карали і знущались з усіх. Когось розстріляли, когось у табори а комусь заборонили повертатись на батьківщину.

"Не пустили мене в Київ, я український ізгой. Кара, яку мені придумали великі люди в малості своїй, жорстокіша за розстріл. Я хочу писати серед свого народу


Мене вбиває той факт, що він хотів щоб його поховали в Україні а його поховали в москві.

"Я помру в москві, так і не побачивши України. Перед смертю попрошу сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю в Києві десь над Дніпром на горі"-1945 рік

І досі він лишається похованим у москві


25 листопада 1956 року помер Олександр Довженко🕯️

20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.