І після цього його досі називають зрадником ігноруючи той факт, що він мав заборону приїжати в Україну.
до смерті Довженко написав листа у президію Ради письменників України:
"Вже не треба нічого – ні кіностудії, ні роботи, допоможіть тільки переїхати в Україну. Велика квартира мені не потрібна. Тільки треба, щоб з одного хоча би вікна можна було дивитися вдалину. Щоб було видно Дніпро, і Десну десь під обрієм, і рідні чернігівські землі, що так наполегливо почали з'являтися мені уві сні".
Відповіді йому ніхто не дав.
Потрібно розуміти, що у ті часи карали і знущались з усіх. Когось розстріляли, когось у табори а комусь заборонили повертатись на батьківщину.
"Не пустили мене в Київ, я український ізгой. Кара, яку мені придумали великі люди в малості своїй, жорстокіша за розстріл. Я хочу писати серед свого народу