Що роблять депутати в чи не найважчий момент великої війни? Правильно, голосують корупційні шкурняки! І навіть не так свої, як Татарова і ОП 🤮
Мова йде про два законопроєкти, які сьогодні стоять в порядку денному засідання Верховної Ради: №12089 і №11425-д.
№12089 допомагає забудовникам легалізувати найбільш уродські махінації з державною землею (див. деталі нижиче). Нагадаю, що підозру від НАБУ Татаров отримав якраз за допомогу великому забудовнику (Микитасю/Укрбуду).
14 листопада на засіданні правового комітету парламенту Татаров особисто просував цей законопроєкт, наголошуючи, що це позиція Офісу Президента.
Цей же законопроєкт розвалює кримінальне провадження щодо міністра агрополітики Зеленського (Сольського), якого НАБУ/САП взяли на заволодінні державною землею на 291 млн грн (та спробі заволодіння землею ще на 190 млн грн).
Окрім цієї справи законопроєкт Татарова розвалює ще кілька ТОП-кейсів (більше напишемо згодом). І роблять це депутати, звичайно, ”совєршенно бєзвозмєздно”, угу 😏
Тепер коротко про №11425-д. Він прибирає поріг у тестуванні кандидатів в судді на когнітивні здібності – сильно ускладнений тест на IQ (перевірка, як людина мислить, розв’язує задачі, аналізує інформацію, вчиться нового).
Татарівцям з ОП треба знизити цей бал, щоб протягнути своїх людей (корупціонери не часто вирізняються високим інтелектом) на конкурсах в апеляційні суди та Вищий антикор суд.
А тепер ширше пояснення корупційної схеми в татарівському законопроєкті №12089.
Отже. Офіційна мета законопроєкту — допомогти так званому добросовісному набувачу.
Добросовісний набувач — це людина або компанія, що придбала певне майно, хоча насправді продавець не мав права його відчужувати (продавати).
Така заборона на продаж могла зʼявитися, наприклад, тому, що майно було заарештовано. При цьому покупець про такий арешт або інші обставини — був не в курсі, а головне – і не міг знати.
Чинний цивільний кодекс з 2004 року має виключний перелік підстав, коли дійсний власник майна (найчастіше — це держава) може його витребувати у такого добросовісного набувача.
Ці підстави зводяться до того, що реальний власник може претендувати на таке майно, якщо воно було втрачено поза його волею (наприклад, викрадене).
Законопроєкт №12089 же хоче дозволити наступне. Держава НЕ МОЖЕ стягнути майно з так званого “добросовісного набувача”, якщо з часу, коли таке майно вибуло з власності держави (або територіальної громади) минуло більше 10 років.
Результат: державне майно, яке вкрали більше 10 років тому, просто неможливо повернути.
Кому це найбільше допоможе? Вже згаданим забудовникам. Адже така схема найкраще працюватиме із державними землями, роздерибаненими у 90-ті та за часів Януковича.
Далі – більше: щоб забрати через суд те майно, яке ще можливо буде забрати після ухвалення законопроєкту №12089, той державний орган, або орган місцевого самоврядування, який фактично втратив це майно – ще й буде зобовʼязаний відшкодувати добросовісному набувачу ринкову вартість такого майна.
Тобто – не особа винна у незаконному відчуженні державного/комунального майна – а законний власник, щоб повернути майно матиме за нього ще й заплатити.
Але Татаров вже явно пообіцяв цей законопроєкт друзям по будівельному бізнесу та різного гатунку сольським. Тож, припускаю, — пішаки Татарова у Раді точно цей проєкт ухвалять.
Мова йде про два законопроєкти, які сьогодні стоять в порядку денному засідання Верховної Ради: №12089 і №11425-д.
№12089 допомагає забудовникам легалізувати найбільш уродські махінації з державною землею (див. деталі нижиче). Нагадаю, що підозру від НАБУ Татаров отримав якраз за допомогу великому забудовнику (Микитасю/Укрбуду).
14 листопада на засіданні правового комітету парламенту Татаров особисто просував цей законопроєкт, наголошуючи, що це позиція Офісу Президента.
Цей же законопроєкт розвалює кримінальне провадження щодо міністра агрополітики Зеленського (Сольського), якого НАБУ/САП взяли на заволодінні державною землею на 291 млн грн (та спробі заволодіння землею ще на 190 млн грн).
Окрім цієї справи законопроєкт Татарова розвалює ще кілька ТОП-кейсів (більше напишемо згодом). І роблять це депутати, звичайно, ”совєршенно бєзвозмєздно”, угу 😏
Тепер коротко про №11425-д. Він прибирає поріг у тестуванні кандидатів в судді на когнітивні здібності – сильно ускладнений тест на IQ (перевірка, як людина мислить, розв’язує задачі, аналізує інформацію, вчиться нового).
Татарівцям з ОП треба знизити цей бал, щоб протягнути своїх людей (корупціонери не часто вирізняються високим інтелектом) на конкурсах в апеляційні суди та Вищий антикор суд.
А тепер ширше пояснення корупційної схеми в татарівському законопроєкті №12089.
Отже. Офіційна мета законопроєкту — допомогти так званому добросовісному набувачу.
Добросовісний набувач — це людина або компанія, що придбала певне майно, хоча насправді продавець не мав права його відчужувати (продавати).
Така заборона на продаж могла зʼявитися, наприклад, тому, що майно було заарештовано. При цьому покупець про такий арешт або інші обставини — був не в курсі, а головне – і не міг знати.
Чинний цивільний кодекс з 2004 року має виключний перелік підстав, коли дійсний власник майна (найчастіше — це держава) може його витребувати у такого добросовісного набувача.
Ці підстави зводяться до того, що реальний власник може претендувати на таке майно, якщо воно було втрачено поза його волею (наприклад, викрадене).
Законопроєкт №12089 же хоче дозволити наступне. Держава НЕ МОЖЕ стягнути майно з так званого “добросовісного набувача”, якщо з часу, коли таке майно вибуло з власності держави (або територіальної громади) минуло більше 10 років.
Результат: державне майно, яке вкрали більше 10 років тому, просто неможливо повернути.
Кому це найбільше допоможе? Вже згаданим забудовникам. Адже така схема найкраще працюватиме із державними землями, роздерибаненими у 90-ті та за часів Януковича.
Далі – більше: щоб забрати через суд те майно, яке ще можливо буде забрати після ухвалення законопроєкту №12089, той державний орган, або орган місцевого самоврядування, який фактично втратив це майно – ще й буде зобовʼязаний відшкодувати добросовісному набувачу ринкову вартість такого майна.
Тобто – не особа винна у незаконному відчуженні державного/комунального майна – а законний власник, щоб повернути майно матиме за нього ще й заплатити.
Але Татаров вже явно пообіцяв цей законопроєкт друзям по будівельному бізнесу та різного гатунку сольським. Тож, припускаю, — пішаки Татарова у Раді точно цей проєкт ухвалять.