Після провалу Мумії 2017 з Томом Крузом почали все частіше згадувати про велич класичних монстрів Юніверсал. І мені стало цікаво, що у них там такого величного. Авжеж, почала я з максимально близької тематики.
Мумія 1932
Мій повний захват. Музика, грим, декорації, гра акторів та операторська робота довершені. Це мій перший фільм з Карлоффом і він одразу заскочив у топ улюблених акторів.
Сюжет класичний до класичності. Інхотеп ожив і палко прагне повернути собі Анксунамун, йому ж заважають британські археологи. Відбувається усе це побоїще у вигляді діалогів, роздумів та трагічних мовчанок.
Я розуміла, що не сприйматиму це як хоррор, але байдуже була не готова до такого. У фільмах з Фрезером та Крузом, мумії - це істеричні купи бинтів, які махають руками, висмоктують очі або влаштовують пилові бурі.
Мумія Карлоффа катастрофічно інакша. Він ледь рухається, такий статичний та вишуканий (хоча у мене є підозри, що йому просто було важко рухатись у гримі). І ще ця мумія дуже ввічлива. Суперввічлий і акуратний убивця: "сер, прошу, чи не могли б Ви віддати мені сувій, будь ласка". Жертви тут теж дуже ввічливі і видають фрази типу : "О, ванна з натрієм. Невже ти посмієш мене туди кинути?".
Любовна лінія головних героїв (куди ж без неї) видалась мені не логічною. О, невідома жінко, яка втратила свідомість біля мого авто, виходь за мене заміж, а вся моя родина буде ризикувати життям заради твоєї безпеки. Але любовні лінії у хоррорах та бойовиках часто бувають дивними, тому немає чого сильно придиратись.
Висновок:
Хоч і не динамічно, але і не нудно. За подіями на екрані цікаво спостерігати і не хочеться відволікатись. Кілька секунд було страшно.
Мораль стрічки: не читайте в голос стародавні сувої з закляттями. Особливо, якщо десь поруч валяється мумія.
https://goo.gl/WKjyEZ
