вітер з півночі. море. зорі
мов вертеп на Різдво у нічному небі.
та, на жаль, від світил із картону
відчайдушно замало тепла та світла.
де ж ти?
де ж ти, коли так треба
знов відчути себе хоч на мить живою?
світло в домі.
на жаль, не моєму.
я дивлюся в твої невблаганно холодні очі
та не можу тобі обіцяти кохати вічно.
неспокуті гріхи. ми стерті на пил та попіл.
провина. обітниць не буде.
вибач.
не важливо, що було спочатку – слово,
світло,
річки,
океани,
люди.
все одно під кінець
нічого
не буде.
нащо важити "за" та "проти",
знов шукати на пристані рідний погляд,
намагатись зігріти сніг,
не перетворивши його на воду?
прощавай.
хай наступить нарешті зима
та спокій.
мов вертеп на Різдво у нічному небі.
та, на жаль, від світил із картону
відчайдушно замало тепла та світла.
де ж ти?
де ж ти, коли так треба
знов відчути себе хоч на мить живою?
світло в домі.
на жаль, не моєму.
я дивлюся в твої невблаганно холодні очі
та не можу тобі обіцяти кохати вічно.
неспокуті гріхи. ми стерті на пил та попіл.
провина. обітниць не буде.
вибач.
не важливо, що було спочатку – слово,
світло,
річки,
океани,
люди.
все одно під кінець
нічого
не буде.
нащо важити "за" та "проти",
знов шукати на пристані рідний погляд,
намагатись зігріти сніг,
не перетворивши його на воду?
прощавай.
хай наступить нарешті зима
та спокій.