← Grighammer →

Пишіть своїм військовим 🖤

У всіх нас є друзі, родичі чи знайомі, які воюють (може ви і самі в ЗСУ, тоді цей пост не для вас, а для ваших друзів та рідних!).
Звісно, ми за них переживаємо. Робимо збори, намагаємося щось їм дістати, допомогти, намутити.
Часто нам здається, що військові на фронті дуже зайняті, тому ми не хочемо зайвий раз писати їм якусь банальну шнягу типу "як ти?". Тільки по ділу і щось важливе! Що ти там, рація треба, є знижка! Порішали з ремонтом? Ну добре, пока.

Взагалі, у кожного різні причини не писати.
Хтось боїться відволікати.
Комусь соромно, бо ми тут, а вони там.
Хтось переживає власну кризу і не відчуває сил писати комусь із підтримкою.
Але правда в тому, що так між нами створюється прірва. Без постійного зв'язку із друзями і знайомими в тилу, навіть у форматі простого "як ти", військові починають відчувати відчуження. Забутість, самотність і порожнечу.

Збори і донати це круто і надважливо, але вони не мають для бійця конкретних обличч, аватарок, знайомих смайликів і гіфок.
На фронті людина часто знаходиться не в компанії комфортних людей, а в компанії тих, із ким доля звела по службі. Виникає брак зв'язку із тими, кого вважав друзями і приятелями. Виникає думка, наче мобілізація відрізала тебе від усіх, наче ти зник для них, наче більше не потрібний. Ти тепер функція, людина-сапер чи людина-дроновод, а не людина-чийсь-друг.

Напишіть сьогодні комусь із своїх військових. Однокласнику, другу по клубу, дівчині з танців, пацану, з яким під падіком зазвичай курити виходили.
Скажіть, як ви сумуєте. Як вам їх не вистачає. Запропонуйте вислати улюблених цукерок чи цигарок. Киньте їм трек, який зараз слухаєте.
Навіть якщо боїтеся нарватися на грубість. Навіть якщо думаєте, що буде недоречно. Навіть якщо вони три дні не бачитимуть вашого меседжа, бо глючить старлінк.
Вони мають пам'ятати, що їх чекають вдома і що їм є, до кого вертатися.

Навіяно розмовою із діючим військовим.