Дмитро Комаров

З Різдвом, друзі! Та з прийдешнім Новим Роком!
Здійснення мрій та любові, добра і миру вам та вашим родинам!
⠀
Минулого року Різдво я знімав у Карпатах, у Криворівні на Верховинщині. Зараз передаю вам вітання з Покровська. Як цей особливий день проходить в одній із найгарячіших точок на фронті? Що криється за словами в новинах «ситуація складна, але контрольована»? Особливо, що стоїть за цими словами у святкові дні, коли бійці теж дуже хотіли б зустрічати Різдво з родинами?
⠀
Все це покажемо Вам у новому сезоні «Світ навиворіт. Україна».
Зараз, після насиченого різдвяного дня у Покровську хочу сказати головне: кожен із нас, сидячи за столом в мирних містах у святкові дні, має пам’ятати, що цей спокій в тилу був би неможливий без хлопців та дівчат, які теж дуже хочуть, але не можуть бути з родинами за столом. Їх дуже важливо цінувати, поважати і не забувати, що просто зараз, в цю секунду, сотні тисяч українських військових не мають повноцінного свята заради того, щоб воно було у країни.
⠀
Дякуємо їм.
⠀
Атмосфера в місті не святкова. Похмура. Дуже тривожна. Все прострілюється. Все долітає. Немає жодного безпечного квадратного сантиметру. Хіба тут до свят? Але люди реально, щиро, без красивих слів, вірять у найкраще, а також у Різдвяні та Новорічні дива. Що наступне Різдво буде вже в мирний час, чого всім нам і бажаємо🙏

Друзі привіт!
Куди зник Комаров, куди зник Комаров – час від часу мені надсилають посилання та скріни таких публікацій у ЗМІ. Нікуди Комаров не зник. Вкотре повторюю – соцмережі для мене не є життям, особливо зараз, коли так багато важливої роботи. Інстаграм та Фейсбук спеціально в іншому телефоні, який з собою не ношу, щоб не відволікатись від роботи. Сьогодні я його увімкнув, щоб поділитись із вами першим анонсом нового сезону «Світ Навиворіт. Україна». Тут зовсім трошечки з того, що я встиг зняти за той час, поки ми віртуально не спілкувались із вами.

Нашу нову експедицію ми присвятили пошукам сили українців.
Мені пишуть наші герої програм, знайомі, товариші, гіди та перекладачі з усього світу. Питають «як ти там?». І майже усі висловлюють свою повагу українцям. Чому? Тому що на нашій землі вже скоро 3 роки, як іде повномасштабна війна з країною, яка більше у 28 разів за площею, переважає за кількістю населення, ресурсів, фінансів, озброєння тощо. А ми тримаємось. І головне – незважаючи на всі жахи війни, щоденні трагедії, побутові обставини у вигляді відсутності світла, обстрілів, нескінчених повітряних тривог, українці знаходять сили не просто існувати, а жити повноцінно.

Звідки ця сила? У чому її секрети? Цьому і присвячується наш новий сезон. Вирушаймо разом в експедицію на пошуки сили кожного із нас з вами, дорогі українці! Від Ужгорода до Торецька, від Чернігівщини до острова Зміїний. Ми проїдемо всю країну: із Півдня на Північ, із Заходу на Схід, будемо шукати силу на землі і під нею, у повітрі і на воді. Цей сезон точно додасть вам оптимізму і неодноразово здивує.

Чесно, я думав, що дуже добре знаю Україну. А це зовсім не так. Мене відмовляли деякі колеги, казали, що тут вже все знято і нового та цікавого не знайдеш. Але цікавого, дивовижного, мотивуючого і навіть раніше невідомого – дуже багато.

Запрошую вас у нову подорож Україною разом із командою «Світ навиворіт». Обіцяю – вам сподобається, і кожен знайде свій особистий рецепт сили.
Зовсім скоро на «1+1 Україна» та наших YouTube-каналах. Слідкуйте за анонсами.

Сьогодні, 6 червня, День журналіста. Я дякую кожному представнику ЗМІ, хто продовжує працювати та виконувати цю часто небезпечну і складну роботу.
Робота журналіста надважлива під час війни. Завдяки роботі журналістів світ бачить те, що відбувається сьогодні в Україні.
⠀
І на жаль, журналісти гинуть. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у нас загинуло не менше 91 медійника та медійниці. Не менше – тому що є безвісти зниклі. Вірогідно, з часом стане відомо, що більше. Точно ніхто зараз не скаже(
Багато з них загинули безпосередньо під час роботи на фронті. Світла памʼять всім.
⠀
Продовжуємо працювати та знімати сюжети про реалії сьогоднішньої України.
Рівно рік тому, 6 червня, ми були у затопленому після підриву Каховської греблі Херсоні. Рік потому, на жаль, продовжуємо документувати війну та її наслідки.
⠀
На фото: робота у Торецьку, Нью Йорку та взагалі на Донеччині минулого тижня з операторами Сашком Дмитрієвим та Сергієм Мацко.
⠀
Деталі покажемо у наших проектах – як прості люди живуть під постійними ударами авіабомб, без аптек та лікарень, води та звичного життя. Як місця, де є тисячі жителів, виглядають ніби Припʼять, бо люди бояться виходити без особливої потреби. І найвражаюче – те, як попри жахи, регіон продовжує жити, наскільки можливо повноцінно, жителі лишаються людяними, не здаються.
⠀
Шановні журналісти, в цей складний час замість вітань на день журналіста – побажання сил та берегти себе. Кожен репортаж із фронту може стати останнім.
Памʼятайте та бережіть себе. У нас ще дуже багато роботи.

Друзі, дивились наш заключний фільм першого сезону «Світу навиворіт. Україна», присвячений дітям? Ставте реакції. Хто не встиг побачити на ТБ, фільм вже на YouTube-каналах:

https://www.youtube.com/watch?v=XtIsYTb2-HA&t=1s

Вмикайте 1+1 Україна вже зараз. Заключний фільм «Світу навиворіт. Україна», присвячений дітям, починається за декілька хвилин.