Літературний Тигр

Бей жидов, спасай Россию

Й ще трохи про театр, де була зіграна остання цивільна постановка Курбаса. Будівля знаходиться у самому центрі Москви, буквально за кілька будинків жив Горький (про нього ще згадаємо), а за півтора кілометра лежить Кремль.

Майже всі вистави виконувались на їдиші та івриті, лише деякі грались російською. Переважну частину репертуару займали п'єси єврейських драматургів, які охоплювали національну тему. Хоча навіть класичні вистави (той же Шекспір) грались, як притчі, де легко впізнавались єврейські, часто біблійні, образи.

В театрі зокрема працювали Марк Шагал, Роберт Фальк та Олександр Тишлер — одні із головних представників авангардизму в образотворчому мистецтві. Саме ця трійка працювала над оформленням глядацької зали та картин й фресок у голі. За їх же дизайном робили плакати та декорації до вистав.

Театр був дуже відомим у Європі, у 20-ті й на початку 30-х відбувались постійні гастролі із тріумфальними відгуками критиків. Про вкрай позитивні враження від вистав писали Фройд, Манн та Брехт.

При театрі навіть була організована студія для підготовки молодих акторів, яка пізніше переросте у повноцінне Моськовське державне єврейське учіліщє.

Проте, вже у 1948 почнуться репресії проти євреїв у межах "кампанії боротьби із космополітизмом". В ніч з 12 на 13 січня, одного із засновників театру вб'ють, а іншого арештують. За наступний рік репресій зазнає й більшість акторів та членів адміністрації театру.

У 1949 році, майже за рік гонінь на єврейську інтелігенцію, театр закриють, через "низьку відвідуваність". За два роки, без жартів, там почне працювати Театр Сатири.

Нижче сучасне фото будівлі того самого ГОСЕТ, де працював Курбас. Наразі там діє "Московський драматичний театр на Малій Бронній".

Пам'ятних таблиць чи інших посилань до репресованих засновників та акторів театру на фасаді немає.

Курбас у Москві

Після тотальної критики та приниження Курбаса в Україні, майстру, який залишився без нічого залишається лише одне — їхати у Москву.

Часто, в контексті часів Перестройки, можна почути про те, що в Москві дихалось значно вільніше, а гайки розкручувались із темпами, які УСРС навіть і не марились. Проте, ця теза актуальна і для міжвоєнних часів.

Тут тематично можна згадати історію Івана Кочерги. У 1933 році він представляє партійній цензурі «Майстрів часу», цікаву й доволі модерну п'єсу. Його труд пристойно оцінюють та... забороняють ставитись у будь-яких театрах із будь-якими п'єсами. Наступного року він перекладає той самий текст російською, називає його «Часовщик и курица» й виграє друге місце на Всесоюзному конкурсі драматургічних творів. Одразу після цього його запрошують до Києва та селять у Роліт.

Оселився Курбас на 3-тій Твєрской-Ямской, 12. Прямо за Садовим кільцем, поруч із Патріаршими прудами. На той час будинок зовсім новий (1926 року побудови), більш ніж пристойний. Його сусідами були переважно інші представники столичної творчої спільноти. Спойлер: за кілька наступних років буде репресований 21 мешканець шестиповерхового будинку.

Невідомо чи знав Курбас, що за ним прийдуть чи сподівався на повноцінний "новий початок" у Москві. Хай там як, проте, на волі він пробув лише пару-трійку місяців. Вже на наступний день після Різдва 1933 року, Курбаса арештовують. В той час він працював над постановкою «Короля Ліра» у Державному єврейському театрі. Пізніше Курбас мав домовленість поставити «Отелло» у Малому театрі.

Новий рік Лесь зустрів у в'язниці. Перший допит відбувся лише після свят, 17 січня.

Паралельно із цим у Харкові затримують близьких друзів Курбаса: Михайла Дацківа, військового та тимчасового директора Березолю (розстріляний у 1938 році), Івана Ткачука, військового та культурного діяча (втік з таборів, був знову пійманий та засуджений, але помер своєю смертю на волі, у 1948 році) та Йосипа Гірняка, того самого актора, який зіграв головну роль у «Мині Мазайлі» (помер у 1989 році у Нью-Йорку).

Усіх вищевказаних змушують давати показання проти Курбаса та інших обвинувачених у схожих справах.

На допитах Курбас провини не визнає, проте, в кінці лютого його переводять у Харків, де вже в 10 березня режисера ламають та змушують зізнатись у співпраці з УВА із метою вбивства політичної верхівки "українського уряду". 58 стаття, контрреволюційна діяльність та звання ворога народу; за цією статтею були репресовані чотири мільйони українців.

Прокурор пропонував відправити Курбаса до Казахстану, проте 9 квітня 1934 року Судова Трійка постановила:

Курбаса Александра Степановича – заключить в исправтрудлагерь сроком на пять лет, считая срок с 26/ХІІ-33г.

_________

Тішить, що більшість катів Курбаса: члени Політбюро, колегії НКО та професійні критики на ланцюгу режиму й самі не пережили наступні роки. Більшість була репресована ще у 1937-му (А. Хвиля, С. Щупак, А. Боданський, В. Васютинський, Д. Грудина, С. Косіор, П. Постишев тощо), хтось вкоротив собі віку (П.Любченко та його дружина М. Крупеник).

Ну, і як казав Мойсей,

Господь нескорий на гнів, велике милосердя Його. Він прощає гріх і переступ, але прощаючи, не вибачає. Він карає дітей, онуків і правнуків за гріхи батьків їхніх. — Числа 14:18

Тому, майже всі покарані "отримували своє" разом із усіма родичами, без залежності від віку чи ступені близькості зв'язків.

Частина із "вкоротили вік" дискусійна, бо не рідко випадки суїциду були парними: чоловік і жінка або батьки й діти, тобто усі присутні в помешканні. Мовляв, обвинувачений спочатку вбивав своїх близьких, а вже потім забирав своє життя. Цілком можливо, що в більшості випадків "самогубці" були насправді вбиті НКВС.

Те саме знамените фото Курбаса було зроблене в перший же день ув'язнення. Режисер одягнутий в цивільне та має легку щетину.