Max Gadyukin

❗️ДК «росатом» теж поплохєло і їх провідний «Союзний» проект дав тріщину в прямому і переносному сенсі.

Білоруська АЕС, проект, який має міцним корінням зв'язати дві енергомережі Б-Р від колишнього БРЕЛЛу, знов зловила планову аварію і стоїть безпорадно лише споживаючи електроенергію.

Обидва енергоблоки на новітніх реакторах ВВЕР-1200, які ДК «росатом» планує будувати про всьому світі, відключено від енергії і один з них — через аварію на першому контурі.

Перший контур є носієм радіоактивних матеріалів, його герметичність була порушена, наскільки нам відомо, на даний час, течія теплоносія ще не ліквідована.

Звісно ж, офіційні коментарі не мають такого достатку фактів, а повідомляється що «спрацювала сигналізація по датчику» і «не впливають на безпеку станції та її обладнання».

Хоча радіологічна обстановка на станції і не змінилася – рівень радіації навколишнього середовища начебто залишається в межах норми, течія першого контуру — ознака системних порушень, адже саме на нього приходиться більша частина радіоактивних відходів.

Це викликає об'єктивні занепокоєння у обізнаних в провадженні з РАВ та РРВ осіб в цілому, та й в людей, які працюють на станції і проживають поруч з нею зокрема.

Мають хвилюватися й європейські сусіди Білорусі, аби аварія не спричинила викидів в атмосферу і не забруднювала територію вже їх держав.

Станцією займається російське ЗАТ «Атомстройекспорт», яке є дочірнім підприємством ДК «росатом», хоча й не займається проведенням ремонтних робіт на БілАЕС. Але, як було написано раніше, проблема з герметичністю першого контуру — системна, отже може виявлятись і на інших енергоблоках, які будує «АТЕ» — Пакш-2 в Угорщині, Дабаа в Єгипті, Руппур в Бангладеш та Аккую в Туреччині.

Ці країни вже залучили російську сторону до будівництва атомних електростанцій.

Досвід експлуатації БілАЕС показує, що проблема або в проекті ВВЕР-1200-1300, або в «Атомстройекспорті», а скоріш за все — в обох акторах.

Тим більше, що в умовах постійного погіршення ситуації в економіці РФ під впливом зовнішніх санкцій, яке стало наслідком повномасштабної російської агресії проти України, той же ДК «росатом» та його дочірні структури навряд чи зможуть створити щось дійсно якісне та небезпечне, в тому числі у рамках реалізації вже підписаних контрактів з іншими державами.

Можна зробити знижку Угорщині з проросійським Орбаном і далекій країні Бангладеш, але Єгипту і Туреччині варто було б серйозно замислитися над тими загрозами, які можуть виникнути у разі продовження співпраці з росіянами у сфері атомної енергетики.

UKRINSERV

Війни, що виникають то тут, то там, нездатність когось одного заволодіти авторитетом і усе приборкати, криза пояснювальних моделей і постійні чорні лебеді - основна ознака того, що добігла кінця наша з вами доба, де Білл і Моніка радісно бігали по галявині в пошуках рожевої утопії. Бо спершу ламається саме епістема - моделі пізнання світу, які все більше нас оточують уже не здатні пообіцяти нам спокою, бо самі постійно дають збій.

Трамп - лише ознака цього кінця доби. Ніяка не прикра випадковість, а радше радикальна закономірність американської історії, політики і культури, яка пройшла дивовижним шляхом і намагалася поборотися з СРСР за унікальне право - бути піковою державою Модерну. Тепер ми усі бачимо, як світоглядні засади модерну руйнуються разом з фіналом цього змагання.

Можна безумовно не любити Дональда Трампа. Усі гріхи які ми бачимо в Трампові - суть, гріхи американського політикуму і американської політики. Можна довго розглядати аморальне чудовисько на тлі більш емоційно цілісного і нібито порядного Байдена, однак і сам Байден не дарма усе життя обирався сенатором від штату-офшору Делавер. Власне, використання медіа в політичних цілях, корупція, втручання бізнесу у політику і політики у справи бізнесу - це все притаманні американській політичній культурі явища.

Заперечення Трампа це розумний хід лише якщо ви при цьому не любите і Америку як таку. Якщо ж вам подобається Америка, але якась інша - яка стоїть мовчки на полці, не бряцає зброєю, а живе від кредиту до кредиту - ви просто хочете цій державі повільної смерті. Аби вона завмерла як статуетка під шаром пилюки, лишившись назавжди святою з наших дитячих мрій про держави, де людей не бʼють кийком по голові і немає корупції.

Трамп - звір, який зриває з Західного світу уявну пелену непорочності, яку так довго натягували на нього журналісти, антикорупціонери, та лідери думок і публічні інтелектуали.

Трамп - обличчя проблем, які ми не хочемо визнавати. І не більше.

Люди які увесь 2024 рік тягали на собі тейк про те що Трамп ізоляціоніст на серйозних щах, як вони тепер можуть пояснити муви з Канадою і Гренландією? Знаю що ніяк, і знаю що чвяк-хуяк. Сприйняття більшості речей повʼязаних із США у наших громадян береться із 5-6 американських ключових медіа. В 9/10 випадків це медіа демократичного спрямування.

Тому дії Трампа будуть все далі більше і більше виглядати неясними і особливо лякаючими, в першу чергу для тих хто орієнтується на медіа демократів. Передусім тому, що залякати американського середнього виборця перед телевізором - одна із святих задач, яку виконують вотчдоги партій, натикані у різних пропорціях в американські медіа. Бо їхня задача створювати ілюзію чи-то про діда-корупціонера з гидотним оточенням, чи-то про діда-фашиста що хоче заборонити усе усім і одразу. Ці шаблонні моделі витворені для американців це мем не кращий за змістом за фашиста-Ющенка, Вальцмана-Порошенка, клоуна-Зеленського і навіть Януковича-крадія шапок (цей останній мем, приміром свого часу вигадав власник медіа «Обозреватель» Бродський, про що згодом публічно розповідав).

Політика не твориться дебілами, скільки б ви не мали внутрішнього бажання звести усе до такої схеми. І навіть у випадку з Гренландією та Канадою, Трамп знає що робить, і більше того. Навіть Байден робив би ті самі рухи, що і Трамп. Позаяк геополітиці байдужа ваша партійність і ваші світлі цінності. Китай, Росія, Іран наступають незалежно від партій у Білому домі. Арктика - ледве не ключовий вектор стратегічного напруження. А стратегічні провали по Арктиці давно знаходили відображення у публічних документах парламентських комітетів США з оборони та розвідки.

Російський північний флот - найсильніший з усіх флотів РФ і будьте певні, немає ніякої випадковості у тому, що останні передСВОшні роки величезні гроші пішли не у модернізацію сухопутних військ, а саме на флот. Росія нині виграє стратегічну гонку за Арктику, успішно її мілітаризовує і скоро готується спускати на воду ще нові стратегічні атомні льодоколи. Всьому цьому НАТО протиставляє солідне зеро на рахунках і провали по воєнним планам, скандали з витоками даних і доволі великі кадрові проблеми у своїх арміях.

Потенційна війна КНР і США із усіма супутніми діями - це і є та гранд-подія, яка змушує ворушитися щодо Арктики, а також Південної Америки, куди заходить все більше китайських товарів через той-таки Панамський канал. І якщо дуже цікаво, постарайтесь відстежити кількість держав Світу у яких топ-1 партнером по торгівлі уже зараз є Китай, і як швидко ці зміни відбулися. Ось вам і «глобальний Південь», у якого звідкись взялась «своя позиція», і якому ми намагаємось втюхати наш ріденький антиколоніалізм в решеті.

Я прекрасно знаю що вам усім, як і мені подобається інший Світ - соковиті 90і, коли комунізм скинуто з дошки, попереду райський світ кінця історії, за склом парад соковитого споживацтва, за столом Білого дому усміхнений Білл Клінтон, а під ним - Моніка Левінскі. Але цей час закінчився уже кілька разів, і більше того - був лише оманою, на яку не можна орієнтуватися. «США у яких все виходить само собою і яких всі слухаються» - це минуле. Нинішні США будуть дуже сильно втрачати у миролюбстві, у «мякотілості» і навіть у soft power заради повернення hard power.

Трамп дійсно буде виглядати фашистом. Особливо для багатьох з нас, пострадянських людей навчених байками дисидентів про Захід, де людей поліцейські не бʼють кийками по голові, не лінчують представників етнічних меншин, не крадуть грошей з бюджетів, не дружать з людожерами, а ще не курять, не пʼють і не дихають. Цей образ «морально кращого» і «травоїдного Заходу» був чим завгодно окрім реальності: радше це була вимога душі змученої совком, яка хотіла повірити що «прекрасное далеко» буде якщо не в радянських фільмах, то хоча би в західних.

Реалії такі, що світ йде до зламу ери. Як казали наші мудрі діди-французи, fin de siecle - “кінець доби”, як вони називали стан культури перед Першою світовою.