Брати та сестри в Христі Ісусі🙏❤️

Повчальна притча про «100 гривень».
Якщо у вас складна життєва ситуація або просто погано на душі, прочитайте її
Священник закінчив службу Божу і попросив вірян затриматися на кілька хвилин у церкві.
Ніхто і не помітив, коли у нього в руках з’явилося сто гривень. Священник підняв їх над головою і запитав у присутніх, хто найбільше потребує цих грошей.
Деякі люди підняли руку, що означало, що вони не проти узяти ці гроші. Священник запитав у тих, хто не підняв руки, чи їм не потрібні гроші. Люди відповіли, що гроші їм також потрібні, а руку не підняли бо було соромно.
Тоді священник стиснув купюру у руці і вона стала трохи зім’ята. Тоді він знову спитав у людей, чи потрібні тепер їм ці гроші. Люди знову сказали, що потрібні.
Тоді священник кинув гроші на землю і наступив на них черевиком, вони стали ще й трохи брудними. Він підняв купюру і спитав, чи вона комусь потрібна. Віряни знов підтвердили своє бажання її узяти.
Тоді священник мовив:
— Дорогі мої, пам’ятайте цей урок. Незважаючи на те, що я зім’яв та замастив купюру, вона все одно вам потрібна, адже її вартість попри пошкодження так і залишилася — 100 гривень.
З людьми та ж сама історія. Буває так, що життєві ситуації забирають усі наші сили, зминають нас ніби папірчину. Кидають у порох розпачу та зневіри. І як би нам погано не було, завжди варто пам’ятати, що наша цінність при цьому лишається та сама. Як би не випробовувало нас життя, ми все одно завжди будемо найціннішими для Бога і для тих людей, які нас люблять.
Наша цінність визначається не тим, що ми робимо, або з ким знайомі, а тим – Хто ми є насправді.
Люди стояли здивовані, а священник попростував до виходу і віддав купюру старенькій бабці, що просила під церквою «на хлібчик».
— Я вважаю, що найпотрібніші, ці гроші цій бабусі, адже вона вже не може заробити собі на прожиття власною працею. Але, думаю, що і кожен з вас, теж не піде сьогодні звідси з пустими руками».

Одного разу вчитель запитав у учнів:
– Чому люди при сварках підвищують голос?
– Напевно, вони втрачають спокій, – відповіли учні.
– Але навіщо підвищувати голос, якщо друга людина знаходиться поруч з тобою? – знову запитав вчитель.
Учні розгубились... Їм це і в голову ніколи не приходило
Тоді вчитель сказав:
– Коли люди сваряться і невдоволення між ними зростає, їх сeрця віддаляються. А разом з ними віддаляються і їх душі. Щоб почути один одного, їм доводиться підвищувати голос. І чим сильніше їх образа і злість, тим голосніше вони кричать.
А що ж відбувається, коли люди закохані? Вони не підвищують голосу, а говорять дуже тихо. Їх серця знаходяться зовсім поруч, а відстань між ними практично повністю стирається.
– А що відбувається, коли людьми править любов? – запитав вчитель.
– Вони навіть не говорять, а тільки перешіптуються. А іноді і слів не треба – їх очі говорять про все.

Не забувайте, що сварки віддаляють вас один від одного, а слова, сказані на підвищених тонах, збільшують цю відстань багаторазово.
Не зловживайте цим, тому що настане день, коли відстань між вами збільшиться настільки, що дороги назад ви вже не знайдете

Пряма трансляція святкового Богослужіння 🙏

Дітоньки мої, пишу вам це, щоб ви не грішили. А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника. Він — примирення за наші гріхи, і не тільки за наші, а й за гріхи всього світу. З того дізнаємося, що ми Його пізнали, якщо дотримуємося Його заповідей. Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди. А хто дотримується Його слова, у тому Божа любов справді є досконалою. Із цього пізнаємо, що ми в Ньому. Хто каже, що в Ньому перебуває, той має жити так само, як жив Він. Любі, не нову заповідь пишу вам, але заповідь давню, яку маєте від початку. Давня заповідь — це слово, яке ви чули. Знову я вам пишу нову заповідь, яка справді є в Ньому і у вас, що темрява минає, і вже сяє істинне світло. Хто каже, що він перебуває у світлі, а ненавидить свого брата, той ще досі в темряві. Хто любить свого брата, той перебуває у світлі й у ньому немає спокуси. А хто ненавидить свого брата, той — у темряві, він ходить у пітьмі й не знає, куди йде, бо темрява зробила його очі незрячими. Пишу вам, дітоньки, бо Його Ім’ям прощено вам гріхи. Пишу вам, батьки, тому що ви пізнали Споконвічного. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. Написав вам, діти, адже ви пізнали Отця. Написав вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Написав вам, юнаки, оскільки ви сильні, і Боже Слово перебуває у вас, і ви перемогли лукавого.
1 Івана 2:1 - 14