Old School ✙

🔥10 днів залишилось до протистояння Берінчик - Девіс. Цікавий бій. Та точно не легкий для Дениса. Чекаємо, будемо вболівати.

Бійці 🔫 92-ї штурмової бригади на МТ-ЛБу з бойовим модулем БМ-7 "Парус"

Джерело.

#Мілітарні_блоги

🇮🇱 Маневрові та територіальні дивізії Ізраїлю: в чому різниця?

Дивізійна структура АОІ має специфічний поділ на територіальні та маневрові частини, що має упередити хаос в управління та забезпечити автономність підрозділів.

🤔 Як це працює?

У новому блозі розповідає ізраїльський військовий оглядач Ігаль Левін.

#Ізраїль #БлизькийСхід

👀 Підписатись на Мілітарний

Как и обещал вчера, фрагменты с новыми отрывками речи израильского премьер-министра Голды Меир (1969–1974), которые впервые были обнародованы израильским архивом в прошлом году и, как мне кажется, актуальны для нынешних американо-украинских отношений.

Голда говорила эти слова на заседании правительства в 1973 году — как раз по теме обсуждения поведения американцев и того, как еврейскому государству продолжать взаимодействовать с ними. Напомню, что изначально отношения Израиля и США были не просто холодными, а буквально враждебными. (Вот тут есть серия публикаций про это, для тех, кто пропустил.)

«Нам многое простят. Единственное, что не простят — слабость. Как только нас зачислят в слабые — все кончено. Это непростительный порок», — объясняла Голда израильским министрам на закрытом заседании.

Далее, когда речь зашла о слишком дерзких поступках Иерусалима и о том, что это может разгневать Вашингтон, Голда продолжала:

«Пускай, но зато будут уважать. Вы должны слышать, что они (сенаторы) говорят за спиной: мол, это не просто еще одна армия — это израильская армия, она не похожа ни на какие другие».

Ценность этих слов в том, что это не очередные цитаты Черчилля и не ее воспоминания из книги, которые всегда можно списать на лирику. Это было произнесено на закрытом заседании правительства (засекреченном на 50 лет), где обсуждалась стратегия поведения по отношению к США.

Сама Голда всегда отмечала, что "лучше получать ноты протеста, чем телеграммы соболезнования", — и это действительно святая истина. А также, что на вопрос "быть или не быть?" каждая нация должна ответить сама и по-своему.

К слову, именно поэтому я в многих интервью избегаю ответов на вопросы о том, что Украине нужно делать. Я предпочитаю в таких случаях рассказать, что делали другие, оказавшись в подобных ситуациях — тот же Израиль или Финляндия. Но "быть или не быть?" — на этот вопрос должны ответить сами украинцы.

Потому что это их мир, их история, и мы не имеем права в нее вмешиваться. Рассказать, поделиться, помочь — да. Сказать, как надо — нет.

Голда также дает хорошую прививку против пацифизма, однажды сказав, что она никогда не простит арабам то, что они заставили наших детей учиться их убивать. Никакого манямирка: если вы хотите, чтобы ваша нация выжила, ваши дети (дети в широком смысле, ведь для Голды и 16–20-летние тоже дети) должны учиться убивать. Иначе просто не бывает.

Мне, кстати, это напоминает слова Залужного, который в 2022 году коротко и просто обозначил, что русских надо убивать. Никакого вот этого совкового "противник", "бороться", "противостояние", а банальное и не рыцарское, но конкретное и прямое своей сутью — просто убивать.

Как я уже писал, насилие перешибается только еще большим насилием, но не петициями, бумагами и озабоченностями. Как снова же, уже в своих воспоминаниях, подчеркивала Голда:

«Мир жесток, эгоистичен и груб. Страданий малых наций он не замечает. Даже самые просвещенные правительства, демократии, возглавляемые порядочными людьми, представляющими порядочных людей, не слишком склонны теперь думать о проблеме справедливости в международных отношениях».

Голда бесконечно права. Действительно, мир жесток, эгоистичен и груб. Тот, кто просто ждет и просит, будет обязательно растоптан. Именно поэтому главным гарантом безопасности для Украины может быть только ее армия, ее службы, ее ученые и инженеры, ее сотрудники, ее солдаты.

Потому что именно украинский солдат стоит костью в горле не только на пути амбиций кремлевского кровавого конюха, но и любых интересантов, которые хотели бы, чтобы Украина была покладистым пуделем — или, и вовсе, не была вообще.

@yigal_levin

ОТТАВСЬКА КОНВЕНЦІЯ — ГОЛОВНИЙ БІЛЬ КОЖНОГО УКРАЇНСЬКОГО САПЕРА

Що таке Оттавська конвенція? І чому проблеми, про які ми згадували у попередньому пості, пов’язані саме з нею? Це міжнародна угода про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін, а також про їхнє знищення (неофіційно — Оттавська конвенція).

Україна підписала цю угоду 24 лютого 1999 року в Нью-Йорку та ратифікувала її 27 грудня 2005 року, ставши державою-учасницею з 1 червня 2006 року. З цього моменту українські інженерні «саперні» підрозділи регулярно, під підпис, ознайомлюють із положеннями конвенції.

На час підписання угоди Україна володіла п’ятим за розміром арсеналом протипіхотних мін у світі (після Китаю, російської федерації, США та Пакистану). Але Оттавська конвенція також зобов’язує країни-учасниці знищувати наявні запаси протипіхотних мін. Уже 27 травня 2003 року на Донеччині, в рамках виконання домовленостей між Кабінетом Міністрів України та урядом Канади, було ліквідовано останню міну типу ПМН.

У 2015 році, під час російсько-української війни, посол ЄС в Україні Ян Томбінський заявив, що утилізація трьох мільйонів протипіхотних мін, яку фінансує ЄС, має завершитися до 2018 року. Станом на 2020 рік ліквідацію 3 млн протипіхотних мін завершено.

Справедливості заради варто зазначити, що конвенція не забороняє використання керованих протипіхотних мін. Основну проблему інженерних боєприпасів автори конвенції вбачають у їхній невибірковій дії: міні байдуже, хто її активує — цивільний, військовий чи навіть тварина. Якщо вибух ініціює військовослужбовець, який здатен відрізнити ворога від пенсіонерки, що зібралася до лісу по гриби, то така міна не становить небезпеки.

У світі, де добре вишколена контрактна армія воює проти терористів, можна дозволити собі гратися в гуманізм. Але ми живемо в іншій реальності — у світі великої позиційної війни, яка триває навіть після контрнаступу ЗСУ або окупантів. Це позиційна війна з ядерною державою, кордон з якою залишається відкритим і яку потрібно раз і назавжди закрити мінними полями.

Що стосується нашого ворога, то в нього немає жодних проблем із забороною застосування, накопичення запасів, виробництва чи передачі протипіхотних мін. Уряд московії не підписав Оттавську конвенцію, як і низка інших країн: Китай, США, Індія, Ізраїль, Північна та Південна Корея. Ворог активно використовує усі свої промислові й інженерно-військові ресурси на полі бою.

Тому Україні давно варто переглянути своє ставлення до цієї угоди. На третій рік повномасштабної війни настав час вийти з конвенції, щоб почати діяти виключно задля захисту національних інтересів, а не задовольняти очікування міжнародних організацій, що знаходяться на іншому континенті.

#протипіхотнемінування #оттавськаконвенція

Інженер /// Штурмова

🇺🇦Instagram 🇺🇦Facebook

⚔️ Військова підготовка – це не лише фізична витривалість, а й психологічна стійкість. Наші новобранці зробили ще один важливий крок до загартування характеру, пройшовши психологічну смугу перешкод.

🔥 Це випробування моделює реальні бойові ситуації, допомагаючи майбутнім воїнам долати стрес, страх і втому. Вибухи, дим, крики та обмежений час на ухвалення рішень – усе це змушує працювати не лише тіло, а й розум.

💪 Усі, хто подолав цей виклик, вийшли з нього ще сильнішими, впевненішими і згуртованішими. Вперед до нових випробувань!

АНАЛІЗ МІНУВАННЯ ПЕРЕДОВИХ ПОЗИЦІЙ, 2025 р.

Навколо кожної позиції (окопу на відділення або спостережного пункту) повинно бути встановлено 250–300 мін. Поки на цьому ОВ або СП розпочнуться бої, є близько двох місяців для його облаштування. ОВ або СП, а також окопи поруч мають бути повністю заміновані. Це технологія, що використовувалася ще в 1943 році. На таких замінованих позиціях стабільно буде знищуватися 2–3 відділення російської піхоти. Проте цього не відбувається через брак мін та фахівців. Це необхідно масштабувати.

Усі зосередилися на FPV-дронах — це справді важливо, але не можна ігнорувати мінування лінії бойового зіткнення та автоматичне встановлення мінних полів за допомогою мінних загороджувачів.

У 1990-х роках Україна створила власний проєкт, який, на жаль, так і не був профінансований та не запущений у серійне виробництво: І-52 (мінний загороджувач) на базі МТ-ЛБу. Водночас наші партнери з Польщі, Німеччини та США виготовляють мінні загороджувачі, але кількість переданої інженерної техніки недостатня для покриття всіх потреб фронту.

Масштабна підготовка операторів дронів — це чудово, але необхідно так само масштабувати підготовку саперів для інженерних військ.

Російську піхоту неможливо зупинити лише дронами — це надто складно. У країні агресора проживає 140 мільйонів населення, і кожного місяця вони відправляють на війну приблизно 50 000 “добровольців-самогубців”. Їх можна знищувати, але вони все одно поступово займають певні ділянки на карті.

Наразі для протипіхотного мінування часто використовують СВП (саморобні вибухові пристрої) або ПМД-6 (протипіхотну дерев’яну міну). Це 200 г тротилу, детонатор і дерев’яна коробка. Деякі сапери навчилися модернізувати ці міни підручними засобами.

Однак для стримування противника по всій лінії фронту потрібні масові й прості рішення комплексного характеру.

#мінування #ПМД6

Інженер /// Штурмова

🇺🇦Instagram 🇺🇦Facebook

Фрайкор на вулицях Берліна

Один з найактивніших та найпекельніших напрямків фронту станом на зараз

Підписатись 🇺🇦 Підтримати