Я сьогодні думала про паузи. Які ми робимо усвідомлено, чи вимушено. Думала про те, що сенс паузи – це напевно можливість дозріти, зміцнитись, чи знайти інший сенс.
Час проведений зернятком в землі, готує його до майбутнього розквіту. Як зернятко під землею, так і ми у своїх паузах – накопичуємо силу, перш ніж прорости в щось більше.
Я колись почула прекрасну фразу: «Коріння проростає вглиб, перш ніж паросток потягнеться до неба».
Чим глибше ми дозволяємо собі зануритись корінням, тим стійкішим стане наше цвітіння.
Зернятко не поспішає, не сумнівається, не порівнює себе з іншими. Воно росте: спочатку всередину, набираючи силу, а потім назовні, до світла.
А метафоричний паросток ще такий малесенький, але уже переміг темряву, пройшов крізь землю й подолав страх невідомого.
Попереду вихідні – нехай вони стануть для нас важливою паузою для відновлення та підживлення.
Дякую за цей тиждень разом.
Добрих теплих безпечних вихідних. До понеділка. ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
