[☩] Журнал “Подолія”


Kanal geosi va tili: Ukraina, Ukraincha


Канал про традиції,історію Поділля
Пропозиції @Podolen_bot

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Kanal geosi va tili
Ukraina, Ukraincha
Statistika
Postlar filtri


Мати з дитиною
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
Фотографія зроблена в Проскурові в 1910-21-х роках
❤️

Журнал “Подолія” | #фото


Тепер зрозуміло що вам потрібно🙂


Чи все вам подобається на каналі?
So‘rovnoma
  •   Так, нічого змінювати не потрібно!
  •   Ні (напишіть коментар, що саме не подобається)
53 ta ovoz


Одного разу ішла вдова на базар. Була вона дуже бідна. От іде вона лісом, аж бачить — виходить Кармалюк. Розпитав її, звідки вона і куди йде, і дав їй гроші, щоб купила собі корову.

Купила вона корову, привела додому. Сусіди питають, де взяла. Вона і розказує, як було. Почув це один багач. І йому захотілось мати корову дурно.

Переодягнувся він у лахи і йде лісом. Здибав Кармалюка. Взнав Кармалюк багача, а той каже:

— Маю кілька копійок і йду, може, щось куплю.

І прикидається багач бідним. А Кармалюк каже:

— На тобі гроші, купиш мені цвяшків. На другий раз дам тобі на корову.

Купив багач цвяшків та вертається. Кармалюк узяв ті цвяшки та й всі позабивав багачеві в п’яти.

— Так тобі, — каже, щоб більше мене не обманював

🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
– Подільська легенда “Кармалюк і багач”❤️

Журнал “Подолія” | #фольклор


Попросився Іван переночувати до жида. Той його прийняв, виділив місце, дав постіль. Вночі Іванові захотілось надвір. Добираючись надвір з хати, Іван в сінях зачепився за щось і впав, вдарився, розбив все лице.

Рано жид побачив Івана побитим. Питає:

— Іване, що це з тобою. Що тебе подряпало, побило, що ти весь в крові?

От Іван і каже:

— Ви тут спите нічого не чуєте. А в середині ночі в хату прийшов ваш бог, а потім і мій бог. Та як почнуть битися за те, чия віра краща. От я й почав їх розбороняти. То Ваш бог як ударить мене в лице то я і впав без пам’яті.

— Ото не лізь Іване, — каже жид, — бо наш жид самий сильний.

Потім підлікував Івана, дав харчів на дорогу.


Подільська народна казка “Іван та жид”❤️

Журнал “Подолія” | #фольклор


Руїни готелю “Савой” у Вінниці після його руйнації німецькими та радянськими військами❤️
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
Фотографія зроблена після відступу німецьких військ приблизно в 20-х числах березня 1944 року
🇩🇪🇷🇺

Журнал “Подолія” | #фото


🎯 Шукаєш натхнення, нові ідеї чи друзів-однодумців?
Ми створили спеціальну підбірку Telegram-каналів, які об’єднують цікавих людей за інтересами. Творчість, бізнес, самоосвіта, здоров’я та ще багато іншого – знайди те, що надихає саме тебе!
👉 Долучайся до наших спільнот уже зараз –


Старообрядці Балтського уїзду🐘
Фотографія 1900-х років
📷
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
Журнал “Подолія” | #фото


Фотографія церковного хору Покровської церкви села Підлісний Ялтушків.🤩
Священник посередині – Митрофан Іваницький
.❤
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
Фотографія 1908 року 📷
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
Журнал “Подолія” | #фото #релігія


Багато про історію церкви не розкажеш.Єдине що відомо – на місці храму в часи Речі Посполитої стояв православний чоловічий монастир, який згодом прогнали звідси.
Церква постала на цьому місці в 1726 році :
“За благословеніемъ Отца, изволеніемъ Сына и споспешествомъ Св.Духа создася храмъ сей св.великомуч.Георгія, року Божія 1726, месяца июля, 2 дня”
За різними даними церква простояла до 1930-х років, поки її не знесли більшовики.
✝️
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
Журнал “Подолія” | #релігія


Церква святого Георгія в старих Хуторах🤩
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
Фотографія 1905 року
📷

Журнал “Подолія” | #фото


Дорогая моя Мамуля! Конечно не стоит, я хотела что либо [^что-либо] вроде домашним попроще качеством, но приличное на вид. У меня есть [?Вейсевних] 2 пары и коричневые механическ[ие] но для комнаты они тяжелы да еще при жаре, а у меня ноги очень почернели, но иногда так распухнут, что нельзя надеть даже ночных туфель. Что нибудь [^Что-нибудь] дешевое но по возможно[сти] красивое.

🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
Откуда – Подольская губерния,город Меджибож
Куда – Царское село, Санкт-Петербуржская губерния
Получатель – Жозефина Богдановна Мельникова
🔸🔸🔸🔸☦🔸🔸🔸🔸
Лист з Меджибожа до Царського села📝
Написаний 10 травня 1913
🪶

Журнал “Подолія” | #лист


Генерал Олексій Брусилов в Кам'янці-Подільському🐘🦅
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
Фотографія 1917 року 📷


Журнал “Подолія” | #фото


᛭ 𝕲 𝖛 𝖆 𝖗 𝖉 𝒊 𝖊 𝖈 ᛭ dan repost
🇺🇦 Встановлення правопорядку на території Подільської губернії

Загальне положення:
Важливе завдання у відновлені правопорядку влада покладала на нову силову структуру. 18 травня 1918 р. було ліквідовано міліцію та утворено Державну варту. Варта була виведена з-під контролю органів самоврядування й підпорядкована старостам. Фінансування варти покладалося на державний бюджет. На Поділлі налагодженням роботи нового правоохоронного безпосередньо займався С. І. Кисельов. Зокрема, 9 червня 1918 р. С. І. Кисельов застерігав повітових старост, що у варті повинні працювати тільки, безумовно, чесні, виховані, тактовні, енергійні, ретельні професіонали. З метою забезпечення професіоналізму, на керівні посади у варті запрошували осіб з відповідним досвідом роботи у Російській імперії (до 60% офіцерів варти служили жандармами до 1917 р.). Інспектором варти на Поділлі міністерство внутрішніх справ призначило М. В. Потатуєва. Були призначені начальники варти міст (Балта, Вінниця, Кам’янець, Проскурів, Могилів-Подільський) і 12-ти повітів. 17 червня 1918 р. С. І. Кисельов просив міські управи фінансової допомоги в організації варти. Загалом формування підрозділів Державної варти на Поділлі було завершено у червні 1918 р. Вони налічували близько 3,5 тис. осіб, а в усій Українській державі – бл. 60 тис. осіб.

💼 Інформація про старосту Подільської губернії:
С. І. Кисельов був людиною ліберальних поглядів. Він прагнув спрямувати процес відновлення правопорядку у межі закону. У своєму першому зверненні «До населення Поділля» 1 червня 1918 р. С. І. Кисельов закликав повернути розграбовану власність поміщиків, припинити випаси худоби на посівах землевласників і вирубки лісів. Також 1 червня 1918 р. С. І. Кисельов наказав подолянам здати вогнепальну зброю. С. І. Кисельов заборонив здійснювати відновлення поміщицької власності за допомогою карних експедицій, а наголосив на необхідності відновити приватну власність правовим шляхом і за допомогою «земельно-ліквідаційних комісій» (27 липня 1918 р.), за допомогою мирових посередників (17 вересня 1918 р.). 4 вересня 1918 р. він пропонував повітовим старостам організувати лояльну частину населення в гуртки «задля недопущення у села повстанців та агітаторів». Прагнучи контролювати пересування противників режиму, 17 жовтня 1918 р. губернський староста наказував

«всім домовласникам і господарям квартир, господарям готелів і мебльованих кімнат» протягом 48 годин завести домові книги і адресні листки про тих, хто прибував, і тих, хто виїжджає»

Усвідомлюючи недоліки Державної варти, її недостатню чисельність, 18 жовтня 1918 р. С. І. Кисельов пропонував повітовим старостам створювати добровільні загони з «свідомих хліборобів та інтелігенції», які мали допомагати варті.

🏳️ Про освідомчи відділи:
У складі варти 29 червня 1918 р. було створено губернські освідомчі відділи (19 осіб), основна функція яких полягала у боротьбі із державними злочинами. Начальником цього відділу на Поділлі було призначено П. О. Ніколіна. Державна варта успішно боролася з кримінальними елементами, відновлювала приватну власність поміщиків, обеззброювала селян, арештовувала агітаторів та інших правопорушників. Зокрема, 1 січня 1918 р. у в’язницях Поділля утримувалося 518 в’язнів, а 1 липня 1918 р. – 945. Зокрема, на Поділлі у червнілистопаді 1918 р. варта арештувала 608 антиурядових агітаторів. Важливим завданням варти була боротьба з повстанським рухом, який організовували політичні противники гетьмана – українські соціал-демократи, есери, більшовики. Окремим успіхом Державної варти на Поділлі у боротьбі з повстанським рухом була ліквідація промонархістської російської організації «Общество красной точки» (літо 1918 р.).


🌐 Джерело: "Діяльність СІ Кисельова на посаді губернського старости Поділля (1918 р.)" О.М.Кравчук [🔗]

#Допис #УкраїнськаДержава

᛭ 𝕲 𝖛 𝖆 𝖗 𝖉 𝒊 𝖊 𝖈 ᛭


😍Брацлавський пивзавод – один з найбільших минулих пивзаводів Поділля.
🍺Заснував підприємство багатій Яків Солітерман у 19 столітті. І ось з 19 століття і аж до незалежності України тут варили пиво, Брацлавський завод варив пиво під такими брендами як : «Брацлавське», «Жигулевське», «Донецьк».На диво, у Брацлавському пивзаводі недивлячись на владу – чи більшовики, чи Російська імперія, чи Німеччина пивзавод не зазнав великих архітектурних змін, руйнувань тощо. Більшовицький період пройшов спокійно, завод визнавався як один з найпродуктивніших та міг конкурувати з Проскурівський пивоварним заводом. Але вже після розвалу СРСР це Брацлавське підприємство занепало, з кінця 90-х років пивзавод стоїть пусткою та без діла.
🕎 Що цікаво, єврейська громада хотіла забрати будівлю заради створення готелю для майбутніх паломників, адже існує легенда, що до заснування пивоварного тут стояла Синагога, яку заснував іудейський святий – Рабі Нахман з Брацлава.
☺️☺️☺️☺️☺️☺️☺️☺️☺️☺️☺️☺️☺️
Журнал “Подолія” | #промисловість


З початком зими любі друзі😎


«Винниченко жив тоді на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці. Застав я його дома. То був типовий студент-українець. У вишитій сорочці під пояс, як тоді казали, «косоворотці», сидів він за столиком у маленькій студентській кімнатці і правив коректу. То був збірничок новіших оповідань, який вийшов його власним накладом під назвою «Дрібні оповідання». Прийняв він мене з бадьорою усмішкою. Вислухавши до кінця мою «одіссею», та, може, й бачачи мою безпомічність, він голосно засміявся й промовив, так ніби втішаючись:

– Ага, голубчику, попався!

Я не знав, як розуміти такий його настрій і запитливо дивився в його пронизливі сталево-сірі очі.

– Нічого, голубе, – звернувся він до мене, потішаючи. – Трохи поганенько, що Ви заходили до Грінченка та Єфремова. Вони в цьому Вам не поможуть, коли б навіть і мали змогу. Боязкі вони. А до того Ви ж есдек.

– Та, нібито, – відповів і я в тон йому.

– Ну, коли так, то от що. Перш за все, скільки Ви маєте грошей?

– Та рублів понад сімдесят, – відповів я.

– О! Та з такими грішми й до Америки можна дістатись, – зауважив він. – Тепер же от що: завтра Ви маєте виїхати до Кам’янця-Подільського, бо Вас шукають, це я знаю з газет, слідкуючи за Вашим процесом. Я Вам дам деякі явки до наших товаришів, а вони там уже улаштують і Ваш перехід через кордон. Тільки ж із моїми записками не попадіться, а то буде і Вам, і мені халепа, – зауважив він з усміхом. – В першу чергу звернетесь там на Польському фільварку до акушерки Залевської. То наша товаришка. Коли її не буде, то підете до «Просвіти» і запитаєте там панну Люсю та попросите, щоб звела Вас із доктором Блонським, а йому вже й передасте мої записки.

З великою вдячністю взяв я від нього записки й адреси і, сховавши їх якнайкраще і попрощавшись, негайно подався на залізницю».

🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
–Інструкція Володимира Винниченка для Юрія Тищенка-Сірого, як втекти з Російської імперії через Кам'янець-Подільський
❤️
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
Джерело – [ спогади Юрія Тищенка-Сірого видані в 1953 році а Нью-Йорку ].

Журнал “Подолія” | #спогади


Часопис Закарпаття dan repost
Федір Корятович
Князь Подільський й Мукачівський


Федір Корятович — литовський князь із династії Гедиміновичів, один із ключових діячів історії Поділля та Закарпаття. Син Коріята-Михайла, він походив із князівської родини, яка мала великий вплив у Великому князівстві Литовському. Його життя охоплює період значних політичних змін у Східній Європі, що визначило його роль у історії кількох регіонів одночасно.
Розпочавши свою кар’єру в Литві, Федір успадкував уділи в Новогрудському князівстві, але через внутрішні конфлікти із Кейстутом та Ольгердом був змушений покинути ці землі. Згодом він знайшов прихисток у Поділлі, яке його родина отримала після перемоги над татарами у битві на Синіх Водах 1362 року. Після смерті братів Федір став одноосібним правителем Поділля, де зосередився на зміцненні своєї влади.
Період правління Федора на Поділлі був нелегким. Укладення Кревської унії 1385 року, що об’єднала Литву з Польщею, змінило політичну ситуацію в регіоні. Федір, не погоджуючись із політикою централізації Вітовта, вступив у конфлікт із великим князем литовським. У 1392 році він створив союз із київським, вітебським і молдовським правителями, намагаючись протистояти Вітовту. Проте у 1393 році зазнав поразки, втратив Поділля й був змушений шукати притулок в Угорщині.
Угорський король Сигізмунд Люксембург прийняв Федора як союзника та передав йому в ленне володіння Мукачівську й Маковицьку домінії. У Мукачівському замку, який став його резиденцією, Федір провів значну перебудову, укріпивши його оборону. Він також сприяв культурному та духовному розвитку Закарпаття, заснувавши Мукачівський монастир святого Миколая. Легенди розповідають, що Федір переселив до Закарпаття тисячі українців із Поділля, проте ця інформація залишається дискусійною серед істориків.
Не полишаючи спроб повернути свої втрачені землі, у 1402 році Федір уклав новий союз із Свитригайлом, Теодором Любартовичем та Тевтонським орденом. Однак його військова кампанія знову зазнала невдачі, і князь потрапив у полон до Вітовта. Після ув’язнення у Вільнюсі Федору вдалося втекти у 1403 році та повернутися до Мукачевого.
Князь залишався активним учасником міжнародної політики до кінця життя. У 1396 році він брав участь у Нікопольській битві проти Османської імперії, під час якої потрапив у полон і був звільнений через кілька років. Федір Корятович помер у 1414 році в Мукачеві. Його володіння після смерті повернулися до угорської корони, а сам князь був похований у заснованому ним Мукачівському монастирі.


Федір Корятович увійшов в історію як один із найпомітніших діячів свого часу. Він залишив по собі спадщину, що досі зберігається в архітектурі, легендах та історичних переказах Закарпаття, яке стало його другою батьківщиною.

Часопис Закарпаття


☦️Подільська єпархія Російської православної церкви – одна з єпархій тодішньої РПЦ в часи Російської Імперії, котра має досить трагічну історію
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
🤩Не секрет, що православні подоляни зазнавали утисків з боку польської шляхти зразу як тільки Поділля увійшло до складу Польщі, а потім – Речі Посполитої.Від 1569 року на Поділлі та всій Україні часто помічалася криза втрати вищого духовенства, занепала Київська митрополія лише національно‐визвольна війна Богдана Хмельницького дала можливість подолянам на Брацлавщині спокійно продовжувати дотримуватись православ'я та й то – ненадовго.Після смерті Хмельницького та початку руїни утиски продовжувались з більшою силою. Але цьому настав кінець в 1793, 1795 роках, коли після поділів Польщі Поділля ввійшло до складу Російської імперії. Так як одне тільки Брацлавське воєводство мало більше 1000 церков Єкатерина II наказала створити Брацлавську єпархію, землі якої обмежувались спершу всією територією Брацлавського а потім територією Подільського воєводств. Але згодом Священний синод Російської православної церкви проголосив створення Подільської єпархії, землі якої обмежувались землями Подільської губернії.Першим єпископом став Йоаникій (Никифорович-Полонський) він де поділив єпархію на 13 духовних округів.
🤩Спершу резиденцією подільського єпископа знаходилася в Шаргороді в Миколаївському монастирі, проте потім резиденцію перенесли до Кам'янця-Подільського. У 1918 році перейшло у підпорядкування Православної церкви Українського екзархату.
На жаль, після приходу більшовиків багатьох священників було або заслано до Туркестану, або вбито, або замордовано.🤩

Журнал “Подолія” | #релігія


❤️Як подоляни Лівобережжя колонізували🇺🇦
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
За свідченнями книги «Очерки, замѣтки и документы по исторіи Малороссіи», яка зберігається в Гарварді йде мова про те, що з Поділля найбільше ринуло переселенців на Лівобережну Гетьманщину.Пояснюється це тим, що подоляни сюди їхали з такими мотивами :
1. Убезпечити себе та свій рід від татар
2. Отримати стільки землі скільки їм треба (на Лівобережжі як раз можна було в той час набрати собі землі)
3. Втекти від утисків із боку польської шляхти.
У книжці також наведено, що разом з Подолянами лівий берег Дніпра колонізували також галичани, які шукаючи собі землі спершу їхали на Поділля, а потім разом з подолянами переселялися на Слобожанщину та Лівобережжя. В джерелі Поділля називають «Главный колонизационный источник для левобережной Малороссии».
🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸
Джерело : [Очерки, замѣтки и документы по исторіи Малороссіи]

Журнал “Подолія” | #цікаве

20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.