з одвертою простотою

І я мріяла заробляти стільки, щоби купувати всі-всі книги, які я хочу. І щоби мені ніколи більше не довелося відчувати цей смуток, коли ти заходиш в магазин, тримаєш омріяну книгу в руках і не можеш собі дозволити її купити. Бо витративши ці кошти, завтра не вистачить на дорогу в академію і на обід між парами.
Але поступово я реалізовувала власну бібліотеку, роками додаючи туди все більше і більше різноманітної літератури. І лише декілька років тому, коли знімала ютуб, мені прилетіло повідомлення про те, що навіщо купувати стільки книг, якщо ти не встигаєш їх так швидко читати. І що це начебто не є відповідально. І я чомусь замість того, аби відстояти свої кордони, почала відчувати провину. Що от дійсно, у мене є непрочитана ціла поличка.
До слова, це не вплинуло на мої покупки, я всеодно купувала стільки, скільки вважала за потрібне. Але з ось цим відчуттям поповнення тої самої непрочитаної полички. Аж доки десь не натрапила на одну думку…

Іще живучи разом з бабусею я почала наповнювати свою книжкову шафу. Коштів на перших курсах університету недоставало, а з моїх підробіток вистачало лише на дорогу, каву, якусь їжу, половину комуналки, трохи шмоток в секонд-хенді і декілька книг з барахолки.
Нові книги я майже не купувала, бо на них цінник значно вищий, чим на ринку на Петрівці (Почайна нині). Я постійно зберігала списки літератури і ходила з ним шукаючи те, чи інше. І яке було щастя, коли ці книги знаходились. Через те, що книг купувалося дві-три, а читала я значно швидше (привіт метро Лісова-Арсенальна), то я стрімко починала відчувати, що мені чогось постійно недостає. Але вже тоді позичати книги не любила, бо надто зріднююся з книгою і мені страшенно жаль з нею розлучатися.

Продовження трошки згодом. Прочитайте це спочатку❤️

Рік почався з маленьких змін у кімнаті. Останні місяці книги туди почали складатися сумбурно, бо вона давно не вміщає всю мою бібліотеку. Ніні частина переїхала на підлогу, а в майбутньому хочу придбати другий стелаж і розділити українську й зарубіжну літературу. Помітила, що маю десь 70-80% книг українських авторів. Можливо цього року спробую додавати більше зарубіжних, можливо ні, поки не вирішила. Продовжую мріяти про квартиру в якій матиму власний кабінет-бібліотеку.
Я періодично проходжу будинок, в якому на першому поверсі видно таку кімнату. З двох вікон видніється дві стіни, заставлених від підлоги до стелі книгами. Ближче до вікна розташований робочий стіл, а влітку, здається, у них росли помідори на підвіконні. Мене чомусь дуже надихає підглядати за життям цієї кімнати і вигадувати, які люди там живуть і як багато вони читають. Прагну теж так. Втілюю поступово. Поділитесь, як багато у вас книг?

А це книга на мій книжковій клуб в січні. Знали б ви, яка я була щаслива, що замовила останню на якомусь рандомному сайті, поки була в Україні. Нині її тираж закінчився і додрук ближчим часом не планується, але вона є електронна і можна спробувати спіймати на олх, або подивитися в маленьких книгарнях вашого міста. Не знаю, чого очікувати, але бачила не один хороший відгук від людей з якими у мене збігаються читацькі смаки. Тому чекаю січень, аби почати!💫 P.S. Друга книга у нас «Культ» Любка Дереша (читаємо одну на вибір, або дві, хто, як хоче), а нині обираємо в чатіку книги на лютий, березень і, можливо, квітень. Тож, якщо ви хотіли б долучитися — велкам. Після підписки на патреон вам на пошту приходить повідомлення з посиланням на клуб💌

З Різдвом усіх, хто святкує!🎄📚🥨🐈
Вівсянка побажала вам гарних книг і долучатися до нашого з нею книжкового клубу. Будемо спільно мотивувати один одного до читання🫂
Хоч і мушу визнати цього року прочитала найменшу кількість книг за усі попередні. Десь так я читала у 2016, коли ще ніяких списків не складала. Але маю надію дочитати п’ять книг до кінця місяця, це не суттєво покращить статистику, але най буде.
Одночасно, вчуся не міряти все списками і очікуваннями. Своїми ж завищеними планками, які ставлю. Вчуся м’яко приймати цю неідеальність. І замість того, аби засмучуватися і сваритися на себе, обираю грамотніше вибудовувати читацьку рутину і покращувати (вертати) звички, якими я обростаю з року в рік. Можливо, і тут поділюся декількома.
Ви вже робили свої підрахунки?) Як ставитесь до результату?

Дивіться, який скарб отримала на Різдво. Це рукописний збірник поезій Шевченка, який 1847 року жандарми відібрали разом з іншими паперами у поета. Саме за ці революційні твори Микола I покарав Шевченка засланням з суворою забороною писати й малювати.
Книга вийшла друком в Києві 1966 року💔

Плужник.

Книга — глибина. Щастя, що у нас є Калитко.