самобутній 🎵

альтернативи панельному постпанку

зайняти нішу панельного пастпанку та скласти йому конкуренцію можуть:

постпанк без совкового забарвлення. sportcafè, Джозерс, деякі треки Монтеск’є

електронна музика, EBM, synth-pop. Антон Слєпаков та Андрій Соколов “Warнякання”, Ship Her Son & Паліндром “Все не так погано” і “Спи”, ТУЧА - russia is a terrorist state

патріотичний поп-рок. Kozak System, Антитіла, Без Обмежень. (цей пост писався декілька днів тому. і походу з Без Обмежень я вгадав...)

мілітарні музичні проєкти. “Епоха” Третьої Штурмової, Культурний Десант.

на цьому все. надіюсь, було цікаво

майбутнє а‌н‌д‌е‌г‌р‌а‌у‌н‌д‌а‌ постпанку

ми розуміємо, що війна ще триватиме роками (навіть з врахуванням можливих домовленостей). запит українців на думервейв лише зростатиме. простота та сирий звук постпанку, відповідно й низькі витрати на запис і промо, дозволятимуть жанру пройти крізь критичний економічний стан в країні.

постпанк буде нарощувати свою присутність в попкультурі. в майбутньому – десятки українських і закордонних фільмів про російсько-українську війну та серіал по Сталкеру на Netflix. цього року ДК Енергетик не йшли на Нацвідбір за перемогою, але ніщо не заважає їм повторити шлях Циферблату. а ще півтора року тому, Яків Марний вважав, що ера постпанку минула…

небезпека панельного постпанку

а тепер переходимо до “слона в кімнаті”. давайте будемо чесні: слухаючи популярний український постпанк, мало хто проводить аналогії з Joy Division чи The Cure. вплив цоя на пострадянський постпанк занадто великий, щоб ігнорувати це. а естетика панельних будинків і покинутих заводів, яку музиканти часто використовують для промоції своїх релізів, лише посилює це враження.

у “Буремному подкасті” SadSvit не відкидає “вплив совковості” на свою постпанкову музику. зараз його рання творчість стала “народною”, а її сприйняття та поширення вже неможливо контролювати.

ще гірша ситуація, якщо розглядати нішу постпанку на закордонному ринку. вся хвиля думервейву сприймається іноземцями як одне ціле. просто приклад теперішньої ситуації: кино (радянський союз), ploho і human tetris (росія), molchat doma і nürnberg (білорусь). ідеальна картинка для формування тези про спільну культурну ідентичність. чи готові українські гурти стояти поруч?

про це потрібно думати вже зараз. який він, український постпанк? яка його особливість? який унікальний меседж? чим він відрізняється від цоївщини?

закріплення постпанку

с.т.а.л.к.е.р 2 – спасіба тобі за все: помітність в світовому геймдеві, відмову від російського ринку, закріплення сприйняття Чорнобильської трагедії через погляд українців, культурну дипломатію та, звісно ж, підтримку альтернативної української сцени й молодих виконавців. але попри величезне різноманіття українських пісень у грі, вона асоціюється саме з постпанком.

поява в сталкері – це те, чого не вистачало постпанку. те, що дозволило йому стати повноцінною частиною сучасної української культури й відкрило шлях на закордонний ринок. це дійсно дуже вдале поєднання.

але є гурт, який зібрав абсолютно все. прям комбо: постпанк + Чорнобиль + сталкер + участь в проєкті “Епоха” Третьої Штурмової + ностальгічна естетика радянської України. ДК Енергетик наразі є центральним українським гуртом в ніші постпанку та має величезні перспективи як на українській, так і на світовій сцені.

за два роки існування проєкту: 3 альбоми, солдаут в Mezzanine, Культмотив та Origin Stage (на березень анонсований Atlas), переможці премії Музвару, треки в радіо сталкера ііі участь в нацвідборі на Євробачення. участь у відборі є дуже правильним рішенням, хоч і ризикованим. Нацвідбір виводить на новий рівень не лише гурт ДК Енергетик, а й сам жанр. відтепер постпанк дійсно виходить з тіні, виходить на новий масштабний етап, маючи міцне підґрунтя.

мене вражає шлях становлення гурту, захоплююсь роботою всієї команди. але я не можу приховувати те, що взагалі не відчуваю трушності та щирості. особливо, якщо порівнювати ДК Енергетик з гуртом Марний. а романтизація радянського минулого та перспективи гурту на світовій сцені мене дуже лякають.

я надіюсь, що гурт поступово відходить від ностальгічного позиціонування. вчорашній номер на відборі – яскравий приклад цього.

постпанк як спосіб віддзеркалення воєнного часу

війна триває. мільйони українців проживають нові спільні травми: втрати близьких, втрата дому, втома та страх за майбутнє. і постпанк ідеально відображає цю реальність. військові проходять цю війну із постпанком. побратими, близькі та родичі загиблих проживають втрати разом із ним. і, знову ж таки, це дуже добре помітно в тіктоці.

деякі постпанк-треки стали там ключовими:

Скрябін “Не треба” (Коли голосом неба покличуть тебе десь за хмари, ти тікай собі сам, не жалій, шо лишаєш той світ) / 38 000 відео

SadSvit “Небо” (І я вже пішов, не шукай мене марно, поволі звикаєш до неба) / 62 000 відео

YARMAK “Вавилон” (За териконами сонце встає, світ дає переконаним взяти своє, вже горить Вавилон, а ми в лавах з мечем, бо запеклих вогонь не пече) / 31 000 відео

Sudno “Тону” (Наче дощ падав вниз, а я йшов по дну, пізно так зрозумів, що в тобі тону) / 17 000 відео

Sudno “Вільний” (Знаєш, як не боятись? треба стати вiльним) / 25 000 відео

насправді дуже важко писати про такі речі...

успіх SadSvit’а та вплив ТікТоку

найгучнішим артистом укрпостпанку став SadSvit. його головний альбом “Cassette” вийшов напередодні повномасштабного російського вторгнення, 17 грудня 2021-го. тг-канали “ковток” і “Громада” тоді вже писали про Богдана, але основні музичні видання “Слух” та “Лірум” не помічали його, як і масовий слухач.

все змінило ось це відео Миколи Куща, бійця бригади Азов, випущене в середині квітня 2022-го. саме тоді почався злет творчості СедСвіта, і саме тоді український постпанк вперше поєднався з реаліями війни.

мабуть, найважливішою платформою для формування першої спільної рефлексії війни став ТікТок. адже емоції однієї людини в звичайному 30-секундному відео відгукувалися мільйонам українців. тому похмура естетика думервейву набуває актуальності.

треки Богдана одним за одним вірусилися в ТікТоці – “Касети”, “Молодість”, “Персонажі”, “Прощавай”... і щоразу, в основному, це було в контексті війни та ностальгією за мирним минулим. тут варто особливо акцентувати увагу на підлітках і дітях, для яких ТікТок є основною соцмережею. для них ця музика вже назавжди матиме таке забарвлення, і до цієї музики вони завжди повертатимуться.

і ось ми доходимо до треку “Силуети” – пісні-рефлексії з чітким та зрозумілим меседжем:

“Люди йдуть, йдуть в пітьму, нема слідів, але чому?”
“Минулий рік був дійсно краще, минула ніч нас зґвалтувала”.

рекорди в тіктоці, рекорди на стримінгах. це вже культовий трек, і ми ще обов’язково відчуємо його вплив.

з якими музичними релізами ми будемо асоціювати весь сучасний період російсько-української війни? можливо, це проєкт warнякання, пісні паліндрома чи хейтспіча, треки військових Nord Division та ВІА “229”. ймовірно, багато таких релізів з’являться в майбутньому.

але під яку музику мільйони українців проживають війну зараз? яка саме музика воєнного часу близька для масового слухача?

перший музичний рік повномасштабного вторгнення запам’ятався “байрактарщиною”. хвилею, яка стала відзеркаленням настроїв суспільства, першою реакцією та необхідним зарядом бойового духу.

вона заполонила всі музичні майданчики й охопила кожного українця. “байрактарщина” привернула всю увагу на себе, затьмарюючи інші сплески – формування українського постпанку та нової молодої сцени (але сьогодні не про неї).

“байрактаркор”, як каже Ната Жижченко, поступово втратив свою актуальність та повністю зник з інфопростору, на відміну від постпанку, який лише набирає обертів.

йомайо блін. оце прікол

завтра буде великий пост про постпанк. вже пару днів пишу..

це такий прікол, що панельний поспанк поступово стає культурним кодом країни

ну Циферблат луччі, канєшно

блін в Хаята прикольний номер. взагалі нічого не очікував..