Періодично читаю відголоски якихось дискусій в інтернеті про про сектор оренди житла, житлові програми та й взагалі думки про сферу житла. Рівень аргументів поки не дуже росте, але можна порадіти, що люди хоч політизуються: для багатьох стало відкриттям, що їх інтереси та інтереси умовних рантьє, ріелторів чи забудовників насправді не співпадають.

Останні групи все ще апелюють до так званого 'здорового глузду', що регулювання - це погано, але аргументи такі слабкі ('інвестор не прийде', 'будете довго шукати квартиру як в [якась країна з безстроковими договорами та регулюванням плати]', 'податки тільки штовхають ціни вгору' тощо), що вже й не дуже переконливі. Іронічно, що насправді вони всі підтримують регулювання, але не таке, яке буде вигідно пересічній людині, а наприклад таке, як нині, що вигідне їм: щоб ціни можна було підвищувати як завгодно, виставляти які завгодно умови, щоб відповідальності не було, в суд ніхто не ходив, податки можна було не платити, а бажано ще й з бюджету доплачували.

Регулювання сектору оренди житла в приватних осіб та й взагалі існуючого порожнього житла сьогодні - єдине швидке рішення, яке могло б допомогти полегшити життя мільйонів людей. За даними МОМ в липні 2024 "686 000 орендарів-ВПО, які живуть у домогосподарствах, які витрачають на житло понад 70% свого доходу (!), або 1 105 000 ВПО, які орендують житло і проживають у домогосподарствах, що сплачують за житло більше 50% свого доходу." За даними Деполь Україна "майже чверть тих людей, які ночують на вулиці або в притулках, є ВПО". В тому ж звіті є посилання на дані Мінсоцполітики про те, що "станом на 01 січня 2021 р. в центрах обліку бездомних осіб перебувало на обліку 50,5 тис. таких осіб" - це занижені цифри, але все ще дуже дуже багато і страшно подумати скільки їх сьогодні насправді (для порівняння останні європейські дані тут на сторінках 16-17).

Анастасія Боброва нині написала колонку про "жорстокий оптимізм" нинішньої політики, але я думаю, що це погано прихований жорстокий цинізм, коли відповідальні за впровадження регулювання про нього навіть не говорять. Прогресивне оподаткування для орендної нерухомості, безстрокові договори з широкими правами для людей - в тому числі успадкування, регульований розмір орендної плати та чіткі критерії її перегляду, спілки орендарів та омбудсмен з житлових прав - от що могло б стати сходинками на шляху до доступного житла, а не фантазії про якийсь баланс чи раціональність ринку або європейські гроші як субсидії для місцевих забудовників чи орендодавців.