❗️6.28.❗️Бойова бригада. Запоріжжя❗️ На жаль, саме в той момент нам терміново дали задачу з коригування артилерії по ворожих позиціях і ми не мали вільного часу, щоб прослідкувати за евакуацією поранених водіїв… Тим більше, по суті, командири тієї бригади, до якої вони належали, в ідеалі б мали всіма силами пробувати відслідкувати, де сидять ворожі оператори птур та знищити їх…
Проте, на скільки я зрозумів, їх це не хвилювало, і судячи з того, що вони розпочали процес евакуації, командири тієї бригади були впевнені, що оператори птур вже втікли з позиції…
Знову ж таки, особисто нам так не здавалось… Ми були впевнені, що п*дари досі сидять на тій же позиції та чекають наступних цілей… Який сенс їм кудись зніматись, якщо їх досі не засікли, місцевість ідеально проглядається, плюс, вони ж все бачили і явно розуміли, що має бути евакуація…
Власне, дива не сталось, і, вже сидячи втрьох в бліндажі, ми вчергове почули гул ракети птура і вибух… Це була вже третя бронемашина, знищена одним і тим самим п*даром, на одному й тому самому відрізку в 50-100 метрів…
Всі з екіпажу тієї машини вижили, проте вже не залишались в окопах, а одразу ж побігли пішки назад донизу, вздовж посадки… Не знаю, чим були обумовлені такі тактичні рухи, але нам тоді взагалі було не до того, адже ми якраз дуже активно відпрацьовували з артилерією по ворогу…
Вже після трьох знищених броньовиків, ми були впевнені, що за пораненими прийде піша група евакуації та забере їх, але вгадайте що?.. Правильно! Десь за годинку на горизонті зʼявився славнозвісний «Козак» (такий бронеавтомобіль нашого виробництва. Не скажу, що прям поганий, але й далеко не ідеал…), котрий рухався вздовж посадки в наш бік…
Здоровий глузд та логіка просто відмовлялись вірити в те, що ці «генії» додумались знову відправити групу евакуації на транспорті… Але, все ж таки, це була саме вона…
Машина підʼїхала прямо під бліндаж нацгвардійців (власне, можна сказати, що й прямо під наш, адже там різниця була в 20-30 метрів). Група дійсно дуже швидко забрала поранених і от Козак вже почав розвертатись, щоб їхати назад донизу…
Саме в момент, коли машина була повернута задом в сторону п*дарів, в неї прилетіла ракета птура… Козак вибухнув (мабуть, за весь час це був перший раз, коли я бачив такий потужний вибух техніки, як в фільмах…, але, на жаль, це була реальність…) і продовжив далі горіти дуже сильним полумʼям…
Що ми, що нацгвардійці, тупо не знали, що робити, адже пожежа була такого масштабу, що підійти до машини було фізично неможливо… (хоча всі прекрасно розуміли, що вижити комусь там було просто без шансів)…
Отаким чином, десь за годину до нашого виходу з позицій, ми стали свідками, як хлопці, котрі вижили в своїх машинах і пролежали з не дуже тяжкими пораненнями в сусідньому бліндажі цілий день, загинули та згоріли до попелу в іншій…
Конкретно ця ситуація, в принципі, як на мене, повністю описує всю підготовку та командування тим самим «контрнаступом», про який всі п*зділи з кожного кутка протягом року і гадали, як швидко ми дійдем до моря та відібʼємо Крим…
На жаль, історія того дня має ще дуже епічне та зовсім не позитивне продовження, але, мабуть, про це вже в новому році…👀
Памʼятайте, будь ласка, якою ціною дається наша свобода та можливість жити. Продовжуйте допомагати та вірити в Збройні Сили! Лише всі разом ми зможемо побороти цю нечисть! Дякую, що Вам цікава історія про мій шлях добровольця! Я розповідаю про стандартне життя кожного військового зараз, котрий бере участь в обороні країни. Це не якась унікальна історія, просто в мене, мабуть, виходить доступно доносити інформацію так, щоб кожному було зрозуміло, що там відбувається…
Далі буде…
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
6.1. Бойова бригада 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.
