Корисна Інформація
Єлісей Ходоловський dan repost
Відпрацьованого ядерного палива в Україні накопичилась чимала кількість.
Паливо, яке вивантажували з енергоблоків Запорізької АЕС, зберігалося в контейнерах на спеціальному майданчику на території Запорізької АЕС, тож наразі ці запаси знаходяться на окупованій території.
Відпрацьоване паливо з реакторів Хмельницької, Рівненської та Південно-Української АЕС зберігається у пристанційних басейнах витримки, а після цього - звозиться у Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива, розташоване у Чорнобильському заповіднику.
Як я вже зазначав у попередніх дописах (раз і два), один сучасний енергоблок потужністю у 1000 МВт за рік утворює ~20-25 тонн опроміненого палива.
В ньому міститься близько 1% плутонію, який є найрозповсюдженішим компонентом для виготовлення ядерної зброї.
На відміну від урану-235, для отримання якого треба будувати заводи циклопічних розмірів з каскадами з тисяч центрифуг, плутоній утворюється у реакторі під час його штатної роботи з вироблення електроенергії, як приємний бонус.
Відпрацьоване ядерне паливо є надзвичайно радіоактивним, проте його технології його переробки та розділення розроблені ще у 1940-х роках у Металургійній Лабораторії Чикагського Університету, під керівництвом Гленна Сіборга.
Процес, що отримав назву PUREX (Plutonium-Uranium Recovery by Extraction), передбачає виділення цих елементів з розчину шляхом екстракції трибутилфосфатом.
Як правило, паливні стрижні у гарячій камері подрібнюють кусачками з дистанційним керуванням та розчиняють у концентрованій азотній кислоті.
Розчин, що отримується, може містити плутоній у концентраціях до 3 грамів/літр.
Елементи розділяють у декілька етапів: спочатку відділяють уран, нептуній та плутоній, потім же розділяють і їх.
Це відбувається завдяки властивості трибутилфосфату утворювати сполуки з актиноїдами, які не змішуються з водним розчином та можуть бути легко відділені.
Також трибутилфосфат може з лагкістю селективно розділяти уран та плутоній з їх азотнокислих розчинів.
(Дуже спрощено, але наглядно екстракція природного урану з руди трибутилфосфатом показана на каналі Cody's Lab)
Звичайно, на усіх етапах важливо слідкувати з найтронним потопом, не допускаючи утворення критичної маси, додержуватися усіх заходів безпеки, особливо на етапі відділення летких радіонуклідів та високорадіоактивних уламків ділення.
І повноцінне радіохімічне виробництво - надзвичайно дорогий та науковомісткий проект.
Проте у випадку успіху нагорода також висока - суверенітет та реальна, а не уявна безпека держави.
Паливо, яке вивантажували з енергоблоків Запорізької АЕС, зберігалося в контейнерах на спеціальному майданчику на території Запорізької АЕС, тож наразі ці запаси знаходяться на окупованій території.
Відпрацьоване паливо з реакторів Хмельницької, Рівненської та Південно-Української АЕС зберігається у пристанційних басейнах витримки, а після цього - звозиться у Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива, розташоване у Чорнобильському заповіднику.
Як я вже зазначав у попередніх дописах (раз і два), один сучасний енергоблок потужністю у 1000 МВт за рік утворює ~20-25 тонн опроміненого палива.
В ньому міститься близько 1% плутонію, який є найрозповсюдженішим компонентом для виготовлення ядерної зброї.
На відміну від урану-235, для отримання якого треба будувати заводи циклопічних розмірів з каскадами з тисяч центрифуг, плутоній утворюється у реакторі під час його штатної роботи з вироблення електроенергії, як приємний бонус.
Відпрацьоване ядерне паливо є надзвичайно радіоактивним, проте його технології його переробки та розділення розроблені ще у 1940-х роках у Металургійній Лабораторії Чикагського Університету, під керівництвом Гленна Сіборга.
Процес, що отримав назву PUREX (Plutonium-Uranium Recovery by Extraction), передбачає виділення цих елементів з розчину шляхом екстракції трибутилфосфатом.
Як правило, паливні стрижні у гарячій камері подрібнюють кусачками з дистанційним керуванням та розчиняють у концентрованій азотній кислоті.
Розчин, що отримується, може містити плутоній у концентраціях до 3 грамів/літр.
Елементи розділяють у декілька етапів: спочатку відділяють уран, нептуній та плутоній, потім же розділяють і їх.
Це відбувається завдяки властивості трибутилфосфату утворювати сполуки з актиноїдами, які не змішуються з водним розчином та можуть бути легко відділені.
Також трибутилфосфат може з лагкістю селективно розділяти уран та плутоній з їх азотнокислих розчинів.
(Дуже спрощено, але наглядно екстракція природного урану з руди трибутилфосфатом показана на каналі Cody's Lab)
Звичайно, на усіх етапах важливо слідкувати з найтронним потопом, не допускаючи утворення критичної маси, додержуватися усіх заходів безпеки, особливо на етапі відділення летких радіонуклідів та високорадіоактивних уламків ділення.
І повноцінне радіохімічне виробництво - надзвичайно дорогий та науковомісткий проект.
Проте у випадку успіху нагорода також висока - суверенітет та реальна, а не уявна безпека держави.