До 1954 року до складу Антибільшовицького блоку приєднались представники ще 6 народів, зокрема албанці, болгари, естонці, хорвати, чехи, угорці. В 1970-х роках долучилися кубинці та в'єтнамці. Тож загалом до складу АБН входили представники 35 народів.
В 1957 році АБН взяв участь в роботі конференції "Антикомуністичної Ліги народів Азії" в Сайгоні (Вʼєтнам) і встановив важливі звʼязки з народами Бірми, Кореї, Малайзії, Австралії, Греції, Туреччини Пакистана, Сингапура, Таїланда, Індонезії, Вʼєтнама та Філіппін.
У 1950-х роках Ярослав Стецько відвідав Іспанію, Італію, Австралію, Туреччину, США, Мексику.
Головним здобутком АБН у відносинах зі США стало запровадження Конгресом США тижня поневолених народів у 1959 році. До списку поневолених народів внесли передусім народи, що потрапили під комуністичну окупацію: країни Східної та Центральної Європи, окуповані після закінчення Другої Світової війни, а також анексовані країни, котрі в якості колоній увійшли у складі так званих республік до складу Совєцького Союзу. Список розширювався країнами, які потрапляли під дію совєцького комуністичного імперіалізму пізніше, на кшталт Північної Кореї, Північного В’єтнаму, Тибету тощо.
.
В липні 1960 року в суспільно-політичному і науково-літературному місячнику "Визвольний шлях" вийшла програмна стаття Ярослава Стецька "Проблеми української революційно-визвольної політики".
Вже в першому абзаці Стецько заявляє: "Нашою концепцією визволення є українська національно-визвольна революція, спільно з визвольними революціями народів, уярмлених російським імперіалізмом і комунізмом, себто народів, поневолених у рамках російської імперії".
Він наголошує: "Відновлена Суверенна Соборна Українська Держава буде революційною появою теж і в зовнішньо-політичному, міжнародному аспекті, бо вона створить цілком іншу концепцію не лише на Сході Європи, але й в Азії: через розвал російської імперії, яка охоплює сьогодні велетенські простори двох континентів, зайдуть революційні зміни в укладі міжнародних сил усього світу".
Серед оприлюднених Ярославом Стецьком програмних положень і стратегії діяльності є немало тез, які не втратили своєї актуальності і зараз, зокрема, погляд на питання ядерної зброї:
"Страх вільного світу перед атомною зброєю Москви, – наголошує Стецько, – є неоправданий. Виконуючи свої обовʼязки супроти Бога й батьківщини, захищаючи своє право на свободу й змагаючись за перемогу правди та добра на землі, кожна людина повинна бути готова на всякий риск у цій свідомості, що відповідальність за долю людства – його існування чи загибель – при сумлінному виконуванні наших обовʼязків, лежить у руках Божих, а не людських.
А втім приписування кремлівським злочинцям всемогутньої сили знищити людство є наслідком відсутности віри в вищу силу і капітуляцією перед злом зі страху за своє фізичне існування. Коли ж ми служимо добрій справі, нам не треба турбуватися за наше життя, а тільки за перемогу цієї справи" .
У 1967 році АБН став співзасновником Всесвітньої антикомуністичної ліги (ВАКЛ), членами якої в різні періоди були представники від 60 до 100 країн. Показово, що АБН увійшов до ВАКЛ лише після того, як було прийнято рішення, що Ліга буде не лише антикомуністичною, але й змагатиме за розподіл російсько-совєтської імперії на самостійні держави на їхніх етнографічних територіях. Відстоювання своєї позиції та переконування членів Ліги тривало 3 роки. Того ж 1967 році АБН виступив ініціатором створення Європейської ради свободи.
У 1970–1980-ті роки діяльність АБН набула максимально активності, що неабияк турбувало органи КДБ СССР. Таке занепокоєння мало реальне підґрунтя: у багатьох тогочасних документах КДБ йшлось про те, що АБН становить значну небезпеку для совєцького ладу. Зазначалось, що лідери ОУН "з новою силою розгортають підбурювальну ворожу кампанію проти СССР, його зовнішньої і національної політики".
Лідери ОУН виробили нову стратегію і у зв'язку з цим висунули низку вимог перед Заходом, серед яких були деякі положення, цікаві також із позицій сьогодення положення, а саме:
