Балаба online. Україна. Війна. Перемога🇺🇦

Козаченьки вдарили по військовому аеродрому Міллерово у Ростовській області. Гучно, бахкає, фейерверки 💥🔥

Плюс щось летить там в тій же області на Морозовськ, також аеродром 🔥

Що там Капустін Яр? - Пора напружитися 😄

А ви знали, що до повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року найдорожчими репетиторами у тимчасово окупованому Донецьку були вчителі української мови? Тому що всі вступні тести в будь-який виш чи коледж в Україні починаються зі знання мови, а потім всі інші предмети. А донецькі батьки не звʼязували майбутнє своїх дітей з окупантами. Наїлися донесхочу того «русского миру». Не вийшло у ЙР зробити з українського Донбасу «отдельный донбасский народ». Не вийшов цей мем, розсипався.

І з «отдельным одесским народом» також не вийде.

Дуже скучаю за донецьким повітрям. Вчора переписувались зі злими козаками. Вони кажуть, що на Різдво влаштують «корпоратив». Звісно, що не в ресторані, і звісно, що без алкоголю і для всіх, хто не на бойовому чергуванні, але веселий. Кажу: візьмете аніматором? Сяду в потяг до Краматорську, потім якось доберуся. Співаю погано, ведмеді по вухах потопталися, хоча в школі в хорі була солісткою, але конкурси придумаю😁 Сміються й кажуть: сиди в Одесі, не хочемо бачити тебе поруч з війною, самі справимося.

Дякуємо за захист. Все повернемо. І Донбас, в Крим. Обіймаю.

Колишня Московська вулиця в Одесі вже 30 років має назву Чорноморського Козацтва. Я пам'ятаю ті воплі 1994 року, що ніхто зможе це вимовляти, мов, щелепа не та. Нічого, проковтнули. Вимовляють.

А вулиця названа на честь козаків, які тут мешкали задовго до російської імперії - навколо фортеці Єні-Дунья, у місті Хаджибей та навкруги. Я писала про села по Дністру - Яськи, Троїцьке, Градениці - українські села, які були ще до того, як сюди прийшло російське царське військо.

На вулиці Чорноморського Козацтва є Музей історії розвитку Українського козацтва. Малесенький - трохи більше за 100 квадратів. Наприкінці 2023-го його спробували виштовхнути на повітря, закінчився термін оренди, - це ж не муніципальний музей пушкіна, не державний, а громадський, існує на гроші небайдужих людей. Тоді відбилися. У лютому 2024-го там поруч збили російський шахед.
Музей постраждав - частково впала стеля, щось відновлювали, ремонтували. На щастя, колекція не постраждала, а вона там цікава - дуже раджу.

В умовах війни музей працює три дні на тиждень по декілька годин. Але працює. Він не просить гроші у депутатів, у мера, не ниє про нестачу фінансування, не піариться. Міська влада всі ці роки робить вигляд, що українців в місті Одеса не існує, музею нема, і взагалі "тут всё построила российская империя". І чого захищати український музей і давати йому можливість розвиватися, якщо є пушкін та "особенная Одесса" - російська, повністю просякнута всім цим гнилим "русским миром".

Але ми, українці, є.

Координати музею закину в коментарі.

Підтримуйте українське. Мені дуже прикро, що в умовах такої жорсткої війни за існування України, приходиться доказувати в українському місті в глибокому тилу, що ти маєш право голосу як українка і виправдовуватися, що всі ярлики "націонал-радикалів" та "антисемітів", які навішали на тебе іноземні журналісти разом з піарящимися місцевими покидьками, - відверта брехня.

Шабля Мазепи над світом — дуже крутий піар України, не тільки Олександра Усика. Напевно, в команді боксера шукали якийсь крутий символ країни, яка бореться. Знаючи релігійність Усика, напевно, хотіли підняти якусь цінну українську ікону, але бій відбувся в ісламській країні. Вибрали шаблю - символ боротьби та невідмінного покарання ворогів. Браво!

Зате всі дізналися, що раритетна зброя з Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського і що музей працює та приймає відвідувачів. Моя стрічка мистецтвознавців та музейників почала сперечатися про вивіз такої реліквії, а в той момент в.о. директора музею Maksim Blakitny приймає привітання. Буду у Чернігові - обов'язково прийду в музей, там багато цікавого, вже подивилася трохи на сайті https://choim.org/, шкода, що не доробили цифрову колекцію експонатів.

Може хоч так наші люди навчаться цінити своє і знати - скільки в нас справжніх культурних артефактів по обласних, міських та сільських локальних музеях? І що взагалі музеї - це круто і модно?

Ну й перформанс з шаблею - найкращий ляпас пушкіністам, які вважають Івана Мазепу зрадником за стереотипами імперської пропаганди. Бачу, як вони крутяться як на вертелах.

Вітаю всіх. Це не тільки перемога кулаками, це вагома медійна перемога України.

Крім росії в нас є інші сусіди. По суходолу це Польща, Румунія, Молдова, Угорщина, Словаччина. Ну ще Білорусь, так. А морю - це Туреччина, Болгарія, Грузія - тобто Сакартвело, Румунія - другий раз. Але що ми знаємо з румунської літератури? - Ну, може, крім Ежена Йонеско, якого дитиною перевезли у Париж? Що ви взагалі знаєте про румунську культуру? - Та нічого. У більшості з радянських часів в голові мем "там одни цыгане". Хіба ні?

Кого з польських митців ви назвете? - А нікого, правда? Для більшості такі світові імена як Тадеуш Кантор, Марія Абаканович, Владислав Стшемінський та Анжей Врублевський - пустий звук. Скільки разів ви слухали за своє життя Шопена? А інших польських композиторів? А кого з поетів знаєте, окрім Адама Міцкевича, знов таки з радянських часів?

Угорська архітектура чим відрізняється? А що взагалі про угорську культуру та літературу? - Та нічого. У більшості нічого нема в голові. Нуль. Зеро.

Я мовчу про турецьких поетів. Про дійсно велику картвельську культуру та живопис. Ну, може Піросмані назвуть. Про молдован - ну може хтось нагадає казки про Фет-Фрумоса та Лаура-Балаура і на тому дякую.

Ми, українці, нічого не знаємо про своїх сусідів. Тому досі дуже сильний імперський мем в головах про пушкіна та інше отруєне лайно. Тому що люди не хочуть нічого знати, їм звично у закладеній пропагандою парадигмі російської провінції.

Фу такими бути.

Розумієте, ці всі одеські бізнесмени, мер і депутати всіх рівнів хочуть отримувати західні грантові гроші, інвестиції та всі інші плюшки як Україна. Яка бореться за незалежність та стікає кров'ю. На це вони згодні та б'ються за ці гроші.

Але при цьому вони хочуть залишатися з російськими маркерами у місті. ну, щоб якщо путін переможе, вони покажуть, як вони героїчно тут "сражалися за пушкіна", "великую русскую культуру" та інше російську спадщину. Щоб два рази не вставати.

Однією дупою на двох базарах їм, як і раніше, зручно.

Неможливо рухатися вперед з головою, яка задрана назад. Це я кажу давно, але не чують. Ну що ж. Ще раз скажу.

Всі спроби затягнути Одесу назад в імперію марні. Ми все одно рухаємося вперед, як би всі, хто кинувся в вибори, не тягнули нас у зворотному напрямку. Ми, дійсно, переживемо цю запеклу "боротьбу" деяких одеситів за російські пам'ятники в місті, які б вони маніпуляції не використовували. Питання - якою ціною, так. Ще питання: скільки ще років україномовних мешканців Одеси тут будуть вважати "понаехавшим селом", "национал-радикалами" та "пиздуй в свое Ровно". Дякую всім одеситам за образи. Конкретно мені.

Історія залишити тут "свой особенный путь развития" та "все хорошее тут постороила российская империя" почалась не статтями у The Economist. Привіт вам, Arkady Ostrovsky, ви таки виявилися звичайним московським пропагандистом, а не західним цивілізованим журналістом, мені шкода витрачених на вас двох годин мого часу.

Ця історія активно продовжується з 2014 року, коли колишні регіонали залишилися у всіх гілках влади, просто перефарбувавшись. У грошах, які лилися на "активістів" Кулікова поля до трагічних подій 2 травня. У тому, що нікого не покарали. підрахуй, коля скорик, труханов, - які мали б сидіти за ґратами, але уникнули покарання. У договоронячках, міжсобойчиках, "ми шо не люди - не домовимося", ну й "гроші рішають все".

Окупація Херсона цих людей НІЧОМУ не навчила. Вся ця гниль зайде у нові вибори та буде срати у голови одеситів далі. Пам'ятниками. "Мы оставим все как прежде". "Главное - стабильность". "Мы тут особенные".

Гучний проєкт "Деколонізація", на який витрачали грантові гроші західних партнерів України та гроші бізнес-клубу Одесочки, виявився пшиком. Один міф "особенного космополитического города, который породил особенных бизнесменов" не спрацював. Люди, які десяток років розкручували екскурсії про "криминалочку" - про бандитську Одесу просто вирішили замінити авантюристів та злочинців на купців та торговців у своїх методичках. Закінчилося крахом.

"Їм страшно" відстоювати пам'ятники пушкіну - ще одна відверта брехня, яка пішла гуляти Європою.
Після смерті Ройтбурда в цьому місті нема вагомих публічних інтелектуалів. Дуже класні наші фахівці, які виборють українську Одесу, сприймаються одеськими же журналістами як божевільні. Ніхто не хоче показувати одеську українську інтелігенцію - кому вони нах потрібні. Тут же бандити, підрахуї, гончаренки, артеми дмитруки та інші шлюхи. Вони цікавіше. "Всё такое вкусное". "Своя атмосфера".

Так і живемо. У лайні. Звичайному одеському лайні. Як московська провінція.

П'ятниця. Звичайний білий день в грудні. В Одесі тепло і сонячно. Дві молоденьких красивих мами котять попереду себе дві закритих візочки. Це означає, що дітки маленькі, а на вулиці таки зима, що їх одягнули у комбінезончики та вивезли дихати свіжим повітрям. Дітки сплять. Лунає повітряна тривога. Мами гальмують. Дістають телефони. Втикають. Одна каже: "По всій країні. Загроза балістики". Друга: "Нічого не буде". І покотили свої візочки далі.

Бомбосховище тут поруч.

Ну не довбойоб?

Перед ранком ЙР спробувала наскочити на Херсон під щільним обстрілом - працювали арта, гради, урагани. У місті пʼять пожеж, постраждалі. Козаки всі атаки відбили, такий наскок «освободителей» чекали.

Знов росіяни вдарили по Кривому Рогу, зруйнували двохповерховий будинок, рятівники витягли людей з-під завалів.

Ви коли вчора знов в черговий раз хуйла слухали та сміялися - можна вас попросити припинити це робити публічно, аналітики ви мамкіни. Бо зрозуміло, що коли воно куражиться - це для своїх рабів. А ви ж себе такими не вважаєте, еге ж?

Поки воно живе - вони якимось шматками Української держави не задовільняться. Їм треба все - вся Україна. І Варшава. І Берлін. І Вашингтон. А українці їм треба як мʼясо, щоб далі рухатися. Поки рашка в тому вигляді, в якому є зараз - ще буде багато підлості.

Тримаємося і допомагаємо Збройним Силам України.

Всі почалися готуватися до виборів, яких не буде. Тобто поки війна - їх точно не буде, але готуватися вони почали.

Абрістовичи з шаріями варганять новий проєкт "саветская Україна 2.0". Тут нещодавно дізналася, що активізувалися медведчуковці - кость бондаренко зі втікачем ігорем мосійчуком у Відні проводили засідання клубу "меча и орала".

Нардеп Г. в Одесочці запустив рисачити свої кишенькові ЗМІ, знімати "зраду" на вулицях міста та писати інтерв'ю в тік-токах. Я взагалі дивлюсь, що досвід тік-току румунського ультраправого якось не дає спокою нашим політикам. Сміттєзвалище так сміттєзвалище. Ну, замість стадіону.

Я що вам хочу сказати. Після нашої навіть ідеальної перемоги та виходом на кордони 1991 року всі все одно будуть розчаровані. Як би гарно не було. Це нормальна психічна реакція після страшенного стресу, який ми зараз переживаємо. Почитайте історію, ну, наприклад, Франції після Другої Світової війни. Коли публічні інтелектуали почали шукати щось "третє" - не комунізм, як в срср, і не капіталізм, як в США. І доказувати самім собі, що вони "особливі", зі своїм особливим шляхом. А в той самий момент всі депутати та чиновнички, які співпрацювали з нацистами, почали повертатися у свої теплі крісла. Інтелектуали обурювалися. Жюльєт Греко депресивно співає "Під небом Парижа", Альбер Камю гине в автокатастрофі, хтось шукає виходу у кіно, хтось в філософії. Але всі прекраснодушні європейські публічні інтелектуали не мають впливу на політиків і не зупиняють советське вторгнення в Угорщину у 1956-му та захлинаються від кривавих подій Празької весни 1968-го.

Будь-яка невідрефлексована війна, коли інтелігенція засовує голову у пісок, виливається новою війною.

Так що тримаємося. Допомагаємо Збройним силам України. Фільтруємо всю інформацію. Відчуваємо себе громадянами, а не "населенням" чи тупо "електоратом". І боремося за нашу незалежну країну. Дай Всесвіт нам сил все це пережити.

Козаки заїбашили Новошахтинський НПЗ під Ростовом. Непогано там палає.

Майте тиху ніч, шановне панство, а кацапам смерть.

☝🏻 Перепостила текст Кирила Макарова з фото для того, щоб зрозуміти - на що сподівається хуйло - завалити нас корейськими трупами.

Як ми маємо відбиватися? - тільки їбашити їм тили. Інакше ніяк. Війна має полихати на території рф. Тільки так ми можемо зупинити всі спроби закидати нас мʼясом солдатів з Північної Кореї і всіх, хто там за них воює.

Потепліло. В Одесі прям весна-весна і сильний західний вітер. І це означає, що весь розлитий мазут з розколотих та потонувших російських танкерів понесло їм на їхні береги. Не можу дивитися відео з птахами та дельфінами, всі у мазуті, ніхто з них не виживе. Де світова спільнота? Де Грета Тунберг? Де зоозахисні організації? - Всі питання риторичні. ЙР - зло у чистому вигляді. Абсолютне зло. Має бути покарано.

У козаків на Донецькому напрямку також потепліло. Сніг розтанув. Зав'язли у багнюці. Вчора їм підбили машину. Але мовчать, не просять на ремонт, витягнули самі, ремонтують самі. Чекають на зарядну станцію. Там трохи залишилося до 27 тисяч. Закиньте, будь ласка. Я з PayPal все вигребла. Сьогодні хочу проплатити, щоб відправили.

Допомагаємо козакам. Всіх обіймаю.