Всі почалися готуватися до виборів, яких не буде. Тобто поки війна - їх точно не буде, але готуватися вони почали.
Абрістовичи з шаріями варганять новий проєкт "саветская Україна 2.0". Тут нещодавно дізналася, що активізувалися медведчуковці - кость бондаренко зі втікачем ігорем мосійчуком у Відні проводили засідання клубу "меча и орала".
Нардеп Г. в Одесочці запустив рисачити свої кишенькові ЗМІ, знімати "зраду" на вулицях міста та писати інтерв'ю в тік-токах. Я взагалі дивлюсь, що досвід тік-току румунського ультраправого якось не дає спокою нашим політикам. Сміттєзвалище так сміттєзвалище. Ну, замість стадіону.
Я що вам хочу сказати. Після нашої навіть ідеальної перемоги та виходом на кордони 1991 року всі все одно будуть розчаровані. Як би гарно не було. Це нормальна психічна реакція після страшенного стресу, який ми зараз переживаємо. Почитайте історію, ну, наприклад, Франції після Другої Світової війни. Коли публічні інтелектуали почали шукати щось "третє" - не комунізм, як в срср, і не капіталізм, як в США. І доказувати самім собі, що вони "особливі", зі своїм особливим шляхом. А в той самий момент всі депутати та чиновнички, які співпрацювали з нацистами, почали повертатися у свої теплі крісла. Інтелектуали обурювалися. Жюльєт Греко депресивно співає "Під небом Парижа", Альбер Камю гине в автокатастрофі, хтось шукає виходу у кіно, хтось в філософії. Але всі прекраснодушні європейські публічні інтелектуали не мають впливу на політиків і не зупиняють советське вторгнення в Угорщину у 1956-му та захлинаються від кривавих подій Празької весни 1968-го.
Будь-яка невідрефлексована війна, коли інтелігенція засовує голову у пісок, виливається новою війною.
Так що тримаємося. Допомагаємо Збройним силам України. Фільтруємо всю інформацію. Відчуваємо себе громадянами, а не "населенням" чи тупо "електоратом". І боремося за нашу незалежну країну. Дай Всесвіт нам сил все це пережити.
Абрістовичи з шаріями варганять новий проєкт "саветская Україна 2.0". Тут нещодавно дізналася, що активізувалися медведчуковці - кость бондаренко зі втікачем ігорем мосійчуком у Відні проводили засідання клубу "меча и орала".
Нардеп Г. в Одесочці запустив рисачити свої кишенькові ЗМІ, знімати "зраду" на вулицях міста та писати інтерв'ю в тік-токах. Я взагалі дивлюсь, що досвід тік-току румунського ультраправого якось не дає спокою нашим політикам. Сміттєзвалище так сміттєзвалище. Ну, замість стадіону.
Я що вам хочу сказати. Після нашої навіть ідеальної перемоги та виходом на кордони 1991 року всі все одно будуть розчаровані. Як би гарно не було. Це нормальна психічна реакція після страшенного стресу, який ми зараз переживаємо. Почитайте історію, ну, наприклад, Франції після Другої Світової війни. Коли публічні інтелектуали почали шукати щось "третє" - не комунізм, як в срср, і не капіталізм, як в США. І доказувати самім собі, що вони "особливі", зі своїм особливим шляхом. А в той самий момент всі депутати та чиновнички, які співпрацювали з нацистами, почали повертатися у свої теплі крісла. Інтелектуали обурювалися. Жюльєт Греко депресивно співає "Під небом Парижа", Альбер Камю гине в автокатастрофі, хтось шукає виходу у кіно, хтось в філософії. Але всі прекраснодушні європейські публічні інтелектуали не мають впливу на політиків і не зупиняють советське вторгнення в Угорщину у 1956-му та захлинаються від кривавих подій Празької весни 1968-го.
Будь-яка невідрефлексована війна, коли інтелігенція засовує голову у пісок, виливається новою війною.
Так що тримаємося. Допомагаємо Збройним силам України. Фільтруємо всю інформацію. Відчуваємо себе громадянами, а не "населенням" чи тупо "електоратом". І боремося за нашу незалежну країну. Дай Всесвіт нам сил все це пережити.