у пересохлому озері в’ялена риба
гострим хвостом свердлить потріскане дно
звірі лягають вмирати

пилом повітря набиває легені поснулого лева
спрага росте із землі ніби біль із душі
зграя прозора смертного сну
розлітається небом

риба хвостом наче компасом вказує напрям
звіриним думкам
і листю сухої трави

дихає пилом
сон видихає
лев скам’янілий

спраги потріскане дно
сну смертедайного пісня німа
зріє у горлі гарячого вітру

звір виповзає в зеніт

сонце – то лев
що його грива
сушить озера

сонце – трава
що її листя
в’ялена риба жує

2015

#голландський_кут
#ретроспектива