Мене розчарувало інтерв'ю Зеленських, бо там досі немає чіткого плану і мало говориться про перемогу — перемогу як постійне превалювання над загарбником. Немає згадки і про національну ідею, якої досі в України не сформовано. Хто ми?
Вдячна Президенту за щирість, стійкість і надзвичайну впертість, якої не було ні в кого з попередників, за те, що він зламав попередній олігархічно-договірний устрій, за те, що щиро та просто ненавидить росію, хоча був вихований у спільній пострадянській парадигмі. Але вважаю, що він досі нічого не побудував на заміну старій системі та не приділяє достатньо уваги тому, як саме зробити армію сильнішою, як її ПЕРЕОСМИСЛИТИ, як дати шлях кожному військовому у системі, як і коли усунути старорежимних генералів та як НАРЕШТІ створити справжній ПЛАН, про який я питала ще за попереднього Головнокомандувача ЗСУ. Хоча певна динаміка все ж є...
Без цього олігархи і російські "рішали" знову повернуться, військова система загрузне, як у 2015 році, і ми просто прийдемо до ще одного циклічного витка "дня бабака" з більшими втратами. Ось уже й амбасадор олігархів, "рішал" і генералів, доктор філософії, намірився, з "гадалками". При цьому Президент сам його "надув".
Історичні досягнення химерно переплелися з фатальними помилками, і ми опинилися в ситуації, коли вікно історичних можливостей усе ще відкрите, але з нього вже прямо дме морозним вітром у кволі українські "дні бабака". А в політичному середовищі все ще панує вакуум реальних лідерів, які могли б стати новим поколінням.
У цій ситуації наразі немає нікого кращого за Зеленського, але це лише підкреслює, яка бентежна турбулентність навколо і як сумно спостерігати за спробами минулого повернутися.
Продовжуватиму підтримувати чинного голову держави та відкрито адвокатувати, що відбувається, у міру своїх можливостей.