Запевняю, що блокування мого персонального блогу «Хроніки Українських Йолопів» за публікацію статті про те, як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець розкрадає міжнародну допомогу, дорого обійдеться клептократичній команді Єрмака-Зеленського.
Ми ж усі розуміємо, що Лубінець би й тижня не пропрацював на такій посаді, якби не ділився краденим з чиновниками з Офісу президента. І тому коли я описав (з документальним підтвердженням), як він оформлює на фіктивну фірму автомобілі, що передаються Секретаріату Уповноваженого іноземними партнерами, Лубінець зробив так, як завжди Єрмак і Ко роблять у подібних випадках – звернувся з листом у Держспецзв’язок з проханням видати розпорядження постачальникам електронних комунікаційних послуг і заблокувати для українських споживачів доступ до мого персонального блогу
volodymyrboyko.com , а також до низки сайті, які передрукували мою статтю «Уповноважений з корупції» про витівки Лубінця – полтавського сайту
bastion.tv, львівських сайтів
fakeoff.org ,
forpost.lviv.ua ,
bomok.com.ua та ужгородського сайту
uzhgorodka.uz.ua .
Звісно, хтось може сказати, що, по-перше, в Україні немає позасудового блокування інтернет-ресурсів і тому начальник Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Олександр Титаренко, що видав розпорядження про блокування публікацій про Лубінця, має бути негайно притягнутий до кримінальної відповідальності за несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерних мереж (ст. 361 КК України), а НАЗК має скласти на Лубінця адмінпротокол за направлення звернення в Держспезв’язок в умовах реального конфлікту інтересів. Але Титаренко був переконаний, що на нього ніхто не буде скаржитись, бо, як правило, сайти реєструються на вигаданих осіб. Що ж стосується голови НАЗК Павлущика, то жодній тверезій людині не спаде думка, що цей викормиш корупціонера Ситника здатен боротись з корупцією.
Але у випадку з моїм блогом «Х.У.Й» для Лубінця трапилась несподівана прикрість – річ у тім, що цей інтернет-ресурс зареєстрований на моє ім’я, при реєстрації зазначений мій єдиний і, то того ж, контрактний номер телефону, який знає вся країна +380 50 327 1802, для зв’язку з хостингом і читачами при реєстрації зазначена моя реальна адреса електронної пошти, а оплата за хостинг і доменне ім’я здійснюється з моєї іменної банківської картки впродовж ось вже 8 років. Тобто, довести, що Лубінець і Титаренко зазіхнули на мою власність, мені не становить жодних складнощів.
Що ж стосується львівських сайтів, то, як зараз з’ясувалось, вони належать раднику голови Львівської обласної військової адміністрації та відомому підприємцю Олегу Радику, який здивований не менше, ніж я.
Зрозуміло, що я вже направив запити Лубінцю та в Держспецзв’язок з проханням надати матеріали, на підставі яких було видане розпорядження про блокування мого сайту, а також направив повідомлення в НАЗК про вчинення Лубінцем корупційного правопорушення (пізніше все це опублікую разом з відповідями). За кілька днів розпорядження Титаренка про блокування мого блогу «Хроніки Українських Йолопів» буде оскаржено до суду. А після 20 січня 2025 року почнеться найцікавіше – у нову адміністрацію США буде направлена докладна розповідь про те, як українська влада блокує інтернет ресурси, де розповідається про розкрадання іноземної допомоги (нагадую, що розслідування такого розкрадання вже оголошено пріоритетною ціллю команди Трампа).
Я вже не кажу про те, що скарги будуть направлені до Комітету з прав людини ООН і, головне, до Ради Європи, куди вже раніше звернулась міжнародна неурядова організація «Orphans Feeding Foundation», яка надала фінансову допомогу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – ця допомога була вкрадена Лубінцем.
