Скарбничка історій


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Книги


«Скарбничка історій» – авторський канал письменника Володимира Аренєва.
Є багато цікавинок, про які хочеться написати (насамперед для себе – аби не загубити), або якими хочеться поділитися з іншими.

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Книги
Статистика
Фильтр публикаций


А є безсовісні люди, які постять такі світлини!..


Я ці дні дуже мало часу можу приділити соцмережам, тож новину про «Роздоріжжя круків» перепощувати навіть не буду: ви напевно і так знаєте, що вже 29 листопада вийде майже 300 сторінок нової книжки про молодого Ґеральта :)

А оце — сенсація: вперше за дуже-дуже довгий час «Нова фантастика» робить додрук номеру, який щойно потрапив у продаж!

Ну і додам ще таке: ті, хто вже читав роман, кажуть, що він значно ліпший від «Сезон гроз». Я сподіваюся, що на початку грудня матиму змогу прочитати й зробити власні висновки…

Гарного і затишного дня вам попри всі буревії ;)


Премʼєра 27 травня 2025 року. Ще один роман про Голлі. :)


Присвячується тим, хто сьогодні не доспав :)

Сподіваюся, у всіх вас усе гаразд!


Як знайомо! :)))


Репост из: Яна про Літературу 🫡
🤍 Писати біографії на книжковий сайт буває дуже цікавою роботою, адже змушує зазирнути до життів тих письменників, на яких зазвичай не звертаю уваги.

🤌 Так, шукаючи інформацію про Желязни, автора «Хронік Амбера», я зауважила цікавий факт. Навіть після того, як Роберт отримав дві премії Nebula, якими нагороджують за заслуги у фантастичній літературі, він не покидав своєї роботи в офісі Адміністрації соціального забезпечення в Балтіморі. 

👀 Ще у шість років Роджер зрозумів, що хоче писати. Малий читав оповідання й подумав: він міг би повестись з героями інакше й краще. З персонажами міфології, якою хлопчик захоплювався, теж провадив такі розумові експерименти. 

👆Перший раз Желязни отримав гроші за історію, коли йому було п’ятнадцять чи шістнадцять років. Це був текст для письменницького конкурсу. 

🫡 Ще підлітком письменник почав підходити до питання своєї творчості серйозно. Дізнавшись якомога більше про сторітелінґ (як би ми це назвали зараз), він зрозумів, що має мало досвіду для створення глибокої історії. Роджер постановив почекати до часів дорослішання. Усі свої шкільні роки він читав наукову фантастику й пообіцяв у коледжі покинути цей жанр. Вирішив, натомість, більше читати й вчити віршів. 

🔥 У 25 він вперше продав оповідання для публікації. Селе Ґолдсміт купила текст. Того року, протягом кількох місяців ця жінка надрукувала перший твір Пірса Ентоні, Томаса Діша й Урсули Ле Ґуїн. Згодом автори погоджувались у тому, яка уважна пані натрапила на них. 

🤓 Заборону самому собі на читання улюблених книжок було знято: Роджер прочитав десять науково-фантастичних романів і взявся методично надсилати свої історії за власноруч складеним списком журналів — від високооплачуваного до найдешевшого. 

😎 Письменник пообіцяв не робити нічого надто амбітного, адже було для автора лише навчанням. Минуло кілька років і Желязни презентував публіці свій перший роман This Immortal. Роджеру не сподобалась би така класифікація, адже у наступні роки він змішував романи й оповідання, фентезі й фантастику. Не хотів підпадати під якусь класифікацію. 

🤍 Весь цей час письменник працював на повну зайнятість. Чоловік пообіцяв собі, що залишатиметься на посаді, доки його заробіток від написання не зрівняється з грошима від роботи держслужбовцем. Коли це сталося, Желязни злякався й залишився в офісі Адміністрації соціального забезпечення в Балтіморі ще на рік. 

Це був 1969 рік. Желязни мав дві премії Nebula і дві — Г’юґо. 
Але не мав одразу достатньо рішучості, щоб покинути державну роботу. 

❤️‍🔥 Коли створюєте щось поза роботою і відчуваєте — це ваше покликання; то продовжуйте. На все свій час. 


А тут цікаве про Желязни!

Шкода. що він у нас дещо призабутий, добре, що тим не менш видають українською! Для мене це один із найбільш важливих авторів...


Забрав з НП трохи впольованого. «Очищені вогнем», до речі, можна придбати в автора на ФБ, раджу, якщо цікавитеся темою! (Наклад 150 примірників)

В «Астролябії» були знижки, тож нарешті взяв Тассо. Величезний фоліант, переклад Стріхи, карти на форзацах, коментарі. Ілюстрації Кіналя — не моє, але людям подобаються.

У них же вхопив за копійки збірочку з текстами пісень і описами обрядів. Побачимо, чи не знайдеться там щось корисне для якоїсь з історій про Музикантів.

«Грєхи…» — випадкова і найцінніша з впольованих. Бо хоч наклад 1000 примірників, уже не знайдеш. Цікаво, що підписана вона одній людині (досі живій-здоровій), екслібріс стоїть іншої… Матеріал цікавущий, вже бачу для наступних пригод Адама і його супутників дещо кориснеє :)

Ну а Ґейман це Ґейман.

366 0 0 12 35

І отак пишеш у 1980-му оповідання "Мавпа", а в 2024-му фоткаєшся біля постеру з майбутньою екранізацію — і працівники кінотеатру й ресторану пишуть про це пости в соцмережі.

Багатьох щасливих років цьому дідусеві на фото!


Донато продовжує викладати ілюстрації до «Вежі Зеленого Янгола» (нагадаю, в нас цей цикл видає «Апріорі»).

Як на мене, ця не менш прекрасна, ніж попередня.


Ха! З далеку ж видно, що це паст...

Сьорб, сьорб...


Грудневе число журналу Nowa fantastyka вже можна замовити в інтернеті. Однак обкладинку цього разу — вперше за багато років! — одразу не показали, лише її краєчок. А чому? А тому, певно, що на ній буде обкладинка нового роману Сапковського, уривок з якого й анонсували до публікації в грудневому числі.

Видавець Сапковського SuperNowa досі не оприлюднив назву роману — й певно, журнал попросили не зливати інфу раніше призначеного часу.

Чекаємо :)


Вище вже згадував про майбутню книжку із листуванням Лема і Ле Ґуїн. А сьогодні укладачка Аґнєшка Ґаєвська — вона ж дослідниця Лема, яка без жодних перебільшень зробила кілька надважливих відкриттів у лемознавстві останніх років — пише, що вже тримає в руках сигнальний примірник.

У збірці всі наявні листи, в тому числі не відправлені й не завершені. З малюнками, дописами на берегах. Усе це — в перекладі Томаша Лема.

Ну і Ґаєвська окремо відзначає, що ці листи — це ще й чорна комедія помилок, яка точилася у світі, де листи читали урядові функціонери. Тут додам, що реалії ПНР навіть нам — тим, хто ще жив у радянській імперії, — не завжди до кінця зрозумілі. Зрештою, вони й сучасним поколінням поляків можуть здатися геть екзотичними.

Тому окремо варто було би перекласти том Войчеха Орлінського "Лем у ПНР" — може, "Човен" зробить це колись. Зрештою, вони ж видали попередню книжку Орлінського про Лема "Життя не з цієї землі"... (гаряче рекомендую!)


Джон Ґарднер у 1971 році видав роман «Ґрендель», в якому переповів події «Беовульфа» з точки зору Ґренделя. А от який вигляд матиме головний герой у майбутній екранізації. Працювали над цим образом у студії Джима Генсона, який подарував світу чимало чудових тварючок, згадаймо хоча би «Лабіринт», «Темний кристал», «Мапет-шоу», «Скелю фреґлів» та чимало інших…


Донато Джіанкола поділився однією з внутрішніх ілюстрацій до третього тому класичного епіку Теда Вільямса. А я ділюся з вами :)


Репост из: Бабель
Клонована тхориця вперше народила дитинчат.

Чорноногі тхори дуже рідкісні. Антонію клонували у квітні з генетичного матеріалу, який зберігали з 1988 року.

Після спаровування Антонія народила трьох дитинчат. Одне з них померло одразу після народження, ще двоє вижили і виявилися здоровими. Учені сподіваються, що так вдасться збільшити популяцію тхорів у дикій природі.

На фото — Антонія та її дитинчата

@babel


Лишу це як потенційно хорошу новину — а всім нам хороші новини у ці часи точно потрібні.


Цим літом значну частину часу я не писав «Драконових Сиріт», однак був глибоко занурений у їхній світ. Чому? Тому що вичитував польський переклад «Пороху із драконових кісток».

Павел Лауданьский – чудовий перекладач, тож коментарів у мене було декілька, але ми чимало радились щодо адаптації імен та назв. А ще я розказав Павлу про деякі закладені в першому томі гачки на другий і третій, і ми домовилися про те, як ліпше вписати їх у польську версію.

Редагувала книжку чудова Марта Кладжь-Коцот – фантастикознавиця й письменниця. (Сподіваюся, у наших читачів ще буде нагода прочитати її твори українською!)

І звісно ж, важко уявити собі «Порох…» без ілюстрацій, які намалював Олександр Продан.

Днями «Порох…» вийшов польською у польському ж департаменті видавництва АССА. Сталося це завдяки Програмі підтримки перекладів Translate Ukraine, яку організував Український інститут книги.

Дякую усім причетним – і пірнаю далі у «Сиріт». Тут якраз назріває серйозна розмова у Зміїному Гнізді…


Вчора й сьогодні терміново вичитую польський переклад перших "Музикантів". (Так, знову спершу новий текст вийде польською, а потім українською. Воно саме якось так...)

Переклад шикарний: лаконічний, вся гра слів збережена, характери передано чудово! Але деякі відсилки навіть цей перекладач просто не вловлює. Сиджу, розписую в коментарі, що означає фраза "Мене тоді трохи поплавило..."

Усвідомлюю, що для перекладу на будь-яку іншу мову доведеться писати довгі коментарі.


Інші білки кпинили, але Керол знала, що запорука виживання у суворі зимові місяці — криївка з горішками та книжечками, заскирдованими у правильному співвідношенні.

Показано 20 последних публикаций.