Помітив, що у віруючих людей є проблеми із вираженням невдоволення навіть по відношенню до війни.

Часто така людина не може собі дозволити виказати свого обурення чи злості, засудження, хоча, звичайно, такі почуття у неї є, але їх доводиться подавляти. Інколи це помітно дуже виразно, коли людина починає щось таке говорити, але запинається, або коли замовкає на такі речі з боку когось іншого.

У добросовісного християнина немає просто легального способу для таких емоцій і переживань. Сказано ж, з одного боку, - люби ворогів своїх, - а з іншого - не суди, - і все. Емоційна доріжка відмічена цими прапорцями, за них заходити вже здається гріховним.

Тож приходиться або подавляти всяку злість, гнів та невдоволення, і пробувати бути таким неймовірно на все велелюбним - все прощаю, всіх люблю, - або грішити і сповідатись.