«Працівники закладів у постійному стресі, тому на їх втому не звертають увагу». Павло Гринчишин про вигорання
Привіт, я Павло, бренд-шеф львівської мережі 1708 Pizza di Napoli, який пройшов досвід вигорання. Це проблема сфери HoReCa, бо працівники в постійному стресі, для нас це норма, тому ніхто переважно не звертає увагу. Поділюсь своїм досвідом і хочу, щоб керівники краще стежили за ментальним станом своїх команд. Бо вигорання — це страшно, все життя втрачає сенс, з’являється багато деструктиву.
Причини вигорання
1. Перепрацювання. Коли я починав працювати 12 років тому, то було модно жити на роботі, не брати вихідні, вбиватись на кухні. Такий патерн закріплюється й позбавитися його важко. Особливо, якщо керівництво це заохочує. У моєму випадку вигорання не виникло через місце роботи — це накопичувальна історія всіх років перепрацювання.
2. Невміння розставляти пріоритети. Коли для людини всі робочі завдання однаково важливі, то вона не делегує та не зізнається керівникам про втому. Для мене кухня скоріше про лайфстайл, а не про роботу, тому здавалось, що вигорання не може наздогнати. Але якщо постійно бігти, то втрачається сенс, розуміння для чого це все.
3. Криза цінностей. Вона виникає з двох попередніх пунктів. Коли працівник довго робить однакову роботу та втомлюється, то виникають думки, що він не зростає. Стається замкнене коло: я нічого не досяг – треба ще більше працювати – втома накопичується – тривожність, апатія, пасивність.
У результаті отримуємо вигорівшу людину, яка звільняється, бо більше не може працювати. Але їсти за щось треба, тому вона йде на іншу роботу та знову потрапляє в це коло. Коли я відчув вигорання, то так і діяв: звільнився, взяв інший проєкт і повністю його провалив, бо ресурсу не було.
Що робити працівнику з вигоранням
• Треба з холодною головою подивитись, що з тобою коїться та зізнатися собі — я вигорів. Далі потрібно звернутись за допомогою. Ідеально, щоб ви чесно поговорили з керівництвом та разом вирішили, як діяти.
• Спробуйте розставляти пріоритети в роботі. Коли здається, що через вашу відпустку все зламається в процесах, то вам дійсно лише здається. Коли відчуваєте, що взяли на себе забагато, — скажіть про це та разом з керівництвом пріоритезуйте задачі.
• Якщо вирішили звільнитися, то не допускайте мою помилку, — не йдіть одразу на іншу роботу. Так не вдасться вийти з цього стану: ви зафакапите проєкт і собі зробите гірше.
Всі ці маленькі кроки допомагають також не допустити вигорання: говоріть чесно з командою, відпочивайте вчасно та регулярно, не беріться за все та одразу.
Що робити керівникам з вигоранням працівників
До свого досвіду вигорання я не був уважним до команди. Але коли пройшов це, то бачу, коли людина починає рухатися до виснаження. Тому раджу стежити за своїми людьми, говорити з ними, влаштовувати one-on-one. Все ще є ті, хто працює без відпусток і ваша задача іноді примусово відправляти їх на відпочинок.
Важливо говорити не тільки про робочі процеси. Можливо у людини щось відбувається складне в житті й ви можете допомогти в цьому. Подібне складно реалізувати у великих компаніях. Тоді треба, щоб на кожному закладі була відповідальна за таку комунікацію людина.
Також класно працює, якщо з командою проводити час поза роботою: сходити разом на пікнік, просто посидіти в закладі. Вони тоді відчувають більше довіри та готові ділитися своїми станами. У мене було не раз, що я помічав вигорання у працівників і розмова, відпустка, перегляд робочих процесів, — завжди допомагають.
Привіт, я Павло, бренд-шеф львівської мережі 1708 Pizza di Napoli, який пройшов досвід вигорання. Це проблема сфери HoReCa, бо працівники в постійному стресі, для нас це норма, тому ніхто переважно не звертає увагу. Поділюсь своїм досвідом і хочу, щоб керівники краще стежили за ментальним станом своїх команд. Бо вигорання — це страшно, все життя втрачає сенс, з’являється багато деструктиву.
Причини вигорання
1. Перепрацювання. Коли я починав працювати 12 років тому, то було модно жити на роботі, не брати вихідні, вбиватись на кухні. Такий патерн закріплюється й позбавитися його важко. Особливо, якщо керівництво це заохочує. У моєму випадку вигорання не виникло через місце роботи — це накопичувальна історія всіх років перепрацювання.
2. Невміння розставляти пріоритети. Коли для людини всі робочі завдання однаково важливі, то вона не делегує та не зізнається керівникам про втому. Для мене кухня скоріше про лайфстайл, а не про роботу, тому здавалось, що вигорання не може наздогнати. Але якщо постійно бігти, то втрачається сенс, розуміння для чого це все.
3. Криза цінностей. Вона виникає з двох попередніх пунктів. Коли працівник довго робить однакову роботу та втомлюється, то виникають думки, що він не зростає. Стається замкнене коло: я нічого не досяг – треба ще більше працювати – втома накопичується – тривожність, апатія, пасивність.
У результаті отримуємо вигорівшу людину, яка звільняється, бо більше не може працювати. Але їсти за щось треба, тому вона йде на іншу роботу та знову потрапляє в це коло. Коли я відчув вигорання, то так і діяв: звільнився, взяв інший проєкт і повністю його провалив, бо ресурсу не було.
Що робити працівнику з вигоранням
• Треба з холодною головою подивитись, що з тобою коїться та зізнатися собі — я вигорів. Далі потрібно звернутись за допомогою. Ідеально, щоб ви чесно поговорили з керівництвом та разом вирішили, як діяти.
• Спробуйте розставляти пріоритети в роботі. Коли здається, що через вашу відпустку все зламається в процесах, то вам дійсно лише здається. Коли відчуваєте, що взяли на себе забагато, — скажіть про це та разом з керівництвом пріоритезуйте задачі.
• Якщо вирішили звільнитися, то не допускайте мою помилку, — не йдіть одразу на іншу роботу. Так не вдасться вийти з цього стану: ви зафакапите проєкт і собі зробите гірше.
Всі ці маленькі кроки допомагають також не допустити вигорання: говоріть чесно з командою, відпочивайте вчасно та регулярно, не беріться за все та одразу.
Що робити керівникам з вигоранням працівників
До свого досвіду вигорання я не був уважним до команди. Але коли пройшов це, то бачу, коли людина починає рухатися до виснаження. Тому раджу стежити за своїми людьми, говорити з ними, влаштовувати one-on-one. Все ще є ті, хто працює без відпусток і ваша задача іноді примусово відправляти їх на відпочинок.
Важливо говорити не тільки про робочі процеси. Можливо у людини щось відбувається складне в житті й ви можете допомогти в цьому. Подібне складно реалізувати у великих компаніях. Тоді треба, щоб на кожному закладі була відповідальна за таку комунікацію людина.
Також класно працює, якщо з командою проводити час поза роботою: сходити разом на пікнік, просто посидіти в закладі. Вони тоді відчувають більше довіри та готові ділитися своїми станами. У мене було не раз, що я помічав вигорання у працівників і розмова, відпустка, перегляд робочих процесів, — завжди допомагають.