Глибока родинна автобіографічна драма про дисфункціональні стосунки і віднайдення звʼязку через роки.
📖 «Fun Home: Сімейна трагикомедія»
✍️ Елісон Бекделл
Спочатку історія виглядає більш-менш простою, але за кожним новим поворотом все більше глибини.
Батько, мати і троє дітей живуть у майже готичному будинку в невеличкому містечку.
І головне захоплення батька - реставрація цього будинку. Він зосереджений на цьому настільки, що інших членів сімʼї бачить хіба як частину декорацій у своєму проекті.
Але це лише на перший погляд, бо тільки згодом стане зрозуміло, чому він поводиться саме так. Які секрети приховує і з якими страхами бореться.
Авторка і оповідачка - його донька. І її ставлення до батька змінюватиметься протягом історії. Ну або ж розкриватиметься ширше, коли вона дивитиметься з різних ракурсів і рефлексуватиме, пригадуючі і зʼясовуючи нові і нові деталі.
А секрети тут приховують майже всі, навіть сам будинок😏
💔 Це історія про пошук себе, який не завжди йде вдало.
💔 І про пригнічення своєї справжньої природи та наслідки цього.
💔 Про цілу низку особистих драм і психологічних травм.
💔 Про проживання втрати і віднайдення звʼязку.
Здебільшого важка і сумна, але іноді дійсно смішна та іронічна - у моментах, тому і трагікомедія.
З купою відсилок до мистецтва і - здебільшого - літератури: Камю, Пруста, Вайлда, трохи до давньогрецького епосу і навіть до Сімейки Адамсів😅
Трагічно красива і заворожуюча. І досить складна, в тому числі - у плані мовних конструкцій, а не тільки емоційно і по сенсах.
Цього року мальопис потрапив до добірки ста найкращіх книг ХХ сторіччя від The New York Times, а видавництво Видавництво нещодавно відкрило передзамовлення на український переклад🥹
📖 «Fun Home: Сімейна трагикомедія»
✍️ Елісон Бекделл
Спочатку історія виглядає більш-менш простою, але за кожним новим поворотом все більше глибини.
Батько, мати і троє дітей живуть у майже готичному будинку в невеличкому містечку.
І головне захоплення батька - реставрація цього будинку. Він зосереджений на цьому настільки, що інших членів сімʼї бачить хіба як частину декорацій у своєму проекті.
Але це лише на перший погляд, бо тільки згодом стане зрозуміло, чому він поводиться саме так. Які секрети приховує і з якими страхами бореться.
Авторка і оповідачка - його донька. І її ставлення до батька змінюватиметься протягом історії. Ну або ж розкриватиметься ширше, коли вона дивитиметься з різних ракурсів і рефлексуватиме, пригадуючі і зʼясовуючи нові і нові деталі.
А секрети тут приховують майже всі, навіть сам будинок😏
💔 Це історія про пошук себе, який не завжди йде вдало.
💔 І про пригнічення своєї справжньої природи та наслідки цього.
💔 Про цілу низку особистих драм і психологічних травм.
💔 Про проживання втрати і віднайдення звʼязку.
Здебільшого важка і сумна, але іноді дійсно смішна та іронічна - у моментах, тому і трагікомедія.
З купою відсилок до мистецтва і - здебільшого - літератури: Камю, Пруста, Вайлда, трохи до давньогрецького епосу і навіть до Сімейки Адамсів😅
Трагічно красива і заворожуюча. І досить складна, в тому числі - у плані мовних конструкцій, а не тільки емоційно і по сенсах.
Цього року мальопис потрапив до добірки ста найкращіх книг ХХ сторіччя від The New York Times, а видавництво Видавництво нещодавно відкрило передзамовлення на український переклад🥹