Ігумен Саватій (Собко)

Притча про покликаних на вечерю

Закінчується сьогоднішнє євангельське читання дуже страшними словами: «Багато покликаних, а мало обраних…» Господь, Який створив світ, щоб поділитися з ним вічною, Божественною радістю, стикається в цьому світі з холодною відмовою. Він закликає всіх – але обрання залежить від нас; Він створив кожного любов’ю для радості й вічного життя, але ми повинні відповісти на цю любов і увійти до тієї радості, яку Господь нам пропонує. Картина, яку описує сьогоднішнє Євангеліє, така проста, але так точно відображає стан нашої душі й усі причини, через які ми відкидаємо Бога, не маємо часу для Нього, і не прагнемо до вічності.

Господь приготував бенкет віри, бенкет вічності, бенкет любові, і послав за тими, кого Він заздалегідь попередив, щоб вони були готові. Один відповідає: «Я купив ділянку землі, мушу її оглянути, володіти нею. Адже земля – це моя Батьківщина; на землі я народився, на землі живу, і в землю ляжу кістками. Як же мені не подбати про те, щоб хоч шматок цієї землі був моїм? Небо – Боже, а земля нехай буде моя…» Хіба ми не так чинимо? Хіба ми не намагаємося настільки вкоренитися на землі, щоб ніщо нас не похитнуло? Ми хочемо забезпечити себе землею і на землі, думаючи, що з часом все владнаємо, і тоді буде час подумати про Бога.

Далі Господь наводить інший приклад: іншим покликаним Він послав Своїх слуг, але ті відповіли: «Ми купили п’ять пар волів, мусимо їх випробувати, – у нас є завдання на землі, у нас є робота, ми не можемо сидіти без діла. Мало належати землі, треба принести плід, залишити по собі слід. Нам ніколи пировати в Царстві Божому – воно надто рано кличе нас до вічного життя, до споглядання Бога, до радості взаємної любові. Ще є справи на землі…» І коли все буде зроблено, коли для Бога залишаться лише жалюгідні залишки нашого розуму, тіла, сил, тоді ми скажемо: «Господи, тепер візьми мене…» Але хіба щось залишиться від нас через одне-два десятиліття після нашої смерті?

І нарешті Господь звертається до третіх, але вони відповідають: «В наше життя увійшла земна любов. Я одружився. Невже мені відриватися від цієї любові, щоб увійти в царство іншої любові? Так, небесна любов безмежна, вона охоплює всіх; але я хочу особистої близькості, хочу любити одну людину так, щоб ніщо і ніхто не мав для мене такого значення, як ця людина…» І ми теж так чинимо: знаходимо собі на землі справу настільки важливу, що для Бога часу не лишається. Ми так прив’язуємося до земної любові, що до Божої любові нам байдуже.

Господь говорить: «Прийдіть до Мене всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас…» (Мф. 11:28). У Царстві Божому все стане прозорим: і розуміння, і відчуття серця, і поривання волі, і любов. Але ми відповідаємо: «Ні, Господи, на це прийде свій час. Дай нам вичерпати землю…» І, черпаючи земні блага, ми живемо так, що, за словом Божим у Старому Завіті, земля забирає все, що дала: «Ти земля, і в землю повернешся…» (Бут. 3:19). І тоді куплене поле стає полем поховання, тоді наш труд, який віддалив нас від Бога, зникає навіть з пам’яті людей. А земна любов, яка здавалася такою великою, виявляється вузькою темницею… Але задля цього ми сказали Богові: «Ні! Ми хочемо землі, праці, земної любові…»

Мало обраних не тому, що Бог вибирає суворо, не тому, що Він мало кого вважає достойним Себе, а тому, що мало хто вважає Бога достойним того, щоб поступитися клаптиком землі, годиною праці, миттю радості. Багато покликаних – і всі ми покликані: хто ж із нас відгукнеться? Достатньо відповісти на любов Божу любов’ю, щоб увійти в бенкет вічності й життя. Невже ми не відповімо Богові простими словами: «Люблю Тебе, Господи!» Амінь.

Митрополит Антоній (Сурозький)

🟥ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ🟥

Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за здоров’я та упокій, для поминання в НЕДІЛЮ – 1 ГРУДНЯ.

📩 ➡️ m.me/418630668700082

Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—

Притча Христа про званих на Вечерю, яку ми почуємо в цю Неділю, говорить нам багато про що, але, перш за все - про Божественну Євхаристію і про те, що Сам Господь Є Той, Хто кожен раз закликає і запрошує нас бути учасниками Його Таємної вечері - тієї самої, яку Він звершив напередодні Свого страждання і Своєю хресної смерті.

Господь закликає нас до трапези, але як багато людей відкладають причащання Святих Христових Таїн, забуваючи, що кожен день нашого життя ми або наближаємося до Господа, або віддаляємося від Нього, і кожен день нашого життя може бути днем ​​останнім.

Багато покликаних, а мало обраних ...

Мало обраних не тому, що Бог суворо вибирає, не тому, що Він мало кого знаходить гідним Себе, а тому, що мало хто знаходить Бога гідним того, щоб поступитися клаптиком землі, годиною праці, миттю ласки ...

Багато покликаних, - всі ми покликані: хто ж з нас відгукнеться? Досить на любов відповісти любов'ю, щоб увійти в бенкет вічності, в життя. Невже ми не відповімо на Божу любов одним словом: «Люблю Тебе, Господи! ..»

У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.

Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——

❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.

Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082

Для пожертв:

▪️ за номером картки:
4441111040253092

▪️ Переказ на картку monobank:
https://send.monobank.ua/932Rwavz1A

▪️ buymeacoffee:
https://buymeacoffee.com/savatiy

▪️ Wise:
https://wise.com/pay/me/oleksiis605

▪️ PayPal:
okbos.ua@gmail.com

На моєму сайті:
▪️ https://savatiy.com/donate

——

🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!

Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!

З повагою та молитвою,
Ваш Ігумен Саватій Собко

Зі Святом дорогі друзі!

Молитвами святого апостола Андрія нехай береже всіх Милосердний Господь!

Всіх іменинників з Днем Ангела!

30 ЛИСТОПАДА – ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ СВЯТОГО АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРШОЗВАНОГО

Всіх іменинників сердечно вітаємо з Днем Ангела!

Святий Андрій був простим рибалкою із Вифсаїди – містечка на узбережжі Галілейського озера. На відміну від свого брата Симона (якого пізніше Господь Ісус Христос назвав Петром), він не мав власної сім’ї, а цікавився духовними питаннями, через що став учнем Іоана Предтечі. А коли Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, тоді Андрій разом зі своїм земляком Іоаном Зеведеєвим (майбутнім апостолом Іоаном Богословом) послідували за Месією. Пізніше до них приєднався і брат Андріїв Петро.

Першозваним називають апостола Андрія за те, що він раніше від інших пішов за Христом, невідступно був поруч із Ним упродовж всього Його земного служіння. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий апостол Андрій пішов із проповіддю у північні країни.

На своєму шляху святий Андрій зазнавав багато знущань, мук і скорбот від язичників, але він невтомно ніс людям слово Боже, проповідуючи істину. Багато чудес звершив Господь через Свого відданого учня, заснував церкви. Останнім місцем, куди прийшов святий апостол і де прийняв свою мученицьку смерть, стало грецьке місто Патри. Там його розіп’яли на хресті, який мав вигляд літери «X». Тому і до нашого часу такий хрест називається «андріївським».

Особливе значення для нашої Церкви має святий Андрій Першозваний, пам’ять якого ми вшановуємо. Після зішестя Святого Духа на апостолів він пішов із проповіддю у Скіфію – землі, на яких пізніше виникне наша Русь-Україна. Сучасні дослідники дійшли висновку, що святий апостол Андрій мандрував Скіфією впродовж 10 – 20 років. І було це у другій половині І століття після Різдва Христового.

Про благовістя апостола Андрія у Скіфії свідчать давні християнські письменники, зокрема Іполит Римський (III ст.), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.) та інші. А стародавній літопис «Повість минулих літ» оповідає про подорож апостола Андрія так: «І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ».

Здавна наші славні предки шанували пам’ять апостола Андрія. Молодший син князя Ярослава Мудрого, Всеволод, у хрещенні отримав ім'я Андрій. У 1086 році він заснував у Києві Андріївський монастир. У 1215 році на тому місці, де за переказом апостол поставив перший хрест, було споруджено дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву. А у XVIII столітті там за проектом архітектора Бартоломео Франческо Растреллі звели кам’яний храм святого Андрія Першозваного, який і донині височіє на Андріївському узвозі столиці.

🟨ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ🟨

Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за здоров’я та упокій, для поминання в СУБОТУ– 30 ЛИСТОПАДА.

📩 ➡️ m.me/418630668700082

Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—

Мученицька смерть апостола Андрія стала природним підсумком усього життя святого апостола, несення їм хреста і наслідування Божественному Вчителю.

Зерна віри, посіяні святим апостолом Андрієм, щедро зійшли, завдяки старанням благовірного князя Володимира. Київська Русь сподобилася Святого Хрещення. Прийнявши віру візантійську, єпископи якої ведуть спадкоємство від апостола Андрія, наша Церква отримала ще один благодатний зв'язок зі святим апостолом.

З того часу пам'ять апостола Андрія Первозванного особливо шанується в нашій Церкві і серед нашого благочестивого народу.

Святий апостол Андрій, моли Бога за нас!

У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.

Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——

❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.

Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082

Для пожертв:

▪️ за номером картки:
4441111040253092

▪️ Переказ на картку monobank:
https://send.monobank.ua/932Rwavz1A

▪️ buymeacoffee:
https://buymeacoffee.com/savatiy

▪️ Wise:
https://wise.com/pay/me/oleksiis605

▪️ PayPal:
okbos.ua@gmail.com

На моєму сайті:
▪️ https://savatiy.com/donate

——

🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!

Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!

З повагою та молитвою,
Ваш Ігумен Саватій Собко

27 листопада – пам’ять великомученика Якова Персіянина

Святий великомученик Яків Персіянин (Розсічений) народився у IV столітті в благочестивій християнській родині, заможній і знатній. Його дружина також була християнкою. Подружжя виховувало своїх дітей у благочесті, навчаючи їх любові до молитви та Священного Писання.

Яків обіймав високу посаду при дворі перського царя Іздеґерда (399–420) та його наступника Варахрана (420–438). Під час одного з військових походів, спокушений царською милістю та побоюючись зізнатися у своїй вірі, Яків разом із царем приніс жертву ідолам.

Дізнавшись про це, дружина і мати святого Якова написали йому листа, в якому із глибоким болем докоряли йому та закликали до покаяння. Прочитавши послання, Яків усвідомив тяжкість свого гріха. Уявивши весь жах відречення не лише від рідних, а й від Самого Бога, він почав гірко плакати та молити Господа про прощення.

Соратники святого, почувши, що він молиться Господу Ісусу Христу, донесли про це цареві. На допиті святий Яків, зміцнившись духом, мужньо визнав свою віру в Єдиного Істинного Бога. Ніякі умовляння царя відректися від Христа не змогли похитнути його віру.

Цар наказав піддати святого жорстокій смерті. Мученика поклали на плаху й почергово відсікли пальці на руках і ногах, а потім — самі руки й ноги. Під час страждань святий Яків безперестанно підносив до Господа подячні молитви за те, що Він дав йому можливість у важких муках спокутувати свій гріх. Страждаючого і знекровленого мученика зрештою обезголовили.

Святі мощі великомученика Якова спочивають у монастирі його імені на півночі Лівану, у Дедді поблизу Триполі.

26 листопада – памʼять преподобного Аліпія Стовпника

Преподобний Аліпій Стовпник народився у 522 році в місті Адріанополь у Пафлагонії. Його мати, благочестива християнка, рано овдовіла і, усвідомлюючи Боже покликання свого сина, доручила його виховання Феодору, єпископу Адріанопольському. Під час народження сина мати побачила чудесне видіння: вся кімната наповнилася Божественним сяйвом, що стало знаменням майбутнього праведного життя Аліпія.

За богоугодне життя єпископ висвятив святого Аліпія в сан диякона. Одного разу преподобному, який супроводжував свого владику в Константинополь, у сні явилася свята мучениця Євфимія і сказала, щоб він повернувся на батьківщину і на місці покинутого язичницького кладовища заснував церкву на честь її святого імені. Преподобний виконав Божественне повеління і розпочав подвижницьке життя.

Біля храму, під відкритим небом, на вершині язичницького гробу святий спорудив собі стовп, на якому подвизався 53 роки у невпинних молитвах до Бога, повчаючи і наставляючи багатьох, хто до нього приходив. Бісів, які жили на язичницькому кладовищі, спокушали подвижника, але, переможені молитвою і стійкістю святого, назавжди залишили це місце.

За свої подвиги обранець Божий удостоївся благодатного дару пророцтва, вигнання бісів і зцілення недуг. Лише за 14 років до своєї смерті святий уже не міг стояти через хворобу ніг, тож лежав на боці, терпляче переносячи важкі страждання і смиренно дякуючи Господу.

Поступово біля стовпа виникли два монастирі: чоловічий і жіночий, у яких преподобний ввів строгі монастирські устави і керував ними до своєї кончини. Преподобний Аліпій упокоївся у 640 році, у віці 118 років.

25 листопада – памʼять священномученика Климента Римського

Священномученик Климент, один із 70 апостолів і четвертий єпископ (папа) Рима, народився в знатній родині, спорідненій з імператорським домом. У дитинстві був розлучений із батьками та братами й виховувався серед чужих людей. Отримавши блискучу освіту, він, утім, не захоплювався світськими науками. Юнаком Климент вирушив до Святої Землі, прагнучи пізнати Христову науку.

В Александрії він слухав проповіді апостола Варнави та став ревним християнином. Згодом зустрів апостола Петра, прийняв від нього хрещення і став його учнем (Флп. 4:3). Під час місіонерських мандрів Климент знайшов свою сім’ю, яку вважав загиблою. Усі вони прийняли християнство і стали проповідувати Євангеліє.

Апостол Петро висвятив Климента на єпископа. Після смерті святих Петра, Ліна та Анаклета Климент став єпископом Риму (92–101 рр.). Його доброчесне життя й проповіді привели до християнства багатьох римлян, зокрема представників імператорської родини.

За наказом імператора Траяна Климента заслали до Інкерманських каменоломень поблизу Херсонеса. Там він, за молитвами, відкрив джерело води, що привело до навернення сотень язичників. Щодня хрестилося понад 500 людей. У каменоломнях був облаштований храм, де святитель проповідував.

У 101 році Климента стратили, утопивши з вантажем на шиї. Його тіло знайдене в нерукотворній “Ангельській церкві”. Довгий час у день його смерті море відступало, відкриваючи доступ до мощей святителя.

У IX столітті мощі святого підняли з дна моря, а частину з них князь Володимир Великий переніс до Києва, поклавши в Десятинній церкві. Мощі Климента стали першою християнською святинею на Русі, а його шанування — одним із найвідоміших.

Зцілення скорченої жінки

Зцілення Ісусом Хрестом жінки, яка протягом вісімнадцяти років страждала від хвороби, через яку була скорчена, сталося в суботу — день, коли за законом Ізраїлю було заборонено працювати. Субота вважалася днем відпочинку на згадку про те, як Господь на сьомий день після створення світу спочив від Своїх справ.

Цей відпочинок мав глибокий зміст: не просто перерва від щоденних турбот, а можливість зібрати сили для нового життя. Навіть землю залишали без обробітку на сьомий рік, щоб вона відновлювалася. Це символізувало оновлення і повернення до життя.

Ісус часто творив чудеса саме в суботу, щоб нагадати: цей день — не для порожнього відпочинку, а для того, щоб життя перемогло над втомою й занепадом. Так і жінка, яка страждала багато років, отримала в цей день нове життя, здоров’я і сили.

У цьому чуді є ще один важливий урок. Бог, спочивши від створення світу, не залишив його напризволяще. Він продовжує піклуватися про все живе, але особливу відповідальність за землю Він довірив людині. Людина, створена з землі, водночас має у собі дух Божий і покликана поєднувати земне й небесне, наповнюючи світ Божою присутністю.

Однак людина зрадила це покликання: замість того, щоб служити Богові й піклуватися про землю, вона піддалася злу. Через це і світ, і сама людина опинилися під владою гріха. Але Христос, безгрішний і досконалий, прийшов, щоб відновити справжній порядок і привести весь світ до Бога. Його чудеса, здійснені в суботу, символізують, що через Нього відновлюється життя, і кожен, хто повертається до Бога, бере участь у цій переміні світу.

24 листопада - пам'ять святої великомучениці Катерини

З житія святої великомучениці Катерини ми знаємо, що вона була непересічною особистістю – особливо як для свого часу. В Олександрії на початку IV сторіччя до жінок ставилися доволі зверхньо. Філософи-язичники, яким імператор Максимін наказав перевершити Катерину в диспуті і переконати її відступитися від віри в Бога, відповідали, що це буде просто. Адже як жінка, вона «не здатна оволодіти мудрістю у повній мірі». Натомість знання Катерини, її ерудованість та природна мудрість, багатократно підсилені Господом, допомогли святій не просто перевершити найкращих імператорських мудреців, але й навернути їх до істинної віри в Бога.

Великомучениця Катерина походила з багатого знатного роду та вирізнялася своєю красою й гострим розумом. І хоча до 18 років вона зростала із вірою в язичницьких богів, Господь спрямував її стежки. Коли в родині почали наполягати на необхідності одруження, Катерина, яка берегла свою цноту, відповіла, що поєднає своє життя лише із тим, хто буде вищий від неї – за походженням, мудрістю, красою та багатством. І тоді духівник її матері, яка була таємною християнкою, розповів Катерині про Того, Хто багатший від усіх на землі, Чия краса світліша сонячного світла, а мудрість скеровує усіх живих створінь.

Тієї ночі Катерині наснився сон, де вона бачила Богородицю з Дитям, Яке відверталося від дівчини і не хотіло бачити її обличчя, адже була вона «безумна, бідна й нікчемна» – попри те, що своїм розумом і красою перевершувала усіх людей. Та прокинувшись уранці, вона знову звернулася до старця, аби той допоміг їй пізнати істину, охреститися та стати гідною Божого Дитяти.

Увійшовши в лоно віри, свята великомучениця Катерина не просто зберегла цноту і здобула спасіння у Христі. Вона самовіддано виступила проти імператора, критикуючи його жертвоприношення ідолам та прославляючи істинного Бога. І з Господньою допомогою Катерина змогла перевершити 50-х найкращих мудреців імператора у богословському диспуті, гідно стерпіти муки катувань і навернути сотні душ до Господа своїми духовними силою та чистотою.

Життя святої великомучениці Катерини вчить нас, що всі наші природні дари, наші освіта та знання лише тоді будуть угодними Господу та корисними для нас самих, коли ми співвідносимо їх із ученням Церкви та вірою в Христа, чинимо добро та користуємося своїми знаннями на благо. Тож молімо святу Катерину про заступництво за нас перед Господом, аби ми були здатні застосувати свої знання та уміння на справжнє благо - своє та наших ближніх.

🟥ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ🟥

Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть в коментарях, або в повідомлення, імена своїх близьких, за здоров’я та упокій, для поминання в НЕДІЛЮ – 24 ЛИСТОПАДА.

📩 ➡️ m.me/418630668700082

Також прошу взаємних молитов.
Дякую за репост)
—

Як ми маємо проводити святий недільний день?

Проповідуючи в одній з іудейських синагог у суботній день, Господь Ісус Христос зцілив хвору жінку, яка вісімнадцять років страждала на недугу. Цим євангельським оповіданням пояснюється питання справжнього призначення недільних і святкових днів.

Неправильно було б думати, що для виконання цієї заповіді досить лише побувати в церкві, присвятивши Богові якусь годину-другу, а решту дня можна проводити як заманеться. Потрібно проводити весь день у святості, у добрих і благочестивих заняттях.

Християнин у недільний день намагається відвідати храм Божий, побути за богослужінням, молиться, Причащається, жертвує за змогою, ставить свічки, поминає своїх родичів живих та померлих, слухає уважно в церкві та читає вдома слово Боже, відвідує хворих, самотніх, дає пораду і втішення нужденним допомагає людям словом і ділом.

Істинно добре діло ніколи не грішно робити. Грішно лаятись, бешкетувати, пиячити, розбещуватись у будь-який час, незрівнянно грішніше робити подібне у святкові і недільні дні.

Також в цей день Церква шанує памʼять святої великомучениці Катерини, її життя вчить нас, що всі наші природні дари, наші освіта та знання лише тоді будуть угодними Господу та корисними для нас самих, коли ми співвідносимо їх із ученням Церкви та вірою в Христа, чинимо добро та користуємося своїми знаннями на благо. Молімо святу Катерину про заступництво за нас перед Господом, аби ми були здатні застосувати свої знання та уміння на справжнє благо - своє та наших ближніх.

У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників Батьківщини-України, за всіх нужденних, за весь наш народ та за перемогу над ворогами.

Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.
——

❤️
Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.

Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:
📩 ➡️ m.me/418630668700082

Для пожертв:

▪️ за номером картки:
4441111040253092

▪️ Переказ на картку monobank:
https://send.monobank.ua/932Rwavz1A

▪️ buymeacoffee:
https://buymeacoffee.com/savatiy

▪️ Wise:
https://wise.com/pay/me/oleksiis605

▪️ PayPal:
okbos.ua@gmail.com

На моєму сайті:
▪️ https://savatiy.com/donate

——

🙏
Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!

Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!

З повагою та молитвою,
Ваш Ігумен Саватій Собко

Дорогі друзі!
Сердечно вітаю вас зі святом Введення в храм Пресвятої Богородиці!

Це свято нагадує нам про велику благодать Божу, про приклад смирення та посвяти Богові, який дала нам Пречиста Діва Марія. Нехай Її чистота, віра і любов до Господа надихають кожного з нас на духовний подвиг, укріпляють у вірі та наповнюють наші серця радістю.

Миру, тепла і любові вам та вашим близьким!

Нехай Всемилостивий Господь за молитвами Пресвятої Богородиці допоможе нам достойно провести Різдвяний піст, у молитві та покаянні, щоб з чистими серцями зустріти світле свято Різдва Христового.

Бажаю Божої допомоги, здоров’я, миру і заступництва Матері Божої у вашому житті!

21 листопада ми відзначаємо одне з великих богородичних свят – Введення у храм Пресвятої Богородиці.

Ця свято ми відзначаємо не лише у спомин про подію із життя Пресвятої Богородиці, але й для того, аби пригадати обітницю Її праведних батьків – святих Іоакима та Анни, які, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо Господь пошле їм дитину, вони віддадуть Її для служіння Богу. Вони залишилися вірними своїй обітниці перед Господом, і трирічна Марія, Якій судилося послужити Боговтіленню та стати Богоматір’ю, увійшла до Єрусалимського храму та навіть у Святеє Святих, куди міг входити тільки первосвященник і лише раз на рік.

Так само, як Господь виконує свої обіцянки, так і ми маємо пильнувати й дотримуватися обітниць, що їх ми приносимо Господу: коли молимося, каємося у гріхах, обіцяємо виправитися і плекати у собі найвищі чесноти, чинити справи милосердя. І завтрашнє свято покликане послужити нам нагадуванням про наші обітниці та важливість їх виконання.

Нехай за молитвами Пресвятої Богородиці Господь дарує нам щиру віру, нелицемірну любов, щоби всім цим ведені увійшли ми в Царство Небесне, де всі святі перебувають.