Фільтр з пастором

«Церква — це Ісус та учні, які за Ним слідують.»

@pastormykola

Велика трагедія сучасності — не навчені мислити люди, яким провели інтернет.

«Господь виявив милість Своєму народові в очах єгиптян. Та й сам Мойсей став дуже видатним і шанованим у єгипетському краю в очах слуг фараона та в очах всього народу.»
Вихід 11:3 CUV

Бачимо зміцнення авторитету і впевненості Мойсея.

Починає з того, що він тричі відмовлявся говорити, бо «не красномовний», і за нього говорив його брат. Проте з кожною наступною карою ми вже менше бачимо Аарона. Мойсей говорить сам до фараона без страху, навіть коли той погрожує.

Також євреї спочатку нарікали, що від його заклику до фараона стало лише тяжче працювати, але потім поважали і прислуховувалися до Мойсея. Чому? Бо Бог являв свою силу.

Впевненість і авторитет Мойсея зростали прямо пропорційно зростанню його впевненості у Бозі та Його силі.

Друзі проповодять важливий збір 👆

Він, як і багато інших зборів, іде туго. Але це серйозна справа, потребує вашої участі. Вони роблять дрони самостійно, на волонтерських засадах. І вкладають багато своїх власних грошей.

Треба долучитися, це допомагає армії.

Зрілість — це здатність здорово реагувати на помилки інших і свої власні.

Полтава 😞🙏🏻

Я бачив чоловіків та жінок, що втратили свої сімʼї, надмірно намагаючись їх забезпечити.

«Його господар побачив, що Господь з ним, бо все, що Йосиф робить, Господь виводить на добре.

Тож знайшов Йосиф милість в очах свого господаря, бо чесно служив йому, і той настановив його над усім своїм домом; все, що він мав, віддав у руки Йосифа.»

Буття 39:3-4 CUV

Два принципи успішної праці.

✏️ Страх Божий

Йосип був залежний від Бога. І Бог благословляв Йосипа.

Колись я виходив на свою першу роботу після університету. Батько сказав мені:

«Від того, як будеш молитися, буде залежати як будеш працювати».

Всі подальші роки я бачив як це працює на практиці і переконувався в правдивості цих слів.

Якщо моя першочергова ідентичність — це бути християнином, то вона і на роботі першочергова.

Ідентичність, яка виражається в цінностях. Цінностях, які виражаються в словах і діях.

Працювати треба так, щоб твою церкву не обходили десятою дорогою.

✏️ Етика праці

Йосип був чесний в домі Потіфара.

Чесність — це про:
Відповідальність;
Пунктуальність і робота до кінця;
Відсутність бажання нажитися;
Відкритість;
Повагу до керівництва, колег та підлеглих;
Справедливість.

Етика праці — це логічне та природнє продовження богобійності. Людина, що шанує Бога, буде шанувати можливість працювати і приносити користь.

«Людина рідко думає при світлі про темряву, у щасті — про біду, у достатку — про страждання і, навпаки, завжди думає у темряві про світло, у біді — про щастя, у злиднях — про статки.»

Імануель Кант

Збираю меблі для дітей. Одна деталь тяжко складається. Лев каже:

— Тато, у тебе не вийде!

— Оце ти, Левчик, мотиватор!

…

Я доробив ті меблі.

— Тато, у тебе вийшло!

— А чого ти казав, що не вийде?

— Тат, а звідки я знав, що у тебе вийде?

#левовіперли

В час, коли нас, українців, так багато розділює, давайте будемо прикладати зусилля, аби триматися єдності.

З Днем Соборності України!

🇺🇦🤝🇺🇦🤝🇺🇦

Коли розчаровуєшся тим, що робиш, подивися на прогрес в загальній картині.

Коли розчаровуєшся загальною картиною, подивися на прогрес в тому, що ти робиш.

(Ч. 2)

Для мене показовую в цьому плані є історія Йова, яку читаю з нового року. Всі ключові, людські, чоловічі персонажі в ній, — сам Йов, його друзі і сторонній спостерігач, що втрутився в розмову наприкінці, — водночас казали і правильні речі і неправильні.

Йов, який старався жити побожно, страждаючи, очевидно пішов «трохи задалеко», виставляючи себе абсолютно безвинним і ставлячи претензії до Бога.

Інші чоловіки «хочуть йому допомогти» і вказують на цю самоправедність. Але роблять це без співчуття, без такту, та й без потреби. Схиляючи бідолаху до того, щоб він десь там нарив якихось гріхів у себе в минулому, що ніби стали причиною Божої кари та його гнійних наривів на тілі та душі.

Послухавши їхні дискусії один до одного і до себе, Бог не дав відповіді «чому?» так сталося.

Він дав зрозуміти Йову, що є речі, які тому неосяжні і незрозумілі. Що попри його багатий досвід слідування за Богом, є речі, які він раніше чув, але зараз він їх побачив, як сам виразився. Є речі про Бога, нові для нього. І є ще багато незвіданого. Що його страждання, хоч і дають йому моральний авторитет, але Він все одно не вищий за Божий. Це авторитет не дає права заплющувати очі на базову гріховність людини. Але Бог обирає милувати людини, цінуючи при цьому її віру.

А іншим хлопцям Бог дав зрозуміти, що вони жорстокі і неправі, навіть коли висловлювали доктринально правильні тези, проте «мимо каси». Бо давали поспішну оцінку і ранили людину ще глибше, не відображаючи Божого люблячого серця.. А насправді — несвідомо намагалися також обмежити Бога своєю уявою про Нього та Його дії.

—

Звісно, я не хочу сказати, що ми взагалі не можемо давати моральну оцінку нічому. Є дуже чіткі аспекти в Біблії. Наприклад Євангеліє: «Заплата за гріх – смерть, а Божий дар благодаті – вічне життя в Ісусі Христі, нашому Господі.»

Проте є менш чіткі. І є застереження щодо поспіху в судженнях.

Отож, я не знаю чи Бог карає Голівуд за аморальність. Чи карає Україну за корупцію. Чи карає за щось мого знайомого, в якого рак. Але я обираю шукати Бога, співчувати і нести надію.

Чи Бог карає Каліфорнію? Чи Бог карає Україну? Чи Бог карає мене?

(Ч. 1)

Чимало християн зреагували на пожежі поблизу Лос-Анджелеса — стихійне лихо, яке, до речі, нерідко вирує в тій частині Американського континенту. Зреагували достатньо типово, як зазвичай реагують чимало християн, надавши оцінку: це їх Бог карає за щось. І назвали причини «за що»: якісь відомі люди на світському заході не згадали про Бога, або якісь інші люди роблять ще якісь інші гріховні речі.

Я аж трішки пригадав сумнозвісні білборди з «головною причиною» війни в Україні — матюки.

Чимало християн зреагували на ці коментарі у відповідь: що це за моралізаторство і примітивне розуміння Бога? Він люблячий і прощаючий. Йому немає діла до якихось світських заходів.

Звісно, на те чи інше розуміння впливають різні чинники: від світогляду і аж до того, наскільки хата моїх родичів близька до пожежі.

Але на що в тому всьому я звертаю найбільше уваги: ми якось постійно «розписуємося» за Бога. Постійно приписуємо ті чи інші дії, які навіть можуть суперечити одна одній. Тобто наше богословʼя і свою роль у ньому ми підлаштовуємо під свій контекст та бачення.

—

З одного боку, я переконаний, що нам потрібно бути дуже обережними з жонглюванням причиново-наслідкових зв’язків щонайменше з двох причин.

По-перше, Божа благодать і милість зазвичай перевищують наше розуміння. Адже Він сказав: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся над ким хочу змилосердитися!» (Рим. 9:15). Ми не можемо і не маємо права замість Нього вирішувати, кого милувати, а кого карати, адже це Його відповідальність і повноваження.

По-друге, ми, як люди, схильні до вибірковості у наших судженнях. І зазвичай ця вибірковість стосується людей, які нам некомфортні та неприємні, навіть у випадках, якщо вони розкаялися у своїх гріхах. Як пророк (тобто Божий служитель) Йона, який обурився Божим ставленням до Ніневії, «оскільки знав, що Ти є милосердним і добрим Богом, довготерпеливим і дуже милостивим, – Ти співчуваєш, коли бачиш нещастя!» (Йон. 4:2).

Я думаю, ми забуваємо, що пророчі голоси докору лунали в Писанні зазвичай перед трагічними наслідками. Проте, після наслідків зазвичай лунав пророчий голос співчуття та надії. Ісус у цьому взагалі перевершив усіх — Він сумував і плакав за Єрусалимом, який лише в майбутньому відкине Його і буде зруйнованим.

—

З іншого боку, я також не спішив би казати: Бог точно цього не робив! Бо направду сказати… а я впевнений?

Чи Бог карав в Біблії людей за беззаконня та моральний відступництво? Бувало, і не раз. І не лише в Старому завіті. Навіть в Новому, в першій Єрусалимській церкві Божа кара прийшла на Ананія та Сапфіру за таку, на перший погляд, не винну річ я обман.

«Огидний для Господа кожен зарозумілий серцем, – можна ручатися, що такий не уникне покарання.» (Пр. 16:5)