Самосуд і вігілантизм, особливо із застосуванням зброї є недопустимим в будь-якому разі, так як по-перше не створює відчуття неминучості покарання, по-друге занадто жорстоке покарання є таким же шкідливим як і недостатнє покарання, бо стимулює в разі вчинення злочину йти «у всі тяжкі», а одобрення насильства без суду на основі емпатії до актора цього самого насильства ще більше сприяє поширенню насильства. В умовах коли суспільство все більше розбрідається по ехо-кімнатах подібна поведінка є ще більш небезпечною, тому що коли кожна соціальна група вважає насильство проти, в їх розумінні, поганців допустимим, це невіліює цінніст окремого життя і відповідно підіймає рівень злочинності. Антипатія до жертви насильства не мусить переважати факт насильства.