🇺🇦 Журнал «Свині біжуть»

Більше всього в цих потенційних перемовинах між Путіним і Трампом бісить навіть не те, що це трошки пахне пропозицією поговорити Бушу з Осамою Бен Ладеном. Ок, припустимо, людина в порівнянні з якою Бен Ладен дрібний шкідник, в очах Трампа таким не є. Не американські ж громадяни гинуть. Бісить от більше всього "зараз з путіним поговорять і війна закінчиться. Хоч як небудь".

Ок, я не проти, якщо Трамп почне реальний тиск, який реально принудить рф піти на значні поступки і взагалі на них піти. Але зараз, принаймні на сьогодні, навіть якщо він на це налаштований, такий тиск не встигнуть навіть спроєктувати, не те щоб розвернути.

Але поки це викликає питання, а раз, від самого початку, все було так просто. Так це виходить просто сонний Джо говорити з путіним не хотів? До послєдніва украаінца хотєл? Тобто просто політікі погані були, посорілісь. А весь трирічний опір не мав смислу, тому що на кону стоялі нє хохли, нє іх нічтожниє жизні, нє то шо пиня робить, а вєлікіє гєополітічєскіє інтєрєси!!!

Але ж це сука не так. Але ж кожен раз, коли путіна намагаєшся спитати, а нахрін це все взагалі починаються історії про печенєгов і рюріка. Ок, припустимо, це хід пропаганди, "Оставьте: это спор славян между собою, домашний, старый спор, уж взвешенный судьбою, вопрос, которого не разрешите вы". Але тоді лишаються кордони НАТО 97го, тоді лишається істерія навкруг ПРО на кордоні, тоді лишаються вся та інша антизахідна істерія, яка циркулює між суспільством і між елітами. І безумовною частиною цієї істерії, є майдан, є поворот на захід України. І проти цього вони власне дохнуть. Тож це не стільки пропагандистський хід, як зазначено вище вже стає. А легітимна частина обґрунтування агресії.

Навіть якщо прибрати з формули наративи, путін буквально кайфує від життя. Довго і середньо строкові наслідки його не непокоять, вони сподіваються, що ще не прийшов час. Вони щось там беруть, вони на коні, а влада сильна. І взагалі він живе не прото так.

Я розумію, що люди втомилися, люди хочуть світло в кінці тунеля. Але мені здається навіть Трамп, здається, будучи доволі відірваним від ситуації, розуміє, що все складніше. І це він ще, мені здається, не до кінця усвідомлює наскільки. Просто путін теж зацікавлений в оперативній паузі. Тому їде і про щось хоче погворити.

Був вже один політик, який вважав, що це просто іншим політикам вигідно заробляти якимось чином на війні (он, Рошен більше шоколаду випускати почав, наприклад) і тому вони не хочуть зупиняти її. А треба просто спитати, на 5му її році, "шо нада", що ж вони блять хочуть. Кожен раз коли я чую цей уривок із інтерв'ю цього політика, я ловлю фейс палм.

Будь-який завойовник хоче миру, це ми обрали війну, аби йому завадити. І ми маємо говорити не що нам так просто захотілося, аби цинічно побалувати его і хохлоімпереалізм. У нас не було іншого вибору. І зараз у нас його теж немає. Я не знаю чим все закінчиться, але поки я раджу не розслабляти себе паттерналізмом про великих дядєй, які все порішають.

Не кажу, що перемовин взагалі ніколи не буде, враховуючи весь тиск, та і ситуацію в суспільстві, але виглядатимуть вони певно не так. І певно не зараз.

А ще... Скажіть Маску, що прем'єр міністр Канади і губернатор Канади це різні посади, їх різні люди займають

Джастін Трюдо — прем'єр, Мері Саймон — губернатор

Ну а ще з плюсів, якщо Сполученні Штати Канади та Земля Христа таки утворяться, параша припине бути найбільшою країною світу. Їбло кацапів уявили?

Загалом бісити іншу державу перед її головуванням в ЄС мабуть трошки не вчасно. ЄС, попри і так величезну відмінність у поглядах на політику, всі ці виєбони запам'ятовує. Навряд вони відмовляться від партнерства із США, але те що і віддача від цієї співпраці з боку США стане меншою це факт. Вони можуть наприклад не підтримати їх у торговельній війні з Китаєм, зробивши її ж менш ефективною, вони можуть наприклад кошмарити американські корпорації, можуть прибирати преференції для США. Вони багато чого можуть, може ЄС і розвивається непристойно повільно, і виглядає блідим на фоні Америки та Китаю, але все ще є сильним гравцем і важливим партнером.

Знову ж таки подібна поведінка не провокує нічого окрім деморалізації політики, вона створює прецеденти котрим козиряють вже ті самі члени вісі зла створюючи вже їм проблеми.

Із позитива можна сказати, що навіть реал політік Трампа не є конченим і відмороженим. Він також будується, може і на аморальних, але угодах про розподіл світу і всього такого. Одна справа мокнуть демократів в те, що вони розв'язали війну, а інша справа поговорити з відморозками які кидають виклик положенню його країни і погодитися на їх умови через те що є якийсь розподіл сил. Класна сторона ріал політіка саме те що навіть подібний розподіл сил для них не є статичним. І за певних умов це може змінитися, і враховуючи йобнутість іншого діда, така ймовірність не нульова.

Мені цей антиамериканізм не подобається, але те що він зараз береться не на ровному місці теж, на жаль, факт.

Загалом Дональд Трамп є американською репрезентацією наших товаришів "у нас є тільки партнери".

Я колись розповідав що із цією риторикою не так. В теорії ігор є така попсова концепція як дилема ув'язненого. Суть її у тому, що за відсутності комунікації немає смислу довіряти один одному. Але пізніше Роберт Аксельрод написав свою книгу "Еволюція співпраці" де виявив, що якщо мова йде про довгу перспективу усе працює трохи інакше. Виявляється, коли учасники дилеми ув'язненого починали розуміти, що це на довго і починали співпрацювати, вони, граючи між собою, акумулювали багато балів, і якщо припустити, що з часом програшні статегії відкидаються через неефективність, стратегії де має місце співпраця починають домінувати. Пізніше Елеонор Остром, лауретка Нобелівської Премії з економіки, розібрала окремий випадок дилеми ув'язненого, трагедію громад. Там вона знайшла тисячу випадків реальної кооперації на місцях. Іноді ці інститути утворилися природньо, іноді їх сконструювала держава або громадські організації, але ідея про те, що в світі людина людині вовк це хороший підхід, і слідування виключно своїм інтересам це правда жизні, є може і не зовісім безпідставною, але часто переоціненою.

Прикладом же такої співпраці в світовій політиці, є той самий західний світ. Америка багато інвестувала в західні країни, справді, як ніхто вклалася в розвиток цих держав, і іноді це приносило проблеми їм самим, як то колись японська автопромисловість угробила американську. Але загалом ніхто не отримав стільки скільки Америка отримала від цієї співпраці. Вони отримали тотальне домінування своєї культури, навіть в тій же Японії, у котрої в самої сильна софт павер. Вони отримали практично необмежений доступ до ринку в ледь не мільярд людей. Вони отримали дуже сильні біржі, на яких торгуються акції далеко не тільки американських товарів. Вони отримали дофіга людей, які також створюють класні продукти. Вони отримали потужні геополітичні інструменти. Вони отримали стільки держзамовлень на свою зброю, скільки б не отримали ніколи.

Але є ще одна стара добра етична концепція в геополітиці. Називається реал політік. Вона з'явилася раніше за Аксельрода і коли з'явилася претендувала на фльор научності і раціональності. Мабуть найбільш яскравим її представником був Кісінджер, спадок якого ми вихаркуємо досі, наприклад у формі Китаю. Це саме мовою реал політіка говорить Трамп, коли каже, що розуміє путіна. Тут треба казати не про те, що він із цим згоден, а саме те що йому особисто прийнятна така логіка. Що ви ще хочете від людини котра хоче взяти Гренландію, тому шо "національні інтереси"?

Наслідок реал політіка можна побачити і на прикладі самої рф. Так, деякі елементи співпраці між її друзями дійсно працюють, тіж корейські снаряди або корейські солдати. Проте загалом виглядає їх співпраця як саміт Брікс цієї осені. Можна багато що казати про наших союзників, але те яка ініціатива у всіх окрім Кіма, і те не так, а за гроші, змушує задуматися. Якщо б рф була так само прив'язана до допомоги союзників, не маючи свого впк з закритим циклом, вона б вже програла війну. Навіть корейців постачають для того щоб обкатати їх перед наступною війною.

Чому? Та тому що їх не рухають жодні ідеали. Вони просто цинічно вирішують інтереси один одного за рахунок один одного. Іноді це може бути ефективніше ідеалів, але здебільшого там немає жодних стратегічних інтересів і просто все це торги на місці. При тому що відверто кажучі вони один одного недолюблюють. Деякі рунати навіть розмірковують як вони потім покладуть Китай на лопатки. Виглядає це дуже комічно, але саме таке у них бачення світу і своїх партнерів.

Питання в тому, чи допоможе цей реал політік США? Ну шо ж, європейські країні дійсно збільшили витрати на армію і інвестиції у впк. Жарт тільки в тому, що там де є можливість не в американській ВПК вони хочуть інвестувати не в американський ВПК. Та хоч в український, тільки щоб це лишалося в умовній Європі, і щоб потім хтось когось не опрокинув, бо змінився негласний договір.

Востаннє коли Канада входила у США це закінчилося підпалом капітолія

Добраніч

Блять, скажіть хтось Трампу, що між Китаєм і Америкою, там з іншої сторони, там біля Каліфорінії десь, ну.... там теж є океан

уууу

І між Гренландією і Америкою, до речі, теж

Більш всього в стендапі Лукашенка, особливо там де про українську демократію мене приколює реакція на неї білоруських опозиційних обивателів.

Точніше мене приколює упевненість цих обивателів в тому що вони не повторять наших помилок. Особливо наївні вважають, що у них не вилізуть всі проблеми з корупцією, проблем із елітами, і всіма тима проблемами з суспільством.

Ми поки ще не маємо індексу сприйняття корупції за 2024й, але в 2023му Україна мала 36 балів. А Білорусь 37м балів. Тобто рівень корупції в обох державах приблизно однаковий. Цікавіше інше, 4 роки тому Україна мала 30 балів, а Білорусь 47. Тобто бацьковий парядачєк регересує.

Але ж корупція ще та сучка, викорінювати її інституційно неймовірно складно, треба змінювати закони, треба будувати верховенство права, з яким в країні в якій можуть посадити за шкарпетки і телевізор марки LG, вочевидь проблеми серйозніше наших.

Але для забезпечення верховенства права треба хтось хто його забзепечуватиме. Це на фоні фантастичного розриву між людьми та елітами. А що головне між людьми і силовим блоком. Вони живуть в паралельній реальності. Треба розуміти, що диктатура це стабільний режим не менше демократичного. Повалити його можна тільки або на етапі формування або за умови кризи, або за умови дуже ефективної колективної дії.

І от тепер уявіть, що стається якась криза, і вікно можливості відкривається. Куди дівати весь цей силовий блок? Котрий не за протестуючих, але він і не може зберігати лояльність режиму. Тобто зайнятий власний виживанням, бажано в наявному статус-кво. Деякі мабуть перевзуються, але відданими вони не будуть, і скоріше вони під Пагонєй будуть патріотично займатися рекетом добра лишеного бацькай. Що з цим робити, куди дівати весь цей силовий блок, що або стане вором в законі, або поза законом. Де брати нормальний, як його відфільтровувати? Ці питання ставилися ще у 2020му, мені здається відсутність чіткої відповіді одна з причин, такої його високої лояльності.

Економіка Білорусі багато в чому заточена на торгівлі з рф. При тому торгівля ця має часто характер не економічний, як це не парадоксальний, а з метою утримання корупційної ренти, або просто залежності режиму. Всі ці заводи МАЗ і інші економічні гіганти насправді давно живуть на державні субсидії, Мозирський НПЗ існує багато в чому за рахунок постачань російських копалин. Автобуси МАЗ купують не тому що вони класні і конкурентноздатний продукт, а тому що корупційні зв'язки та демпінг, і з нашого боку також (привіт, коханий нашими урбаністами Садовий).

Знову ж таки як всьому цьому протидіяти? Добре це було чи погано, але українці змогли сформувати певне громадянське суспільство. Відносно ефективні інститути колективної дії. Чи є щось подібне у них? Із досвіду тільки не дуже вдалий 20го року. Люди ментально прив'язані до опозиційного руху в Москві, та і самі інститути не запам'ятали що існує певний градус напруги при котрому варто призакатати губу. Наша влада все ще глуховата, але заперечувати, що при пинку під сраку щось та починає працювати, дивно. І в цьому плані в порівнянні з бєброруською, навіть російська влада є більш переляканою.

Як вирішувати цю проблему? Ок, ми зараз не говоримо про те що варто розраховувати на падіння режиму Лукашенка, принаймні поки Росія зберігає певну стабільність. Але у вас є всі причини, і для розвитку корупції, і для зростання злочинності, і для обвалу економіку на перехідний період. Але місцева публіка кичиться, що у них не майдан, а ми ошибок нє повторім, потому что потому. Потому что у нас мєнталітєт лучше, во! І мене це харило в 2020, в 2021, в 2022му, в 2023му, в 2024му, і в 2025му, здається, теж харити буде.