Одному з наших читачів вчора на перший погляд здалось, що ми раптово стригерились коли ТЦК побили саме лаборанта. Мов, до того ми не так часто про це писали, а як побили саме науковця - так раптом забоялись за свою сраку. Це в контексті того, що наразі більшість членства УТП - науковці, аспіранти та студенти.
Але той читач швидко збагнув, що був неправий. Ми цирк з ТЦК засуджуємо давно - вже понад рік. Не тому що боїмось чи не боїмось за свою сраку. І не лише тому що це пережиток людожерсько-рабовласницької радянської системи, який більше пасує РФ та сепарським "народним республікам" ніж Україні.
Головний аргумент проти ТЦК - що підхід з закидуванням гарматним м'ясом тупиковий та суїцидальний у війні з переважаючим в чисельності ворогом. Ті, кого не муляє навіть рабовласницька радянщина, ті, хто ще вважають, що це можна стерпіти заради перемоги - геть відірвані від реальності, адже з таким підходом ми прямуємо не до перемоги, а навпаки до колапсу та громадянської війни.
Ще в грудні 2023 ми
писали, що потрібна не мобілізація гарматного м'яса, а розгортання промисловості. Що треба не чоловіків на вулицях ловити, а мобілізувати на розбудову промисловості сотні мільярдів гривень, які крутяться в оборудках з НБУ та банками.
Натомість, в 2024 свавілля ТЦК тільки посилювалось. Настільки, що останнім часом вже починає зустрічати збройний спротив українців. На російських диверсантів це не спишеш: ТЦКшника на Полтавщині застрелив демобілізований військовий, доброволець 2022 року, при тому що сам ТЦКшник, як виявилось, на фронті не був.
Чому ведеться саме така політика попри тупиковість та відверту тупість? Причина криється в рабовласницькій пострадянській системі. Радянщина заснована на приниженні: найкраще в такій системі приживаються і підвищуються в званнях кадри, які з одного боку максимально облизують сраку начальству, а з іншого боку - максимально зневажають та принижують підлеглих. На радянщину, успадковану від СССР, за 33 роки роки наклалась ще й "ринкова" складова: армійська вертикаль перетворилась на фінансову піраміду з корупції, хабарництва та поборів. Не дивно, що нормальні люди, знаючи про стан справ в армії від знайомих, а в деяких випадках і особисто там побувавши, не хочуть туди йти.
В лютому-березні 2022, коли почалась повномасштабна війна, радянщина дала задню. Добровольці, вмотивовані захищати Україну, масово пішли знищувати кацапських загарбників. Але добровольці, ідеологічно вмотивовані люди які мають власну волю та сумління, для старої системи - токсичний елемент, який несе загрозу позиціям старих корупційно-радянських кадрів.
Коли з кінця 2022 фронт відносно стабілізувався і пряма загроза існуванню української держави відступила - стара система почала брати реванш. Буря корупційних скандалів зі стадіонами та бруківками влітку 2023 співпала з першими масовими ТЦКшними бусифікаціями. Нас, українців, в умовах війни відверто поставили перед фактом, що при владі - вороги нації, для яких українці - раби та кріпаки. Але виходити на майдан і скидати їх "не можна, бо війна".
А щоб мінімізувати ризик початку націоналістичної революції з боку війська - добровольців з добровольчих формувань почали розтягувати поодинці по іншим підрозділам. Еталонний приклад - Микола Коханівський та його ОУН. Влітку 2024 він загинув старшим солдатом в безіменному підрозділі, а не Провідником своєї організації. Виступав за технологічну модернізацію армії, а сам загинув в піхоті від ворожого дрона. Коханівський свого часу проявив себе на Майдані як революціонер. Коханівський і при зеленій владі лишався революціонером: виступав, як і УТП, проти примусу до вакцинації, а також разом з другом УТП Михайлом Василенком організовував протести проти підвищення комунальних тарифів. Тепер Коханівський і його ОУН - більше не загроза системі.
Під 11 річницю Революції Гідності ми маємо факт перемоги контрреволюції та нейтралізації революціонерів системою. В таких умовах національне революційне середовище треба створювати з нуля, на засадах української технократії. Середовище, здатне реалізувати
план перемоги від УТП.
#війна #база
@ukrtp
