Веселий піп


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Религия


Канал ведеться спільнотою православних священників та архієреїв.
Повідомити про новину @funpriest_feedback_bot

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Религия
Статистика
Фильтр публикаций


Репост из: Монолог.здєсь 😁
⚡️⚡️⚡️ Офіційний церковний календар УПЦ пропонував на днях посвяткувати пам'ять воіна Фьодара Ушакова, покровителя флоту та стратегічних сил РФ.

Пропонуємо УПЦ видати для своїх вірян молитву до святого Фєодара, щоб коли росіяни будуть пускати "Орєшнік" по Україні, вони могли помолитись йому за свою безпеку.
#серйозніновини
#новинивідпідписників

1.5k 0 8 250 52

Відбулись перші щорічні Загальні збори Софійського братства

Вчора, 6 лютого, в онлайн-форматі відбулися перші щорічні Загальні збори ГО «Софійське братство». Це важливий крок у нашій спільній діяльності, підведенні підсумків року та формуванні планів на майбутнє.

На зборах були присутні 43 члена братства.

Головою зборів було обрано Андрія Смирнова (ПЦУ), секретарем зборів – Марину Бурдейну (Вселенський патріархат)

На зборах було заслухано та прийнято:

- Звіт Голови Правління протоієрея Олександра Колба про діяльність братства у 2024 році.
- Фінансовий звіт, представлений Директором офісу протоієреєм Сергієм Прокопчуком та Головою контрольно-ревізійної комісії Геннадієм Христокіним.
- Звіт Директора офісу протоієрея Сергія Прокопчука про діяльність офісу та відділів братства.

Зміни у складі Правління

Зі складу Правління, за власним бажанням, були виключені:
- священник Олександр Смоктунович (Вселенський патріархат),
- архімандрит Серафим Панкратов (ПЦУ).

Натомість, шляхом голосування, на два вакантних місця до складу Правління братства було обрано:
- протоієрея Віталія Кузьмича (ПЦУ),
- Якова Ципіна (православна українська спільнота в Німеччині).

Обрання нового Голови Правління

Згідно Статуту, Голова Правління обирається терміном на один рік, тому від імені всіх членів братства було виголошено щиру подяку протоієрею Олександру Колбу (ПЦУ) за його лідерство у першому, непростому році існування братства та за гідне представлення нашої спільноти у публічній сфері.

За результатами голосування, новим Головою Правління Софійського братства терміном на один рік обрано протоієрея Олександра Сорокіна (УПЦ), головного редактора Інформаційного відділу.

Дякуємо всім членам та друзям Софійського братства за участь та підтримку! Попереду ще багато важливих ініціатив, і ми віримо, що разом зможемо досягти ще більшого.

З братньою любов’ю, Софійське братство


– Експертній дискусії на тему «Нація і релігія в розширеному Середземноморському регіоні: соціальна згуртованість, ідентичність та політична участь в ісламі та православному християнстві», Нікосія

– Міжнародному форумі 17-го Екуменічного соціального тижня «Стійкість спільнот: шлях до зцілення та відновлення країни», Львів

– Міжнародній науково-практичній конференції «Державно-конфесійні відносини в Україні: стан та виклики», УДУ ім. Драгоманова, Київ

Європейській консультації щодо справедливого миру, Варшава, Польща

***
Також, наприкінці 2024 року, накладом у 1000 примірників був виданий Календар Софійського братства, який поєндав у собі два богослужбових стиля – юліанський та новоюліанський.

Попереду ще більше цікавих ініціатив, заходів та важливих дискусій. Ми продовжимо працювати над:  

Підтримкою міжправославного та міжхристиянського діалогу  
– Розвитком та популярізацією православної богословської думки
Освітніми та молодіжними програмами  
Розвитком богослужбової традиції Київської Церкви  

Дякуємо всім, хто був з нами цього року! Разом – ми сила! 💪

З братньою любов’ю, Софійське братство

https://sofiyske-bratstvo.org/sofijske-bratstvo-pidsumky-pershoyi-richnyczi/


Софійське братство: підсумки першої річниці 

Дорогі брати і сестри, друзі та однодумці!  

Наш перший рік був насичений багатьма подіями – це був рік активної праці та важливих зустрічей, ініціатив та викликів. Софійське братство всіма силами працювало над розбудовою діалогу, єдності та розвитку Православ’я в Україні.

Давайте разом згадаємо наші найважливіші події у минулому році!

Заходи, організовані Софійським братством у 2024 році  

6 лютого – Круглий стіл «Церква, суспільство, держава: діалог заради єднання та перемоги», Національний заповідник “Софія Київська”, Київ, 50 осіб  
📝 Захід зібрав представників духовенства УПЦ та ПЦУ, державних структур та експертів, які обговорювали можливості взаємодії релігійної спільноти з суспільством і державою. Також на заході відбулися установчі збори Софійського братства, що офіційно заклало фундамент нашої діяльності.  

14 квітня – Онлайн-зустріч з Головою Ставропігії Вселенського патріарха в Україні єпископом Команським Михаїлом, 40 осіб  
📝 Онлайн-зустріч з екзархом Вселенського патріарха, де обговорювалися питання розвитку православʼя в Україні та перспективи єдності і співпраці ПЦУ та УПЦ.  

25 квітня – Онлайн-дискусія «”Русскій мір” – єресь чи антихристиянська ідеологія?», 40 осіб
📝 Розмова з архімандритом Кирилом Говоруном та доктором теології Сергієм Шумило про природу ідеології “русского міра” та її небезпеки для українського та світового Православʼя.  

16 жовтня – Семінар «Богослужбові мови Київської традиції: українська мова та київський ізвод. Стан, перспективи, проблеми», Луцьк, 35 осіб  
📝 Науково-богословська дискусія про роль української мови в богослужінні, історичні передумови київського ізводу та шляхи розвитку православного богослужіння в Україні.

17-20 червня – Дитячо-юнацький табір «Camp Unity», Трускавець, 50 дітей  
📝 Літній табір для дітей та молоді УПЦ та ПЦУ, спрямований на спілкування, дружбу, а також духовний розвиток та виховання дітей у світлі Євангелія.  

15 липня – Дитячо-юнацький табір «Camp Unity in Perebrody», с. Переброди, Рівненська область, 80 дітей 
📝 Продовження молодіжного табору, з акцентом на знайомство дітей із православними традиціями, духовною практикою та культурною спадщиною України.  
28 серпня – Зустріч з делегатами Вселенського патріархату, Київ, 20 осіб
📝 Обговорення перспектив єдності Православʼя в Україні, розвитку православної спільноти в Україні та місці української Церкви у світовому Православʼї.

19 вересня – Регентський практикум «Мелодичне передання Церкви. Київська церковно-співоча традиція», Рівне, 60 осіб  
📝 Практичне навчання для регентів церковних хорів, спрямоване на відродження київської церковно-співочої традиції.  

14 листопада – Конференція-хакатон «Софійське братство – спільнота ідеалістів-мрійників чи дієвців-прагматиків?», Київ, 30 осіб  
📝 Дискусія щодо подальших напрямків діяльності Софійського братства та його місця у релігійному та суспільному житті України. Інтенсив за участі команди професійних фасилітаторів “Діалог у Дії”, спрямований на пошук та актуалізацію головних цінностей і мети братства, а також розробка методів реалізації основних напрямків діяльності.

Заходи, у яких брали участь від Софійського братства у 2024 році

Члени братства брали участь та виступали з доповідями на:  

– Семінарі “Релігієзнавча діагностика життєвого простору й релігійних процесів в Україні і світі. Сторінками останніх видань”, ЧНУ, Чернівці

– Всеукраїнській конференції «Сучасний стан православʼя в Україні: виклики, проблеми, прогнози», Київ

– Круглому столі «Богословські аспекти доктрини “русского міра”», КПБА, Київ

– ІХ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми сучасної філософії та науки: виклики сьогодення», ЖДУ, Житомир

– Конференції «Християнські цінності та виклики для християн у сучасному світі», Литва 

Літній школі для українських богословів у Волоській академії, Греція

Літній Школі Гуманітарних Досліджень імені Омеляна Пріцака «Людина. Становлення», Луцьк

Фестивалі думок (Київ, Софія Київська)⬇️⬇️⬇️


Дарія Морозова про річницю Софійського братства:

«Трошки задовбують питання, чого досягнуло Софійське Братство за рік свого існування - особливо від людей, яким усі наші досягнення апріорі байдужі, в кращому разі. Дуже добре пам'ятаю цей же тон запитань щодо першої річниці ПЦУ ("Ну і що ви зробили?", "Томос на хліб не намастиш" і далі по тексту)... Так от я вважаю, що ми чималенько зробили! Громада з десятків людей, яких вважають несумісними з життям одне одного, конструктивно і доброзичливо спілкувалася, проводила конференції, школи, зустрічі, займалася дипломатією - і просто жодного разу не погризлася... Так, ми не пересунули Карпати, не всадили двох Блаженств за один стіл, (поки що) не поставили на коліна кривавого патріарха - я не знаю, яких ще досягнень від нас так наполегливо чекають... Але камон, за всього рік зусиль при протидії з усіх сторін ми таки заклали не один камінь у фундамент консолідації (про)українських вірян. Тож почитайте наш стислий звіт - і побажайте нам ще більшої наснаги на майбутнє! 🥹»

1.7k 0 1 174 56

Волинський священник УПЦ о. Степан Ярема, якого ми дуже любимо і поважаємо, виклав інтервʼю зі своїм рідним братом:

«Коли ми записували це інтерв’ю, то декілька разів відвертались і плакали. Важко було говорити і моєму брату Миколі, приходилось робити паузи.

Я довго вагався, чи взагалі записувати цю розмову про майже двох річний страшний, пекельний полон, бо ставив собі запитання,- для чого це? І толком відповіді не знав і не був впевнений, що це потрібно робити.

Але в ході розмови приходило розуміння, що робимо правильно, бо я побачив сильну, щиру РЕАЛЬНУ віру в Бога у мого братика, і ця віра допомогла йому у важкій біді.

«Тоді апостоли попросили у Господа; дай нам більше віри»(Лк.17.5).»

Дуже радимо подивитися це відео.

https://youtu.be/JtMui1iwQDU?si=Dg1MCpSOkzsVbcVH

3.4k 1 54 14 88

Їхнє християнство.


Про подарунки.


Про Феофана Прокоповича від болотних спеціалістів.


Репост из: Софійське Братство
Фух, сьогодні насичений день, трохи забігались…

Отже,

Сьогодні річниця заснування Софійського братства! 🎉

Дорогі брати і сестри, сьогодні ми відзначаємо першу річницю заснування нашої, в чомусь унікальної, спільноти однодумців, які протягом року намагалися невтомно працювати задля єдності та розвитку Православ'я в Україні, а також відкриття для православних українців скарбниці Вселенського Православ'я.

🔹 Цей рік став для нас часом випробувань, нелегкого зростання та нових ініціатив: ми реалізували важливі проєкти (хоч і не всі, що були заплановані), підтримували один одного та творили добро разом.

💡 Сьогодні о 20:00 відбудуться річні онлайн-збори членів братства, де ми підведемо підсумки року, обговоримо плани на майбутнє та, згідно зі статутом, оберемо Голову правління на наступний рік.

Щиро дякуємо вам за те, що пам’ятаєте про нас та нагадуєте нам про наші важливі дати! 😊

Разом ми – сила! 💪

З братньою любов’ю,
Софійське братство


У 2024 році в Україні зареєстровано 150 тис шлюбів і 142 тис розлучень (94,7% від кількості зареєстрованих шлюбів).

Це все, що Вам потрібно знати про традиційні сімейні цінності.


Настоятеля Свято-Олексіївської церкви Одеської єпархії УПЦ о. Павла Полещуку, який також обіймає посаду голови Відділу з благодійності та соцслужіння Одеської єпархії, підозрюєть в заволодінні грошима довірливої знайомої. Повідомляється, що він отримав 321 тисячі грн у довірливої знайомої, якій розповів про бажання побудувати церкву з повітовою аркою до неї, для чого потрібно розробити проєкт. Було отримано 51500 грн під розробку проєктної документації, а потім ще 270 тисяч грн. Щоразу під час передачі коштів жінці залишали відповідну розписку. Але проєкт так і не надали для ознайомлення.

Тоді ошукані жінки звернулися до правоохоронних органів.

Чекаємо на розʼяснення Одеської єпархії УПЦ.


Тетяна Деркач теж не відстає з критико о. Іллі Істратова. Тож тепер о. Ілля десь тихенько плаче і складає свої масляно-сопливі відповіді. Отже, Тетяна Деркач:

«Скажіть, невже ви не бачите нічого ненормального в заклику
"якщо вам не подобається наш
предстоятель, забирайте
манатки і повертайтесь в УПЦ"? Нас і так попрікають, що ми не церква, а політичний проєкт. Ви вперто хочете всім
довести, що це таки
політичний проєкт?

Людськими ресурсами в
здоровій церкві так не розкидуються. Київський патріархат був іменним проектом, а ПЦУ - це спільний дім, в якому лояльність до предстоятеля яи єпископату не є критерієм "членства".

І якраз в такому дописі саме ви топите предстоятеля (парадоксально, що навіть не бачите цього), бо о. Віктор говорить про синод, а ви переводите стрілки на
образу предстоятеля. У людей може скластися враження, що
синод - це і є предстоятель. Я не розумію, навіщо ви це робите?»

Відповімо пані Тетяні. о. Ілля Істратов страдає комплексом меншовартості. І саме тому намагається доказати собі і всім, що не зазря перейшов в ПЦУ. От і намагається умастити своїм підлабузництвом високопреосвященні очі. А так як культури в нього трохи не вистачає, то і не розуміє, бідолага, як він жалюгідно виглядає зі своїми текстиками. До речі, він, навіть, не здогадується, наскільки набрид і Блаженнійшому Епіфанію і лаврському наміснику Авраамію. Але вони культурні і йому про це не скажуть.


о. Олег Горбовський з ПЦУ ставить на місце головного підлизувача ПЦУ- о. Іллю Істратова:

«Не хочу відмічати цього реального ......, але ті, хто поставили лайк під цим дописом - зайдіть в сам допис і подивіться,як ви вдало попали на розгон теми. Через пару років про цього отця, що закидається тупими картинками і дописами - ніхто не згадає (хоча такі люди популярні🙂). Пропоную цьому автору самому йти туди, куди він посилає інших, тобто - повернутись самому в московський патріархат, звідки він нещодавно виліз і не посилати туди Деркач Тетяну, яка ніколи там не була, чи о.Віктора Мартиненка, який прийшов в ПЦУ з отриманням Томосу. Тим більше - не посилати когось із них на умовний північ, бо ці люди самі можуть так тебе туди послати, що ти звідти не повернешся.

І ще погрожує ця людина написати розбір поведінки о.Віктора Мартиненка, що за цим типу стоїть. Оце дичина. Я не стримався, коли побачив один коментар бота, а далі на нього була розважлива реакція цього автора. В добру путь, строчи собі і збирай навколо себе таких як сам. В мене все. Не полінувався зробити скріни перлів в коментарях, щоб було зрозуміло, про що мова, а цей допис ви самі знайдете при бажанні.»


о. Богдан Огульчанський з ПЦУ коментує:

«Ну, що тут сказати? Для мене як людини "в полях", яким я був певний час, наявність потужного фінансування багатьох напрямків діяльності в Упцмп, багатьох конкретних очільників єпархій, монастирів ... - це Капітан Очевидність.

Водночас мені не були зрозумілими ще з 2014 р. (і досі незрозумілі) залаштункові "тьорки" державних і церковних можновладців упродовж десятків (насправді, з 90-х) років, які старанно уникають публічності.
Адже значну частину усіх цих фінансових і матеріальних потоків держава могла би не лише контролювати, але й робити публічною, як кажуть, "за вушкО та й на сонечко").

Я пам'ятаю один невеличкий приклад: десь у році так 2016 К-Печ. Лавра везла вагон краму із "престольної", а точніше, із Софріно (так, тоді ще потяги до оркостану ходили). Вагон був причеплений до рейсового (здається) потягу. І от наш митник якось там ненароком в районі Хутора-Михайлівського окрім краму, знайшов у цьому вагоні незадекларовані пару сотень тисяч (це по пам'яті) зелених папірців. І про це написали навіть у парочці ЗМІ.

Ну і, як мені потім сказала знаюча людина, звісно ж, цього митника звільнили з посади (нагадую, на 3-му році війни, при Порошенку). Але ж такі вагони (і фури, мабуть) ходили регулярно, і ми (посполиті) про них нічого не знали, не знаємо і знати не будемо.

Ну, і до теми: ці 10 млрд грн, тобто десь чверть мільярда доларів - це , звісно ж, не власні кошти Новинського. Якщо це річний бюджет - то це менше , або стільки ж, як рф витрачає на війну на 1 день. Тому фінансування своїх вірних служок на ворожій території - цей духовний фронт для них дріб'язкова частка глобальної війни проти нас.

А ще є й купа діаспорних парафій Упцмп , якими отець Вадімій керує безпосередньо зі свого європейського штабу. І фінансування для них окреме...»


Росія фінансувала парафії УПЦ по всій Україні

Очільник фінмоніторингу Філіп Пронін заявив, що майже у всіх областях діяла схема фінансування УПЦ коштами з РФ.

Гроші надходили через благодійний фонд, пов’язаний із українським олігархом під санкціями.

🔎 Розслідування встановило:

✅ Фінансування здійснювалося через фонд, який використовував кошти на підтримку парафій УПЦ.

✅ До схеми причетний український бізнесмен (ймовірно, Вадим Новинський), який виконував настанови Кирила.

✅ У січні виявлено благодійний фонд, що незаконно витрачав внески на дороговартісні активи.

✅ Загалом спільно з Податковою викрито порушень на 10 мільярдів гривень.

2.4k 0 60 79 93

Репост из: Монолог.здєсь 😁
🔥🔥🔥 Вечірній мем, натхненний о. Сергієм Прокопчуком!


о. Кирил Говорун про свої враження:

«Сегодня на саммите по религиозной свободе в Вашингтоне выступал вице-президент Венс. Начал со ссылок на "Отцов ранней Церкви", как он сам их назвал. Особенно много цитировал Тертуллиана. Я будто на Оксфордской патристиаческой конференции оказался. Венс утверждал, что Отцы и Тертуллиан выступали за свободу совести, которая, по его словам, не то же самое что либерализм. Далее перешел к более современным "отцам" -- отцам-основателям. Особенно много цитировал Адамса. Ну и под конец у него главным "отцом" оказался Трамп. Вот такая американская неопатристика.»


Особливо війна мала б примусити задуматися тих, хто мав би бути подібним до апостолів або хоча б до патріарха Сербського Павла – а саме цього чекає суспільство.

Чи дійсно потрібне все це храмове благолепіє в цілому? Чи бажає Христос допомоги своєму народу, що зараз у пікселі чи Він бажає правильних фресок? Чи Він бажає більшої участі єпископів у служінні народу, який страждає чи Він бажає турбути про царське благолепіє на богослужінні?

Найбільше мене різонуло за цю війну – це слова одного з єпископів про необхідність оновити йому цілком нове авто, звернені до спонсорів. І тут задумуєшся – а чи потрібна соборноправність таким єпископам? Що вони можуть допомогти Предстоятелю чи своїм співбратам? Навіщо вся їхня бурхлива діяльність якщо немає морального відчуття що є доречним, а що є зовсім недоречним тут і зараз?

Отже, потрібна більша горизонтальна взаємодія у Церкві – і всі відчувають в цьому потребу як мінімум із середини 2019го року. А від кожного єпископа та Церкви в цілому потрібне сьогодні зовсім інше відчуття власної історичної відповідальності – щоб міркування були не про правильність чи неправильність зображень, а про те, як взагалі можна під час такої війни думати про фрески, панагії, облачення і машини? Бо якщо це буде найкраще вибудована соборність безвідповідальних лідерів – яка з цього буде користь для Церкви і України? І так само якщо ядро керівництва помісної церкви буде робити все правильно, але без братнього долучення всіх єпископів, священиків і мирян - то чи це, чого бажав Христос?

Отже, коли ми бажаємо більшої свободи, то маємо задатися питанням – а чим наповнена ця свобода? Свобода – це як вміння піаніста імпровізувати. Коли ми ще малі діти у Христі, то наша свобода дуже обмежена через те, що ми мало що зробили, малою є наша відповідальність та наші навички, які є чеснотами. Коли ми підростаємо до стану підлітків ми вже не хочемо діяти у певних межах, але шукаємо свободи без відповідальності. Але коли ми дорослі, то там необхідна свобода для здійснення великих цілей. І що ж за цілі ми вибираємо, стаючи досвідченими лідерами? Класик казав: великого бажайте! Але на що велике спрямовані прагнення Першого серед єпископів та всіх єпископів? Рівно 5 років тому митрополит Епіфаній розповідав у своїй доповіді на річницю інтронізації про те, що буде оновлена церква, відкрита церква, будуть досягнуті великі цілі. Це було прекрасно, але, за моїми спостереженнями, єпископи цієї промови скоріше злякалися. І за 5 років ПЦУ все на тому ж самому порозі великих справ.

Бути єпископатом помісної церкви – це велике покликання. Бути першим поколінням єпископату визнаної помісної церкви – це величезна історична відповідальність. І Предстоятелю та його оточенню необхідно ставити великі цілі, згадавши хоча б промову на першу річницю інтронізації. Необхідно відновити сильні сторони керівництва, які у формуванні спільнот, досягненні цілей, у соборності під час функціонування цих спільнот. А єпископату, священству, мирянам необхідно не просто бажати бачити Церкву як оновлену та дійсно християнську, як втілення цінностей відкритого православ’я та ідеалів київського християнства. Потрібно щомиті бути більш гідними свого історичного покликання.»


Юрій Чорноморець пише:

«Не всім сподобалося, що Синод розкритикував самочинну діяльність одного з впливових архієреїв. Іншим ця критика навпаки видається цілком виправданою. Між тим, це прекрасний привід задуматися над соборністю і братською взаємодією в соборі єпископів та ширше - в Церкві. І також прекрасний привід задуматися над змістом всієї діяльності – соборної та несоборної, архієрейської та неархієрейської. І тут у мене кілька сумних суб’єктивних спостережень.

По-моєму, в постановах Синоду прекрасним є посилання на 34 апостольське правило, згідно з яким будь-яких єпископ помісної церкви має все робити разом з Предстоятелем. Нагадаємо, що згідно з цим правилом Предстоятель також все має робити разом з єпископами, і брак цієї взаємодії – це те, що відчуває єпископат, хоча й боїться про це говорити.

Як раз перевага митрополита Епіфанія як кандидата на Предстоятеля трохи більше 6 років тому – це було вміння працювати з командами, вміння не лише дружити з єпископами, а й вміння робити величезні проєкти разом з священиками і мирянами. Це все відмічалося у діяльності митрополита Епіфанія і як другої людини в УПЦ КП і як ректора КПБА, але все це не у повній мірі проявляється сьогодні. Практично всі єпископи, священики і миряни відчують дистанцію між собою і Предстоятелем та його найближчими помічниками, всі жаліють за командним духом минулих років і усі бояться почати про це говорити.

Сьогодні очевидно, що єпископи, священики і миряни хочуть відчувати свою важливість для помісної церкви і потрібно організовувати загальноцерковні рухи, підтримувати всіх здібних людей в ПЦУ, показувати, що керівництво ПЦУ відкрите до людей та їх думок, а не все знає заздалегідь. ПЦУ повинно зберегти самовідчуття себе як спільноти і розвинути життя цієї спільноти так, щоб всі її члени відчували загальний рух. Лише діяльна участь в живій спільноті, яка цінує кожного, хто у неї входить та служить всьому суспільству і людству великими практичними справами зараз у добу постмодерну спонукає до релігійної активності простих священників і мирян.

Не відчуваючи долученості люди опускають руки і часом це стосується навіть дуже високопоставлених діячів помісної церкви.

Особливо важливо долучати до загальноцерковних рухів тих єпископів, священиків та мирян, які «з характером» і які у межах своєї області влади далекі від соборноправності. Адже прості люди опустять руки і нічого не робитимуть. Чи ж зроблять все самі, що можливо зробити. А ось люди «з характером» можуть перевернути гори, якщо їх підтримувати і зруйнувати все навколо, якщо їх пригнічувати. Тим більше, що люди з характером діють чи хоча б намагаються діяти в часи коли інші просто несуться за течією.

Отже, згідно з рішеннями Синоду єпископи мають більше орієнтуватися на норму «все робимо разом з Предстоятелем». Але Предстоятель та його невелике оточення, які фактично керують ПЦУ і впевнені, що краще за всіх розуміють куди і як потрібно рухатися кожної хвилини – чи вони готові до більшої взаємодії з єпископами, до того, щоб нічого не робити без єпископів?

І головне питання, яке турбує всіх: а чим наповнена вся ця діяльність єпископату сьогодні? Чи гідно ведуть себе архіреї та священники в ці часи випробувань? Церковним лідерам необхідно повернутися до відчуття власної історичної відповідальності. Церковні лідери дискутують про те, якими можуть бути зображення меценатів і якими вони не можуть бути.

Священники і миряни розмірковують над тим, а як зображають церковних та світських лідерів на нових іконах і наскільки це доречно чи крінжово виглядає. Але якби у церковних лідерів була історична відповідальність ніхто б під час війни взагалі не розписував би собори! Ніхто б не замовляв нові богослужбові шати, ніхто б не дарував би панагій та хрестів. Служити ближньому який є у потребі – зараз безліч приводів щодня є перед нашими очима. ПЦУ виглядає на фоні УПЦ як самарянин, якого дійсно турбують рани суспільства, але в цілому все ще привід задуматися над пріоритетами. Хоч ПЦУ виглядає як самарянин, але ще не має вигляду апостола Петра чи апостола Павла.⬇️⬇️⬇️

Показано 20 последних публикаций.