Не від років старіють мами,
А у чеканні на дітей.
Ледь чутно моляться вустами,
Коли нема від нас вістей.

Життя проходить їх в чеканні,
В чеканні на дітей своїх.
І дні, і рОки ці безжальні,
Ведуть до старості їх всіх.

Чекають на малу кровинку,
Яка штовхала у живіт.
І пестять рідную дитинку,
Вона для мами цілий світ.

Чекають на дітей зі школи,
На першачків своїх малих.
Й на двері все звертають взори:
У старших класах дочка, син.

Не сплять, коли в юнацькі рОки
Гуляють діти до зорі.
Хоча дорослі сини й доньки
Та мамам не до сну вночі.

Чекають на дітей дорослих
І на внучат уже своїх.
Й щасливі в зустрічах коротких
І радість огортає їх.

Не заставляйте мам чекати.
І щоб в житті там не було,
Вертайтеся частіш до хати,
Дитинство ваше де пройшло.

Де жде з любов'ю ваша мама.
А чи це ночі, а чи дні.
Вона лиш так чекати здатна
І виглядати у вікні.