Анастасія Бабляк, дитяча психіатриня

Парасоціальні стосунки: Як блогери задовольняють емоційні потреби


Ви коли-небуть пробували скоротити час в соціальних мережах? Чи замислювалися ви, чому, часом, слідкуючи за якимось блогером, може виникати відчуття, ніби ви його знаєте, ніби це близька людина?
Нещодавно було опубліковане дослідження про те, що блогери можуть приносити радість, подібну до тієї, яку дарують друзі чи рідні.
Така взаємодія називається парасоціальними стосунками.
Парасоціальні стосунки – це одностороння комунікація, яка виникає між автором контенту та його споживачем. Алгоритми соцмереж спочатку підбирають блогерів, які максимально відповідають вашим інтересам. З часом ці збіги стають ще точнішими. Завдяки такому алгоритму, нормально відчувати емоційну близькість із блогером, що випустив новий пост або відео. Користувач прив'язується до творця контенту, цікавиться його думкою, відчуває емпатію, хоча фактично не спілкується з блогером.

Психологи з Ессекського університету у Великобританії провели дослідження, яке порівняло ефекти парасоціальних стосунків та реального спілкування зі знайомими, друзями та партнерами. У дослідженні брали участь від 960 до 1688 осіб віком від 16 до 79 років. Учасники оцінювали, наскільки їхні емоційні потреби задовольняються через стійкі або нестійкі парасоціальні зв'язки, а також близькі (з друзями, коханими) і неблизькі (з сусідами, колегами) двосторонні стосунки.

Перші два опитування показали, що близькі односторонні стосунки з блогерами або вигаданими персонажами допомагали респондентам справлятися з переживаннями і надавали підтримку не гірше, ніж слабкі двосторонні зв'язки. Опитані часто відчували розуміння та підтримку з боку блогерів, незважаючи на відсутність справжнього спілкування.

З’ясувалося, що люди з низькою самооцінкою частіше задовольняли емоційні потреби через контент блогерів, ніж через особисте спілкування. Однак, якщо соціальні зв'язки в реальному світі становили загрозу (наприклад, партнер не поділяв точку зору респондента), люди віддавали перевагу парасоціальним взаємодіям незалежно від самооцінки.

Дослідники дійшли висновку, що односторонні стосунки з блогером можуть задовольнити не всі емоційні потреби. Таке спілкування може забезпечити відчуття спільності інтересів, приналежності до спільноти, комфорт у певний момент, але не дозволить відчути таку близькість, як при міцних особистих взаєминах.


Джерело: https://www.nature.com/articles/s41598-024-58069-9#Sec5

А вам що дають блогери і чого вони не можуть замінити?

До Наталі ще є кілька віконечок цього тижня 🗓️

Записатись можна тут 👇🏼

https://widget.easyweek.com.ua/anastasiia-babliak/team/61826/96211

Любі друзі, у зв‘язку з моєю великою завантаженістю в моїй команді з‘явилась чудова дитяча лікарка-психіатриня і моя подруга Наталія Савонова ☺️

📌Виключно доказовий підхід
📌Досвід та компетентність
📌Чуйність та уважність
Гарантуємо ❗️

✅Тривалість консультації цілих 80-90хв ⏱️

✅Відкрито запис на найближчі 2 тижні 🗓️

✅Запис за посиланням👇

https://widget.easyweek.com.ua/anastasiia-babliak/team/61826/96211

Доброго дня, мої любі 🌱
Запрошую вас на вебінар «як виховати емоційно-здорову дитину», що відбудеться сьогодні о 19:00 за київським часом.

Тут ми обговоримо, які є базові емоційні потреби. Що робити, щоб їх не порушувати. Що НЕ робити. Як формувати здорову привʼязаність.

✅Це не буде формат лекції, ми будемо обговорювати разом, шукати варіанти 🤗

Також поговоримо про стилі батьківства і як не втрати стосунок з дитиною. Про правила, межі і безумовну любов. Словом, має бути цікаво, змістовно і тепло 🥰

Тож реєструйтеся за посиланням нижче 👇🏼

secure.wayforpay.com/payment/dr_babliak

Запис буде доступним 3 місяці ☺️

Вітаю, друзі. 🤗
Запрошую вас приєднатися до нового заходу «поведінкове керівництво для батьків»

🕵🏽тут ви дізнаєтеся,як правильно взаємодіяти з дитиною, яка має поведінкові труднощі

🔜ми поговоримо, чому батькам важливо спершу закласти фундамент довіри з дитиною та не забувати про власне ментальне здоров’я, і наскільки важливо розуміти потреби дитини.

👉🏼Ви дізнаєтесь, як будувати систему винагород і заохочень, що таке “модель ABC” і як з нею правильно працювати, які можуть бути наслідки небажаної поведінки дитини і як правильно їх впроваджувати.

📆Вебінар відбудеться 16-го травня о 19:00.

👥спікери:
Анастасія Бабляк - дитяча психіатриня, КПТ
Вероніка Сіленок - психологиня, КПТ

⏰Тривалість: 1.5 години, година лекції і 30 хвилин на питання-відповідь.Під час запису буде доступний чат для ваших запитань📝

🚨Вебінар буде доступний цілих 3 МІСЯЦІ. Доступ буде мати кожен учасник, який зареєструвався та вказав свій імейл📥📧

Посилання на зум зустріч ви отримаєте окремим листом в день зустрічі 🔗

ГЕНДЕРНИЙ РОЗВИТОК У ДИТИНСТВІ

Вже у віці від двох до чотирьох років діти починають розуміти гендерні відмінності, вживають гендерні займенники, такі як «він» і «вона», і можуть визначити свою стать. До цього віку більшість дітей також граються з іграшками та іграми, які зазвичай співвідносяться з їх статтю, визначеною при народженні. Спочатку діти можуть розглядати стать як предмет варіацій і змін; до п’яти-шести років їхні погляди на стать стають більш постійними.
Малюки приймають гендерні стереотипи щодо себе та інших, а от вже діти дошкільного віку починають статеву сегрегацію, більше граючись з одностатевими однолітками, сприяючи узагальненню соціальних конструктів і гендерно відповідних ролей і правил. У шкільному віці діти можуть ставитись до гендерної діяльності з більшою гнучкістю, проте, групи однолітків, як правило, залишаються одностатевими; 
Вивчення гендерної та сексуальної поведінки є нормальною частиною розвитку дитини. У якийсь момент у дитинстві багато дітей експериментують із гендерним самовираженням і ролями (наприклад, інтерес до іграшок та ігор іншої статі, носіння одягу іншої статі). Однак через багатофакторні біологічні та часом психосоціальні причини для деяких дітей поведінка та самовираження іншої статі є більш близьким та стійкими, ніж для їхніх однолітків. Це не вибір як такий; це невідʼємна частина особистості дитини.
Гендерний розвиток у трансгендерних дітей і їхніх цисгендерних однолітків виглядає подібним. У когортному дослідженні трансгендерні діти, які живуть у своїй підтвердженій ідентичності, були схожі на своїх цисгендерних однолітків щодо інтересів, уподобань і розвитку особистості. Підтримка дитини у дослідженні або житті в її трансгендерній або гендерно різноманітній ідентичності не змінює гендерну ідентичність і не штовхає дітей до тієї чи іншої ідентичності.

Частина 1:
Досить часто в нашому суспільстві плутають такі поняття, як гендер і стать.
Тому сьогодні пропоную розібратися в ключових поняттях.
Отже, стать – це анатомічна класифікація - чоловіча чи жіноча - при народженні, а гендерна ідентичність – це те, як людина почувається, тобто це внутрішнє відчуття себе чоловіком, жінкою, жодним із них або їх поєднанням.
Гендерна ідентичність людини може збігатися або відрізнятися від статі, визначеної при народженні. Гендерна ідентичність людини принципово відрізняється від її сексуальної орієнтації та не пов’язана з нею. Термін гендерна ідентичність був введений професором психіатрії Робертом Столлером у 1964 році та популяризований психологом Джоном Мані.
Те, як гендер представлений зовнішньому світові, власне, і називається, гендерним вираженням.  Це може включати поведінку та зовнішній вигляд: одяг, зачіска, макіяж, мова тіла та голос. Вибране людиною ім’я також є поширеними способами вираження статі. Інші сприймають стать людини через ці ознаки.
У більшості суспільств існує основний розподіл між гендерними атрибутами, пов’язаними з чоловіками та жінками,  гендерна бінарність, якої дотримується більшість людей і яка включає очікування маскулінності та жіночності в усіх аспектах статі та гендеру: біологічна стать, гендерна ідентичність, гендерне самовираження  та сексуальна орієнтація. 
Але!
Деякі люди не ідентифікують себе за деякими або всіма аспектами статі, пов’язаними з їхньою біологічною статтю;  
Деякі з цих людей є трансгендерами, небінарами чи гендерквірами.
Деякі суспільства мають категорії третьої статі.

Масштабні близнюкові дослідження припускають, що розвиток гендерної ідентичності зумовлений вродженими генетичними факторами з незначним потенційним впливом унікальних факторів середовища.
Кілька пренатальних біологічних факторів, включаючи гени та гормони, можуть впливати на гендерну ідентичність.