До речі, якщо про книжки. #борошнобібліографічний
Зараз читаю Харірі Sapiens
На диво чітко лягає у всесвіт науково-популярної літератури, що прочитав за сучасні роки. Такий собі пріквел "Зброя, мікроби та сталь" та "Чому нації занепадають". Якщо останні описують причини розвитку націй в історичний період розвитку людства, то Сапієнс аналізує причини домінування саме людства як виду.
І мені дуже зайшла ідея Когнітивної революції. На думку Харірі вид людини розумною винищив інші види саме тому, що лише сапієнси мали змогу спілкуватися про вигадані речі. Наприклад про релігію чи про торгові відносини. Є документальні свідчення, що сапієнси торгували і будували релігійні комплекси до аграрного періоду. Тобто, вони могли об'єднуватися не за стадним принципом, а за купою інших приниципів. Відповідно на відміну від неандертальців та інших видів вони могли об'єднуватись куди більшими крупами і навіть вести комунікацію на значно ширших за плем'я рівнях. Наприклад, ми з вами віримо в Україну і здатні борони її навіть без особистого знайомства велетенськими масами, якби ми захищали лише рідних, яких знаємо особисто, то наша конкурентна перевага відразу б зникла. І оце, на думку Харірі, і є секретом успіху сапієнс, можливість вірити і спілкуватись про речі яких насправді не існує. Це дуже цікава думка, яка мене вразила, я про таке ні разу не думав.
Але далі Харірі мене розчарував. Раптом він почав доводити, що людина в епоху мисливців-збирачів жила неймовірно щасливо, адже тіло до такого було пристосоване, їсти завжди можна було знайти, гармонія з природою, з тілом і оце от все. Доісторичний рай. Мене таке твердження жахнуло. Потім харірі описує нині існуючі племена мисливців-збирачів і описує інтерв'ю з представниками, які, наприклад, могли для розваги бити каменем по голові старим жінкам, бо вони все одно тягар, а бити весело, бо вони потім бояться. Потім розповідає, як ці самі племена просто кидали хворих під деревом, бо чого нянчитись. Ну і так далі. Але ці цікаві факти сучасників чомусь Харірі не переконують і він все одно тримається свого. А коли в книзі починається опис аграрної революції, то раптом він називає все це жахливою помилкою. Типу жити стало гірше, роботи більше, всі хворіють, тваринки страждають, люди тіки те і роблять шо працюють в полі, спина болить. А якщо посуха то всі помирають. При цьому все одно описує, що населення шалено росте. Але це погано, бо треба кормити ще більше людей, тому працюватися доводиться більше.
І пана Харірі ніяк не турбує а чого це мисливці-збирачі мігрували по всьому світу, в тому числі в Сибір та Африку, також малу кількість населення він пов'язує з гармонією в природі, а не в інших очевидних факторах смертності.
Коротше, я ще не дочитав, але книгу раджу, проте я вас дуже прошу сприймати агітацію автора жити в лісі з обережністю, бо це схоже на певну маніякальність. Все інше чудово, дуже красномовна та структурована книга про доісторичну історію людства.
