ЧАС.
Скільки часу втрачено даремно,
Що злетів безслідно наче дим,
Повернуть його не зможем.. певно
І не зможем скористатись ним.

Ми не зможем повернуть ні разу,
Й наздогнати час, що вже пішов,
І ніколи вже не буде шансу
Посміхнутись тим, хто відійшов.

Не повернем того, що не встигли,
І не все зробили так як слід,
А любов у серці загасили...
Й душу огортав холодний лід.

Часто ми жаліли тепле слово
Дарувати тим, хто рядом був,
У душі було несвітанково..
Дух в невіррі й сумніві тонув.

Ми жаліли посмішки для друга,
Не цінили ним... А час летів,
Пролягла між нами темна смуга...
Серце залишилося без слів....

Залічити теж не зможем рани,
Що нанесли поспіхом колись,
Словом.. чи можливо і ділами,
Й скажемо до часу: ЗУПИНИСЬ!!!

Дорожімо часом, що минає
І відносить все у забуття,
Він назад ніколи не вертає,
Бо назад немає вороття.

Він минув,... Його не повернути
Розчинивсь в просторі наче пар....
Час в якому ми живемо.. Люди
Найцінніший це від Бога скарб.

Нам його потрібно так прожити,
Щоб добро у серці проросло,
Один одним треба дорожити,
Хоч би як в житті цім не було.

Не прийшлося, щоб колись жаліти,
Як настане тут розлуки день....
Не потрібні будуть тоді квіти,
Й скорбні звуки траурних пісень.....

Скільки часу пройдено безслідно:
Він махнув, як ластівка крилом.......
Не залишся друже мій безплідним,
Зігрівай усіх своїм теплом.