В сліпця був шанс

В сліпця був шанс, можливо лиш один...
Ось Вартимей сидить, Тимеїв син.

Він при дорозі й раптом він почув,
Що поряд НазарЯнин йде, Ісус.

Ісус?! Він недалеко! Скільки їх,
Сліпців почув і , бідним, допоміг!

А раптом і мені б прозріння дав?!
І Вартимей щосили закричав:

"Давидів сину, змилуйся, прийди!"
А учні сварять :" Тихо ти, мовчи!"

Та як мовчать томУ, хто стільки літ
Живе в пітьмі й не бачить чудо-світ?

У кого колір є лише один-
Він чорний!" Аж ось тут НазарЯнин,

Почувши добрим серцем крик душі,
Сказав: "Покличте його, друзі, поспішіть!"

І Вартимей, покинувши свій плащ,
Біжить до Того, в Кого його шанс

Прозріти і покинути пітьму.
Кричить Ісусу: "Хай же я прозрю!"

І він прозрів, і за Христом пішов!
Якби ж і ми, як Вартимей, слідком

Залишивши свої "плащі" гріха,
Спішили в покаянні до Христа.

І Він простить, і ти підеш за Ним,
І будеш Його учень, Його син.

І світ засяє, лиш довірся ти.
Єдиний шанс! Дивись, не пропусти!