Буття 12 (CUV’23) Покликання Аврама.
Бог кличе Аврама довіритися Його плану та обітницям, а не власним страхам.
Цей розділ розповідає про те, як Бог покликав Аврама (пізніше Авраама) вийти з Харана і піти в землю, яку Бог йому покаже. Бог обіцяє Аврамові благословення, великий народ, і що через нього будуть благословенні всі народи землі. Аврам, вірячи обітниці Божій, слухається та вирушає.
Після прибуття в Ханаан він будує жертовник і поклоняється Богові. Коли в країні починається голод, Аврам іде до Єгипту, але, боячись за своє життя через красу своєї дружини Сари (пізніше Сарра), просить її називати себе його сестрою. Фараон бере Сару в свій дім, але Господь карає фараона і його дім через цей обман, і фараон повертає Сару Авраму, випроваджуючи їх з Єгипту з усім їхнім майном.
Авраму важко довіряти Богові повністю, особливо в ситуаціях, де він боїться за своє життя. Ми також часто переживаємо страх і невпевненість, коли стикаємося з невідомими обставинами, і можемо обирати власні, людські методи вирішення проблем замість того, щоб повністю покладатися на Бога. Аврам, боячись за своє життя через красу Сари, вирішує збрехати, хоча Бог уже обіцяв його захистити і благословити. Ми теж часто намагаємося вирішувати свої проблеми хитрістю та обманом, замість того, щоб покладатися на Божу обітницю та довіряти Йому.
Ісус Христос є прикладом абсолютної довіри Батькові. У всіх своїх діях Він завжди підкорявся волі Отця, навіть коли ця воля вела Його на хрест (Матвія 26:39). Ісус не шукав "легших шляхів", але повністю довіряв Божому плану. Він приніс на Себе наш страх, недовіру і гріх, і став нашим досконалим замінником на хресті. Коли Аврам обманює і виставляє Сару в небезпеці, Ісус, навпаки, стає в проломі за нас, захищаючи нас ціною Свого життя. Аврам боїться загрози фараона, але Ісус вільно віддає Себе в руки ворогів, знаючи, що це — частина Божого плану спасіння.
Також, у благословенні, даному Аврамові, вже звучить обітниця про Христа: "І благословенні будуть у тобі всі племена землі" (вірш 3). Це пророче вказівка на Ісуса Христа, через Якого всі народи отримають благословення (Галатів 3:8). Ісус є справжнім нащадком Авраама, через Якого приходить спасіння і благодать до всіх людей. В Ісусі обітниця, дана Аврамові, сповнилась повністю: Він став тим, через Кого на землі прийшло справжнє благословення — примирення з Богом.
Жити у Христі — це довіряти Божим обітницям навіть тоді, коли здається, що обставини проти нас. Як Авраму було важко довіряти Богові у чужій країні, так і ми можемо переживати страх і невпевненість у невідомих ситуаціях. Проте Христос показує нам приклад повної довіри Отцеві, і в Ньому ми маємо силу подолати наші страхи. Ми знаємо, що Бог веде нас, навіть коли шлях здається незрозумілим.
Крім того, Христос показав нам справжнє благословення, яке не обмежене земними багатствами, а приносить вічне життя і прощення гріхів. Ми вже не повинні покладатися на хитрощі чи обман, щоб досягти безпеки чи благополуччя. Натомість, ми можемо впевнено йти вперед, знаючи, що в Ісусі ми вже благословенні і прийняті Богом. Ми живемо у вірі, як Аврам, але з більшою надією, бо знаємо, що Ісус вже завершив Свою спасительну роботу за нас.
Також, як і Аврам, ми покликані бути носіями благословення для інших. В Ісусі Христі кожен із нас може стати свідком Божої любові, розповідаючи іншим про те, що справжнє благословення і спасіння можливе лише через Ісуса. Наша мета — не створювати собі "ім’я", а підносити Ім’я Ісуса Христа, Який привів нас до спасіння.
Історія Аврама у 12-му розділі Буття нагадує нам про наше покликання жити у довірі Богові, який веде нас до обіцяного благословення через Христа. Аврам, як і ми, був людиною, яка переживала страх і сумніви, проте Бог використав його, щоб привести до світу Спасителя. Христос, істинне "насіння Авраама", зруйнував усі перепони між нами та Богом і зробив можливим наше примирення з Ним. Жити у Христі — це приймати цей дар вірою, йти шляхом, який Він проклав для нас, і бути благословенням для інших через Євангеліє. Йому Слава навіки!
#Христостапатріархи #Буття
Бог кличе Аврама довіритися Його плану та обітницям, а не власним страхам.
Цей розділ розповідає про те, як Бог покликав Аврама (пізніше Авраама) вийти з Харана і піти в землю, яку Бог йому покаже. Бог обіцяє Аврамові благословення, великий народ, і що через нього будуть благословенні всі народи землі. Аврам, вірячи обітниці Божій, слухається та вирушає.
Після прибуття в Ханаан він будує жертовник і поклоняється Богові. Коли в країні починається голод, Аврам іде до Єгипту, але, боячись за своє життя через красу своєї дружини Сари (пізніше Сарра), просить її називати себе його сестрою. Фараон бере Сару в свій дім, але Господь карає фараона і його дім через цей обман, і фараон повертає Сару Авраму, випроваджуючи їх з Єгипту з усім їхнім майном.
Авраму важко довіряти Богові повністю, особливо в ситуаціях, де він боїться за своє життя. Ми також часто переживаємо страх і невпевненість, коли стикаємося з невідомими обставинами, і можемо обирати власні, людські методи вирішення проблем замість того, щоб повністю покладатися на Бога. Аврам, боячись за своє життя через красу Сари, вирішує збрехати, хоча Бог уже обіцяв його захистити і благословити. Ми теж часто намагаємося вирішувати свої проблеми хитрістю та обманом, замість того, щоб покладатися на Божу обітницю та довіряти Йому.
Ісус Христос є прикладом абсолютної довіри Батькові. У всіх своїх діях Він завжди підкорявся волі Отця, навіть коли ця воля вела Його на хрест (Матвія 26:39). Ісус не шукав "легших шляхів", але повністю довіряв Божому плану. Він приніс на Себе наш страх, недовіру і гріх, і став нашим досконалим замінником на хресті. Коли Аврам обманює і виставляє Сару в небезпеці, Ісус, навпаки, стає в проломі за нас, захищаючи нас ціною Свого життя. Аврам боїться загрози фараона, але Ісус вільно віддає Себе в руки ворогів, знаючи, що це — частина Божого плану спасіння.
Також, у благословенні, даному Аврамові, вже звучить обітниця про Христа: "І благословенні будуть у тобі всі племена землі" (вірш 3). Це пророче вказівка на Ісуса Христа, через Якого всі народи отримають благословення (Галатів 3:8). Ісус є справжнім нащадком Авраама, через Якого приходить спасіння і благодать до всіх людей. В Ісусі обітниця, дана Аврамові, сповнилась повністю: Він став тим, через Кого на землі прийшло справжнє благословення — примирення з Богом.
Жити у Христі — це довіряти Божим обітницям навіть тоді, коли здається, що обставини проти нас. Як Авраму було важко довіряти Богові у чужій країні, так і ми можемо переживати страх і невпевненість у невідомих ситуаціях. Проте Христос показує нам приклад повної довіри Отцеві, і в Ньому ми маємо силу подолати наші страхи. Ми знаємо, що Бог веде нас, навіть коли шлях здається незрозумілим.
Крім того, Христос показав нам справжнє благословення, яке не обмежене земними багатствами, а приносить вічне життя і прощення гріхів. Ми вже не повинні покладатися на хитрощі чи обман, щоб досягти безпеки чи благополуччя. Натомість, ми можемо впевнено йти вперед, знаючи, що в Ісусі ми вже благословенні і прийняті Богом. Ми живемо у вірі, як Аврам, але з більшою надією, бо знаємо, що Ісус вже завершив Свою спасительну роботу за нас.
Також, як і Аврам, ми покликані бути носіями благословення для інших. В Ісусі Христі кожен із нас може стати свідком Божої любові, розповідаючи іншим про те, що справжнє благословення і спасіння можливе лише через Ісуса. Наша мета — не створювати собі "ім’я", а підносити Ім’я Ісуса Христа, Який привів нас до спасіння.
Історія Аврама у 12-му розділі Буття нагадує нам про наше покликання жити у довірі Богові, який веде нас до обіцяного благословення через Христа. Аврам, як і ми, був людиною, яка переживала страх і сумніви, проте Бог використав його, щоб привести до світу Спасителя. Христос, істинне "насіння Авраама", зруйнував усі перепони між нами та Богом і зробив можливим наше примирення з Ним. Жити у Христі — це приймати цей дар вірою, йти шляхом, який Він проклав для нас, і бути благословенням для інших через Євангеліє. Йому Слава навіки!
#Христостапатріархи #Буття