Буття 17 (CUV’23) Заповіт з Авраамом
Люди потребують Божого благословення, яке отримують не своїми зусиллями.
Розділ 17 книги Буття розповідає про ключовий момент у стосунках між Богом та Авраамом. Бог з'являється Аврааму, коли тому виповнилося 99 років, і заповідає йому, що Він зробить його «батьком багатьох народів». У цьому уривку Бог встановлює обрізання як знак вічного Заповіту між Ним, Авраамом та його нащадками.
Бог відкриває Себе Аврааму як Всемогутнього (Ель Шаддай) і дає обіцянки. Він змінює ім'я Аврама на Авраам, що означає «батько багатьох», і запевняє, що через Авраама з'являться цілі народи, включно з царями. Бог також змінює ім'я дружини Сари на Сарра, благословляє її та обіцяє, що вона народить сина Ісаака. Як знак цієї обітниці Бог вводить обрізання як зовнішній символ Заповіту, що нагадуватиме нащадкам про їхню обраність і особливий зв'язок із Господом.
Як все це стосується нас?
Людям важко вірити у Божі обіцянки, коли вони не бачать відразу видимих доказів. Авраам, навіть після того, як Бог з ним особисто говорить, сміється і сумнівається в обітниці, оскільки він і Сарра дуже старі. Часто в нашому житті ми теж можемо сумніватися у Божих обіцянках, особливо коли їх виконання здається неможливим із нашої людської перспективи. Нам важко приймати Божі стандарти або ознаки Заповіту, як обрізання, що відображають глибокі духовні істини і вимагають послуху й віри, навіть коли немає видимих підтверджень.
Але є добра новина!
Ісус Христос є остаточним виконанням Заповіту, встановленого з Авраамом. Як обіцяний нащадок, Ісус став не лише Месією для народу Ізраїлю, але й Спасителем для всіх народів. Він прийшов, щоб встановити новий Заповіт, який, як і обрізання, включає знак посвяти, але не фізичний, а духовний. Через віру в Ісуса ми отримуємо обрізання серця (Рим. 2:29), що означає очищення та оновлення нашого внутрішнього життя. Христос повністю довірився волі Отця і виконав обітниці, дані Аврааму, стверджуючи, що через Нього благословення прийде до всіх народів землі (Гал. 3:8).
А тепер спитай себе відверто: в якій ситуації ти не довіряєш Богу та чому?
Цей уривок закликає нас жити у послуху Богові, вірячи Його обіцянкам, навіть коли вони здаються неможливими. Подібно до Авраама, ми покликані ходити перед Богом у святості, не через наші діла, а через віру в Ісуса. Наша віра в Христа спонукає нас до духовного посвячення, відображеного в обрізанні серця — у постійному поклику до освячення та зростання в любові до Бога та людей. Ми покликані не тільки пам’ятати про свою посвяту, але й бути живим свідченням Божих обітниць.
Таким чином, як Авраам отримав нове ім'я та нову ідентичність через віру в обітниці Божі, так і ми отримуємо нове життя та вічне спадкоємство в Ісусі Христі, Який уклав з нами вічний Заповіт Своєю кров'ю. Йому слава навіки!
#Христостапатріархи #Буття
Люди потребують Божого благословення, яке отримують не своїми зусиллями.
Розділ 17 книги Буття розповідає про ключовий момент у стосунках між Богом та Авраамом. Бог з'являється Аврааму, коли тому виповнилося 99 років, і заповідає йому, що Він зробить його «батьком багатьох народів». У цьому уривку Бог встановлює обрізання як знак вічного Заповіту між Ним, Авраамом та його нащадками.
Бог відкриває Себе Аврааму як Всемогутнього (Ель Шаддай) і дає обіцянки. Він змінює ім'я Аврама на Авраам, що означає «батько багатьох», і запевняє, що через Авраама з'являться цілі народи, включно з царями. Бог також змінює ім'я дружини Сари на Сарра, благословляє її та обіцяє, що вона народить сина Ісаака. Як знак цієї обітниці Бог вводить обрізання як зовнішній символ Заповіту, що нагадуватиме нащадкам про їхню обраність і особливий зв'язок із Господом.
Як все це стосується нас?
Людям важко вірити у Божі обіцянки, коли вони не бачать відразу видимих доказів. Авраам, навіть після того, як Бог з ним особисто говорить, сміється і сумнівається в обітниці, оскільки він і Сарра дуже старі. Часто в нашому житті ми теж можемо сумніватися у Божих обіцянках, особливо коли їх виконання здається неможливим із нашої людської перспективи. Нам важко приймати Божі стандарти або ознаки Заповіту, як обрізання, що відображають глибокі духовні істини і вимагають послуху й віри, навіть коли немає видимих підтверджень.
Але є добра новина!
Ісус Христос є остаточним виконанням Заповіту, встановленого з Авраамом. Як обіцяний нащадок, Ісус став не лише Месією для народу Ізраїлю, але й Спасителем для всіх народів. Він прийшов, щоб встановити новий Заповіт, який, як і обрізання, включає знак посвяти, але не фізичний, а духовний. Через віру в Ісуса ми отримуємо обрізання серця (Рим. 2:29), що означає очищення та оновлення нашого внутрішнього життя. Христос повністю довірився волі Отця і виконав обітниці, дані Аврааму, стверджуючи, що через Нього благословення прийде до всіх народів землі (Гал. 3:8).
А тепер спитай себе відверто: в якій ситуації ти не довіряєш Богу та чому?
Цей уривок закликає нас жити у послуху Богові, вірячи Його обіцянкам, навіть коли вони здаються неможливими. Подібно до Авраама, ми покликані ходити перед Богом у святості, не через наші діла, а через віру в Ісуса. Наша віра в Христа спонукає нас до духовного посвячення, відображеного в обрізанні серця — у постійному поклику до освячення та зростання в любові до Бога та людей. Ми покликані не тільки пам’ятати про свою посвяту, але й бути живим свідченням Божих обітниць.
Таким чином, як Авраам отримав нове ім'я та нову ідентичність через віру в обітниці Божі, так і ми отримуємо нове життя та вічне спадкоємство в Ісусі Христі, Який уклав з нами вічний Заповіт Своєю кров'ю. Йому слава навіки!
#Христостапатріархи #Буття