У зв’язку з оголошенням міністром оборони наміру об’єднати дві закупівельні агенції – Агенцію оборонних закупівель (АОЗ) та Державний оператор тилу (ДОТ), змушена застерегти Міністерство оборони України від цього кроку.
Будь-яка реорганізація державної установи зазвичай займає не менше півроку, навіть за найкращих обставин. При цьому завдання, поставлені перед установою, можуть не виконуватися належним чином або просто зупинитись. Що може мати надзвичайно негативні наслідки в умовах війни.
Мені складно уявити, що буде, коли армія залишиться без забезпечення. Адже постраждати можуть не тільки процеси закупівель озброєння, але й тилові закупівлі. А це – саме те, що потрібно наразі ворогу в умовах повномасштабної війни.
Міністерство витратило понад два роки на запуск та налагодження роботи двох агенцій. Попри неодноразово озвучувану ідею створення, за прототипом країн НАТО, єдиної агенції, яка б займалася як летальними, так і нелетальними закупівлями, ці процеси були свідомо розведені. Причиною цього є специфіка ринку, його особливості, а також певна протидія поінформованості ворога.
Варто враховувати, що Україна – особливий випадок. В жодній країні НАТО не ведуться такі масштабні активні бойові дії, тому їхній досвід – не показовий. До того ж у рекомендаціях оборонного огляду України, проведеного НАТО, зазначено, що створення однієї агенції є доцільним лише після завершення війни.
Ба більше, міністерство на початку року ці всі ризики озвучувало представникам країн НАТО. І саме тому в «рекомендаціях Ради Україна – НАТО» зазначено, що створення єдиної закупівельної агенції рекомендоване та має відбутися, але після закінчення воєнного стану.
Суспільству наразі будуть розповідати, що дорожня карта лише розробляється і тільки ведеться підготовка до обʼєднання. Але тоді у мене питання: у нас є розуміння, що за півроку закінчиться воєнний стан? Може МОУ знає щось більше? Тоді можна відразу суспільству повідомити, які території ми залишаємо ворогу?
Бо у мене немає ілюзій, що воєнний стан закінчиться в січні.
Наступне.
Агенції в Україні були запущені під час повномасштабного вторгнення. Обидві, з одного боку, довели свою працездатність, а з іншого – мають багато нагальних завдань до виконання. І зараз, під час активної війни, створення єдиної агенції замість двох може призвести до хаосу та серйозних ризиків для забезпечення армії. Точніше – ризиків безперебійності поставок озброєння.
Розуміючи важливість покращення збройних і тилових закупівель в Україні, вважаю, що це варто робити через удосконалення закупівельних процедур, кваліфікований відбір персоналу, а не шляхом реорганізації агенцій, що саме по собі не гарантує покращення ефективності.
Окремо варто наголосити на необхідності якнайшвидшого призначення наглядових рад обох агенцій із залученням незалежних, доброчесних та професійних іноземних фахівців. Це не лише забезпечить більшу незалежність та незаангажованість роботи агенцій від міністерства, але й сприятиме зміцненню довіри з боку міжнародних партнерів.
Процес відбору наглядових рад триває вже понад п’ять місяців. Тому важливо, щоб ці ради почали працювати якнайшвидше.
Міністерство у своїй діяльності має виходити з інтересів кінцевих споживачів, тобто військовослужбовців Збройних Сил України, а не займатись імітацією реформ.
І наостанок.
Ця заява мала би бути від Громадської антикорупційної ради при МОУ. Та не всім вистачило духу.
Тому особисто прошу про розповсюдження кожного, хто підтримує цю позицію.
Анастасія Шуба, заступниця голови Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України
Будь-яка реорганізація державної установи зазвичай займає не менше півроку, навіть за найкращих обставин. При цьому завдання, поставлені перед установою, можуть не виконуватися належним чином або просто зупинитись. Що може мати надзвичайно негативні наслідки в умовах війни.
Мені складно уявити, що буде, коли армія залишиться без забезпечення. Адже постраждати можуть не тільки процеси закупівель озброєння, але й тилові закупівлі. А це – саме те, що потрібно наразі ворогу в умовах повномасштабної війни.
Міністерство витратило понад два роки на запуск та налагодження роботи двох агенцій. Попри неодноразово озвучувану ідею створення, за прототипом країн НАТО, єдиної агенції, яка б займалася як летальними, так і нелетальними закупівлями, ці процеси були свідомо розведені. Причиною цього є специфіка ринку, його особливості, а також певна протидія поінформованості ворога.
Варто враховувати, що Україна – особливий випадок. В жодній країні НАТО не ведуться такі масштабні активні бойові дії, тому їхній досвід – не показовий. До того ж у рекомендаціях оборонного огляду України, проведеного НАТО, зазначено, що створення однієї агенції є доцільним лише після завершення війни.
Ба більше, міністерство на початку року ці всі ризики озвучувало представникам країн НАТО. І саме тому в «рекомендаціях Ради Україна – НАТО» зазначено, що створення єдиної закупівельної агенції рекомендоване та має відбутися, але після закінчення воєнного стану.
Суспільству наразі будуть розповідати, що дорожня карта лише розробляється і тільки ведеться підготовка до обʼєднання. Але тоді у мене питання: у нас є розуміння, що за півроку закінчиться воєнний стан? Може МОУ знає щось більше? Тоді можна відразу суспільству повідомити, які території ми залишаємо ворогу?
Бо у мене немає ілюзій, що воєнний стан закінчиться в січні.
Наступне.
Агенції в Україні були запущені під час повномасштабного вторгнення. Обидві, з одного боку, довели свою працездатність, а з іншого – мають багато нагальних завдань до виконання. І зараз, під час активної війни, створення єдиної агенції замість двох може призвести до хаосу та серйозних ризиків для забезпечення армії. Точніше – ризиків безперебійності поставок озброєння.
Розуміючи важливість покращення збройних і тилових закупівель в Україні, вважаю, що це варто робити через удосконалення закупівельних процедур, кваліфікований відбір персоналу, а не шляхом реорганізації агенцій, що саме по собі не гарантує покращення ефективності.
Окремо варто наголосити на необхідності якнайшвидшого призначення наглядових рад обох агенцій із залученням незалежних, доброчесних та професійних іноземних фахівців. Це не лише забезпечить більшу незалежність та незаангажованість роботи агенцій від міністерства, але й сприятиме зміцненню довіри з боку міжнародних партнерів.
Процес відбору наглядових рад триває вже понад п’ять місяців. Тому важливо, щоб ці ради почали працювати якнайшвидше.
Міністерство у своїй діяльності має виходити з інтересів кінцевих споживачів, тобто військовослужбовців Збройних Сил України, а не займатись імітацією реформ.
І наостанок.
Ця заява мала би бути від Громадської антикорупційної ради при МОУ. Та не всім вистачило духу.
Тому особисто прошу про розповсюдження кожного, хто підтримує цю позицію.
Анастасія Шуба, заступниця голови Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України