- Бела, якщо ти будеш нюхати кожен кущ, ми додому дійдемо завтра, Бела!

Жінка глибоко вінтажного віку тримає за повідок цобакена формату "міська кріса".

- Бела, я хочу ще сьогодні пообідати, хоча обід пройшов, а ми досі й не пройшли одну вулицю.

Бела захоплено труситься у кущах, хазяйка меланхолійно дивиться на белину жопу.

- Бела, я помру тут з тобою.

Бела вилазить з кущів нарешті і прямує до наступних. Хазяйка приречено видихає і робить два кроки. Белина жопа вже труситься у інших гілках.

Житіє як воно є.