10 СЕРПНЯ — РІЧНИЦЯ ГЕРОЇЧНОЇ ОБОРОНИ ПАЛАЦУ ТЮЇЛЬРІ.
ПОДВИГ В ІМ'Я ЄВРОПИ
Того дня так звана "французька" революція дійшла до повалення монархії. Закулісні ляльководи прийняли рішення про позбавлення французів залишків національної державності.
Ударною силою заколоту було близько 20 тисяч революційних головорізів, звезених з усієї Франції. Там же були "інтернаціоналісти", які що тоді, що під час революції 1917 року відігравали не останню роль. Вся ця зграя (яку ліві історики іменують "повсталим народом") була чудово озброєна, в тому числі мала потужну артилерію.
Їм протистояло біля тисячі швейцарських гвардійців та приблизно 200 шляхтичів-добровольців. Оборонці були без гармат. Шансів на перемогу вони не мали, але це не зупинило купку героїв.
Короля Людовіка зрадницьки виманили у приміщення "національного зібрання". Він розраховував на політичне вирішення конфлікту. Оборонці монархії виявились відрізаними від нього, але палац без короля все ще був центром відданих йому сил.
Коли їм запропонували здати палац, вони рішуче відмовились. Особливо цікавим був момент, коли революційний генерал-інтернаціоналіст Вассерман запропонував це швейцарцям німецькою. Ця наволоч увійде в історію Франції та Європи як один з найстрашніших виконавців геноциду французів у Вандеї.
“Діючи згідно з отриманими наказами, ми топтали дітей кінськими копитами, вирізували жінок, які – в усякому разі, ці – вже ніколи не народжуватимуть бандитів. Не можу похвалитися жодним полоненим. Ми знищили усіх,” — ось як він буде рапортувати про свої "подвиги" трохи пізніше.
Дійшло до штурму. На боці заколотників була кількісна перевага у співвідношенні 20 до 1 (!!!) та тотально переважаюча вогнева міць. Але саме в цей момент проявилась перевага вільних людей над людиноподібним бидлом.
Гармати гарматами, але той, хто використовує зброю, завжди буде важливішим за саму зброю.
Під час штурму, за підрахунками історика Пелетьє, загинуло біля 3500 штурмуючих і приблизно стільки ж було поранено. Простіше кажучи, революціонери втратили третину (!!!) особового складу. І навіть такою ціною вони не змогли вирвати перемогу.
Опір припинився, лише коли король наказав його припинити. Нещасний Людовік, як завжди, намагався вберегти людські життя.
Ось тут і проявилась шакаляча сутність ліваків. Вони влаштували полоненим справжню різанину. І навіть в цих обставинах частині оборонців палацу вдалось вирватись і врятуватись.
Ця героїчна і водночас сумна сторінка в історії правого опору є глибоко символічною.
Юрбі люмпенів (багатонаціональній, що цікаво) протистояли швейцарці (представники найбільш волелюбного з європейських народів, уклад життя якого надзвичайно нагадував козачий) та французькі шляхтичі, які були зразком для європейської аристократії протягом сторіч. Ніби два полюси європейської Традиції поєднались для того, щоб кинути виклик лівій чумі.
І хоча вони не змогли зупинити сили зла, але приклад їх подвигу назавжди залишиться в історії. Тоді вони захищали не просто королівський палац — вони захищали Європу, над якою постала зловісна примара поневолення та геноциду.
Вони назавжди стали символом високого воїнського духу Старої Європи.
@EdYurchenko 🎓
ПОДВИГ В ІМ'Я ЄВРОПИ
Того дня так звана "французька" революція дійшла до повалення монархії. Закулісні ляльководи прийняли рішення про позбавлення французів залишків національної державності.
Ударною силою заколоту було близько 20 тисяч революційних головорізів, звезених з усієї Франції. Там же були "інтернаціоналісти", які що тоді, що під час революції 1917 року відігравали не останню роль. Вся ця зграя (яку ліві історики іменують "повсталим народом") була чудово озброєна, в тому числі мала потужну артилерію.
Їм протистояло біля тисячі швейцарських гвардійців та приблизно 200 шляхтичів-добровольців. Оборонці були без гармат. Шансів на перемогу вони не мали, але це не зупинило купку героїв.
Короля Людовіка зрадницьки виманили у приміщення "національного зібрання". Він розраховував на політичне вирішення конфлікту. Оборонці монархії виявились відрізаними від нього, але палац без короля все ще був центром відданих йому сил.
Коли їм запропонували здати палац, вони рішуче відмовились. Особливо цікавим був момент, коли революційний генерал-інтернаціоналіст Вассерман запропонував це швейцарцям німецькою. Ця наволоч увійде в історію Франції та Європи як один з найстрашніших виконавців геноциду французів у Вандеї.
“Діючи згідно з отриманими наказами, ми топтали дітей кінськими копитами, вирізували жінок, які – в усякому разі, ці – вже ніколи не народжуватимуть бандитів. Не можу похвалитися жодним полоненим. Ми знищили усіх,” — ось як він буде рапортувати про свої "подвиги" трохи пізніше.
Дійшло до штурму. На боці заколотників була кількісна перевага у співвідношенні 20 до 1 (!!!) та тотально переважаюча вогнева міць. Але саме в цей момент проявилась перевага вільних людей над людиноподібним бидлом.
Гармати гарматами, але той, хто використовує зброю, завжди буде важливішим за саму зброю.
Під час штурму, за підрахунками історика Пелетьє, загинуло біля 3500 штурмуючих і приблизно стільки ж було поранено. Простіше кажучи, революціонери втратили третину (!!!) особового складу. І навіть такою ціною вони не змогли вирвати перемогу.
Опір припинився, лише коли король наказав його припинити. Нещасний Людовік, як завжди, намагався вберегти людські життя.
Ось тут і проявилась шакаляча сутність ліваків. Вони влаштували полоненим справжню різанину. І навіть в цих обставинах частині оборонців палацу вдалось вирватись і врятуватись.
Ця героїчна і водночас сумна сторінка в історії правого опору є глибоко символічною.
Юрбі люмпенів (багатонаціональній, що цікаво) протистояли швейцарці (представники найбільш волелюбного з європейських народів, уклад життя якого надзвичайно нагадував козачий) та французькі шляхтичі, які були зразком для європейської аристократії протягом сторіч. Ніби два полюси європейської Традиції поєднались для того, щоб кинути виклик лівій чумі.
І хоча вони не змогли зупинити сили зла, але приклад їх подвигу назавжди залишиться в історії. Тоді вони захищали не просто королівський палац — вони захищали Європу, над якою постала зловісна примара поневолення та геноциду.
Вони назавжди стали символом високого воїнського духу Старої Європи.
@EdYurchenko 🎓