Слова німі,
не слухає перо,
джгутом спинило кровотечу віршів;
і як нам далі вірити в добро?
Прощай, Да Вінчі…

Який страшний
цей другий Ренесанс,
де пекло й небо зчеплені у клінчі;
і як без тебе втримати баланс?
Прощай, Да Вінчі!

Вогнем і кров’ю
пишуться віки,
Джоконда сумно дивиться у вічі,
слідами помсти йдуть твої вовки…
Прощай, Да Вінчі.

©Наталія Ковалик
#да_вінчі
#поезія_народжена_війною