ГOЛУБячий дизайн


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Дизайн


Про дизайн в Україні, світі, про корисні речі, особисті думки та Швейцарію

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Дизайн
Статистика
Фильтр публикаций




На фото — художниця-шістдесятниця Любов Панченко. Вчора вона мала б святкувати свій 87 день народження. Але майже 3 роки тому вона загинула через окупації Бучі. Вона голодувала.
Коли у її будинок прилетіло, на допомогу прибіг сусід, він її привів до тями і допоміг відправити на евакуацію. Понад місяць Любов Панченко була у лікарні, де 30 квітня її серце перестало битися 💔😭

Мисткиня ніби передчувала смерть та за 3 тижні до початку Великої війни віддала свою творчу спадщину до Музею шістдесятництва, працівники якого прийшли її привітати у день народження.

Усе, що вона робила протягом життя, було пов’язано із відродженням української культури. Вона шила одяг, вишивала (її схеми публікували в журналі "Радянська жінка"), вбирала у строї хор «Жайворонок», малювала аквареллю, займалася ліногравюрою і декоративним розписом. Ще пані Любов ілюструвала «Тіні забутих предків» Коцюбинського та поезії Шевченка, писала афіші для творчих заходів шістдесятників, оздоблювала своїми рушниками приміщення, де відбувалися ці вечори. Збирала кошти для політвʼязнів.

Із життям та роботами Панченко видали альбом.
Верстку цього альбома Любові показували як раз на день народження ще 3 роки тому. Директорка Музею шістдесятників казала в якомусь з інтерв’ю, що мисткиня так зраділа і сказала, що нарешті всі її роботи будуть зібрані в одному місці. Проте вона так і не встигла потримала його в руках 💔

Джерело
#наше


Того року «Львівські дріжджі» мене дуже вразили цими відео. В їх інсті та тік-тоці є прям ціла серія на різні теми 😍😍 А ще казкові рецепти 🥰

Дупкозростання активовано 😄😄
#наше #реклама


Раз вже зачіпала тему стільців в цьому пості, то хочу вам показати ще одне диво. Ці крісла стоять в барі Ґігера, що навпроти його музею. Дизайном та оформленням музею і бару займався сам митець. Оригінали крісел стоять в музеї, які своїми руцями розробляв та ліпив Ганс.

Незважаючи на їх дуже дивний, футуристичний вигляд, що не кожному буде до смаку, але вони зручні. Кожне крісло відповідає анатомічному розміщенню хребта та тазу при сидінні. Це дуже заохочує сидіти в барі до скону, спускаючи грошенята на випивку чи каву 😁 До того ж там грає рок та метал, усміхнені бармени та офіціанти, а кожен другий заходить до бару із роззявленим ротом, що іноді виглядає кумедно (уявляю своє обличчя, коли вперше побачила цей заклад на власні очі).

#дизайнсвіту


Трохи продуктового дизайну
——-
На перший погляд, ці стільці прикольні і на тому все. Але це до того моменту, як ваша дупка не вмоститься на цю чорну гладку поверхню. Вже через 5 хвилин відчуваєш магію зручності.

Пластик еластичний на місцях з візерунками, тому власна вага оптимально розподіляє натиск на всю поверхню, як на спинці, так і місці сидіння. Чесно скажу, моя дупця щось не хотіла злазити з цього стільця 🤣

Знахідка стоїть в музеї Гігера (чувака, що придумав Чужого).

#дизайнсвіту


Ганну Собачко-Шостак — першу леді авангарду — мало хто знає. Вона працювала бібліотекаркою у Херсоні і дуже любила малювати. Завдяки Григорію Мєстєчкіну, який полював на таланти, роботи Ганни зберігались в Україні (дізнатись більше), саме він влаштовував виставки Марії Примаченко та популяризував інших художниць.

Завдяки Григорію починається творчий шлях Ганни. Вже у 29 років вона стала лауреаткою Шевченківської премії, втім відмовилася від нагороди, на користь більш досвідчених колег, які працювали вже десятиліттями. Адже у неї «все ще попереду…»

Більшіст ьїї робіт зберігалися у Херсонському художньому музеї, і були викрадені росіянами.

Одна з них — «Біля дуба русалоньки мовчки дожидали…» — відтворив бренд OLIZ, що увійшов до колекції «Викрадене мистецтво». Переглянути можна тут. Прибуток з продажів іде на потреби Херсонського музею.

#наше


Репост из: Дизайн-борщ
Друзі! Це давно мало настати у сфері донатів та комунікацій навколо них – отож, друзі моїх друзів запустили проєкт Community 0.

Що це? Це окрема спільнота креативників (як агенцій, так і фрілансерів), метою якої є разом посилити брендинг військових підрозділів, які його відчайдушно потребують. 🇺🇦

Наша мета – як кажуть в "Комʼюніті Нуль", – допомагати підрозділам комунікувати якісно і бути почутими серед тих, хто може якомога краще допомогти для того, аби донатити, вступати як рекрут, чи принаймні поширювати інфо іншим.

Чому це важливо? Бо кожен з нас має докладатися до перемоги. І ми віримо, що разом зможемо зробити для армії більше, ніж поодинці. 🫂

Запрошую вас стежити за ресурсом і долучатися, робити якісні макети для підрозділів і рада, що в цьому процесі зʼявляється нагода бути прозорими і чітко формулювати потребу, яка стоїть і шукати тих, хто може якісно її вирішити. Браво.



Показано 8 последних публикаций.