Потрапити в полон можуть як військові, так і цивільні. Російська тактика ведення війни однаково жорстока до всіх: неволя та катування, нелюдські умови утримання, залякування й помста. Тотальний сторонній контроль над життям і відсутність можливості захистити себе позначаються на стані кожного й кожної, хто пережив полон.
🫂 Про те, як спілкуватися з людьми, які були в полоні, як коректно підтримати й допомогти повернутися до звичного життя, розповідає сьомий епізод освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія». Його можна подивитися на платформі «Дія.Освіта» або на YouTube-каналі «Ти як?».
💭 «Найбільше після звільнення з полону хотілося навіть не поговорити з рідними, а
побачити їх. Бо в якийсь момент я піймав себе на думці, що не можу пригадати обличчя та голоси. Це реально страшно. А ще найпершими проявляються негативні емоції, стани невизначеності, втрати якоїсь рішучості, страх банальних речей, як-от зайти просто до когось у кабінет», – розповідає Данило Кравець, військовослужбовець, звільнений з полону, один із героїв епізоду.
У ньому виокремлюють такі ключові аспекти, про які варто памʼятати під час комунікації:
📍 Одразу після звільнення людина може почуватися самотньою та безпорадною, не мати віри у світ та в себе.
📍 Часто стираються часові межі: минуле плутається з майбутнім, важко визначати тривалість подій і співставляти відстані.
📍 Може з’явитися надмірна чутливість до психологічних і тілесних кордонів. Або ж навпаки: іноді звільнені з полону зовсім не відчувають меж – ні власних, ні чужих
особистих просторів.
📍 Після перенесених тортур тривалий час зберігається відчуття абсолютної
вразливості та незахищеності. Але якщо людина ігнорує прояви фізичного болю, який є наслідком перебування в полоні, на це слід звернути увагу.
📍 Одне з ключових правил взаємодії з ветеранами – пам’ятати, що співчуття та жалість – це абсолютно різні реакції. Воно поширюється і на людей, які повернулися з
полону.
Освітній серіал створено з ініціативи Мінцифри в межах комунікаційної кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Він є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» – гіда з коректної комунікації. Проєкт реалізовано за підтримки Координаційного центру із психічного здоров’я КМУ, ГО «Безбар’єрність» і Visa, яка є учасницею спільноти «Бізнес без бар’єрів».