Все таємне рано чи пізно стає... неврозом.

Психологи багато знають про неврози, а отже і про чужі таємниці. Саме тому настільки важливо, щоб ваш психолог поважав конфіденційність і ви були певними, що без вашого дозволу, він нікому нічого не розповість. Інакше вам важко буде поділитися тим, що не кожному поясниш.

Та і ви також будьте уважними до того, чи часом не зберігаєте якусь таємницю про себе? Я в жодному разі не про те, що усім усе потрібно розповідати. Ні, звичайно. Якщо не хочете, не розповідайте. Зрештою, там, де ви чогось усвідомлено не хочете, внутрішнього конфлікту ніколи не буде. Але якщо ви чогось буквально НЕ МОЖЕТЕ нікому розповісти, там і буде зона для формування вашого неврозу. Саме це «щось» поступово починає керувати нашою поведінкою, а відтак і життям.

Вихід тут, як завжди, там же де вхід - якщо ви помітили у себе таку «таємницю» просто знайдіть людину, з якою ви зможете поділитися своєю НЕМОЖЛИВІСТЮ хоч комусь про це розповісти.

Це може бути психолог, священник, надійний друг і навіть незнайомий попутник в поїзді, якого більше ніколи не побачиш (до речі, саме цим пояснюється «ефект попутника», після якого відчуваєш полегшення. В психології цей ефект називають катарсисом, тобто звільненням, очищенням).