АМЕРИКАНСЬКИЙ ФРОНТ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ.
Зважаючи на те, що зараз ми будемо мати певний застій у частині отримання цікавих новин у зв'язку з Різдвяними канікулами які закінчаться 3го січня, я на ваші прохання трохи розповім про малоцікаве, а саме про спроби нашої політичної еліти завести зв'язки, в ідеалі ексклюзивні, з новою адміністрацією Білого Дома та з представниками "правлячого" республіканського істеблішменту. Підемо від умовно нижчих до вищих досягнень наших політиків на цьому фронті.
Пані Тимошенко не оставляє спроб вчергове "підловити Трампа біля туалету", як глузувати з неї під час першої каденції Трампа прихильники тоді чинної української влади. Тоді Тимошенко мала коротку зустрі з Дональдом на якій намагалася розповісти про корупцію та свавілля Порошенко та його команди. Тоді у плані результату у неї нічого не вийшло. Проте Юлія Володимирівна досі вважає, що зможе досягти цілі у випадку особистої зустрічі з Президентом США. У Вашингтоні за останні два місяці двічі гостював пан Власенко, який мав зустрічі з другорядними функціонерами Республіканської партії та переконував тих організувати у перспективі зустріч ЮВТ та Трампа. Не складно здогадатися - чого саме хоче пані Тимошенко. Вона хоче своєї "частки влади" та намагається переконати американських контрагентів у своїй для них корисності. Власенко переконував республіканців у тому, що саме фракція "Батьківщини" буде мати "золоту акцію" у майбутнії Раді. Станом на зараз - не переконала. Проте Юлія Володимирівна найняла американських лобістів і виклала чималенку суму щоби через них отримати запрошення на інаугурацію Президента Трампа. Шанси малі, але... чим чорти не жартують?
Пан Притула вирішив діяти через свого тіньового покровителя, а саме через самого прозахідного олігарха України - Пінчука. Не секрет те, що пан Пінчук перевів певну сумму як пожертву на ще першу передвиборчу кампанію Трампа. Він був єдиним, хто тоді це зробив - інші всі наші політики орієнтувалися на Хілларі Клінтон та працювали на її перемогу. Зараз Пінчук знову пожертвував Трампу і намагається організувати низку зустрічей пана Притули з членами команди Дональда, та й сам по своїх каналах рекламує його як єдиного представника "нової політичної еліти України" який може разом з новим політичним проектом та його американською підтримкою перемогти і "Слуг", і чинного Президента. Виходить погано. Причина - негативний бекграунд усіх політичних проектів котрі створював, "курував" та фінансував пан Пінчук, від "Команди Озимного Покоління" до "Голосу". Станом на зараз йдуть "малоактивні маневри на американському фронті", до того ж сам Пінчук не готовий вкладати дуже великі гроші як у американських лобістів, так і власне у проект. Слідкуємо за розвитком подій.
Пан Арестовіч працює у США у якості "вільного стрільця". Він не отримав гроші від Ахметова, у якого просив ті на створення власного партійного проекту, а тому намагається використати останній шанс "застрибнути у останній західний вагон" перед тим, як припинити ту спробу і повільним кроком перейти у російський СВ. Арестовіч, як і представник Тимошенко, мав чотири зустрічі з другорядними республіканськими функціонерами, він сам пропонує себе американським представникам ЗМІ як "єдиного чесного та незаангажованого експерта по Україні" та працює у США у форматі Гоголівського Хлестакова - "Я ставив Залужного, я повернув Зеленського лицем на Захід - ставте на мене і будете мати в Україні чесну владу яка буде сумлінно виконувати прохання Президента Трампа". Станом на зараз пан Арестовіч не здобув необхідного ангажементу, проте певну зацікавленість у команди Трампа все ж таки викликає. Побачимо, чи вициганить щось у США пан Олексій, але я особисто не думаю, що у нього щось суттєве вийде - він абсолютний лідер по антирейтингу серед топових політиків України і я не бачу шляхів, особливо враховуючи його особисті якості, подолання цієї проблеми. Сам же Трамп має особисту позицию - не ставити на лузеров та безнадійних. Побачимо.
Пан Клично ще у вересні мав другий після чинного Президента України результат по кількості зустрічей з
Зважаючи на те, що зараз ми будемо мати певний застій у частині отримання цікавих новин у зв'язку з Різдвяними канікулами які закінчаться 3го січня, я на ваші прохання трохи розповім про малоцікаве, а саме про спроби нашої політичної еліти завести зв'язки, в ідеалі ексклюзивні, з новою адміністрацією Білого Дома та з представниками "правлячого" республіканського істеблішменту. Підемо від умовно нижчих до вищих досягнень наших політиків на цьому фронті.
Пані Тимошенко не оставляє спроб вчергове "підловити Трампа біля туалету", як глузувати з неї під час першої каденції Трампа прихильники тоді чинної української влади. Тоді Тимошенко мала коротку зустрі з Дональдом на якій намагалася розповісти про корупцію та свавілля Порошенко та його команди. Тоді у плані результату у неї нічого не вийшло. Проте Юлія Володимирівна досі вважає, що зможе досягти цілі у випадку особистої зустрічі з Президентом США. У Вашингтоні за останні два місяці двічі гостював пан Власенко, який мав зустрічі з другорядними функціонерами Республіканської партії та переконував тих організувати у перспективі зустріч ЮВТ та Трампа. Не складно здогадатися - чого саме хоче пані Тимошенко. Вона хоче своєї "частки влади" та намагається переконати американських контрагентів у своїй для них корисності. Власенко переконував республіканців у тому, що саме фракція "Батьківщини" буде мати "золоту акцію" у майбутнії Раді. Станом на зараз - не переконала. Проте Юлія Володимирівна найняла американських лобістів і виклала чималенку суму щоби через них отримати запрошення на інаугурацію Президента Трампа. Шанси малі, але... чим чорти не жартують?
Пан Притула вирішив діяти через свого тіньового покровителя, а саме через самого прозахідного олігарха України - Пінчука. Не секрет те, що пан Пінчук перевів певну сумму як пожертву на ще першу передвиборчу кампанію Трампа. Він був єдиним, хто тоді це зробив - інші всі наші політики орієнтувалися на Хілларі Клінтон та працювали на її перемогу. Зараз Пінчук знову пожертвував Трампу і намагається організувати низку зустрічей пана Притули з членами команди Дональда, та й сам по своїх каналах рекламує його як єдиного представника "нової політичної еліти України" який може разом з новим політичним проектом та його американською підтримкою перемогти і "Слуг", і чинного Президента. Виходить погано. Причина - негативний бекграунд усіх політичних проектів котрі створював, "курував" та фінансував пан Пінчук, від "Команди Озимного Покоління" до "Голосу". Станом на зараз йдуть "малоактивні маневри на американському фронті", до того ж сам Пінчук не готовий вкладати дуже великі гроші як у американських лобістів, так і власне у проект. Слідкуємо за розвитком подій.
Пан Арестовіч працює у США у якості "вільного стрільця". Він не отримав гроші від Ахметова, у якого просив ті на створення власного партійного проекту, а тому намагається використати останній шанс "застрибнути у останній західний вагон" перед тим, як припинити ту спробу і повільним кроком перейти у російський СВ. Арестовіч, як і представник Тимошенко, мав чотири зустрічі з другорядними республіканськими функціонерами, він сам пропонує себе американським представникам ЗМІ як "єдиного чесного та незаангажованого експерта по Україні" та працює у США у форматі Гоголівського Хлестакова - "Я ставив Залужного, я повернув Зеленського лицем на Захід - ставте на мене і будете мати в Україні чесну владу яка буде сумлінно виконувати прохання Президента Трампа". Станом на зараз пан Арестовіч не здобув необхідного ангажементу, проте певну зацікавленість у команди Трампа все ж таки викликає. Побачимо, чи вициганить щось у США пан Олексій, але я особисто не думаю, що у нього щось суттєве вийде - він абсолютний лідер по антирейтингу серед топових політиків України і я не бачу шляхів, особливо враховуючи його особисті якості, подолання цієї проблеми. Сам же Трамп має особисту позицию - не ставити на лузеров та безнадійних. Побачимо.
Пан Клично ще у вересні мав другий після чинного Президента України результат по кількості зустрічей з